МАРКЕТИНГОВІ
ДОСЛІДЖЕННЯ
ТЕСТИ
з
навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР «Бакалавр»
напряму
підготовки 6.030507 «Маркетинг»
у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації
Міністерства
аграрної політики та продовольства України
Київ
«Агроосвіта»
2014
ТЕМА 1
«СИСТЕМА МАРКЕТИНГОВИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ»
1. Маркетингове дослідження
– це:
– вивчення теорії і практики маркетингу;
+ дослідна
діяльність, спрямована на задоволення інформаційно-аналітичних потреб маркетингу;
– розробка маркетингових планів і
стратегій щодо управління різноманітними
ринковими явищами і процесами;
– проведення експерименту.
2. Предмет
маркетингових досліджень у загальному розумінні – це:
– якийсь суб’єкт системи «підприємство-ринок-економіка»;
– недоліки у товарному виробництві;
+ існуюча
маркетингова проблема;
– цінова ситуація на ринку.
3. Маркетингове дослідження – це:
– функція управління;
+ функція маркетингу;
– етап життєвого циклу товару;
– елемент
комплексу маркетингу.
4.
Вивченням пішохідного трафіка населених пунктів присвячений:
–
ремаркетинг;
–
мікромаркетинг;
–
макромаркетинг;
+ геомаркетинг.
5.
Системність маркетингових досліджень полягає у:
+ виявленні і вивченні зв’язків між елементами ринку;
–
адекватному відтворенні реальної ринкової ситуації;
–
врахуванні всіх компонентів ринкового середовища;
–
використанні науково обґрунтованих підходів і принципів дослідження явищ.
6.
Об’єктивність маркетингових досліджень полягає у:
– виявленні
і вивченні зв’язків між елементами ринку;
+ адекватному відтворенні реальної ринкової ситуації;
–
врахуванні всіх компонентів ринкового середовища;
–
використанні науково обґрунтованих підходів і принципів дослідження явищ.
7.
Надійність маркетингових досліджень досягається за рахунок:
– виявлення
і вивчення зв’язків між елементами ринку;
–
адекватного відтворення реальної ринкової ситуації;
–
врахування всіх компонентів ринкового середовища;
+ використання
науково обґрунтованих підходів і принципів дослідження явищ.
8.
Комплексність маркетингових досліджень досягається за рахунок:
– виявлення
і вивчення зв’язків між елементами ринку;
–
адекватного відтворення реальної ринкової ситуації;
+ врахування всіх компонентів ринкового середовища;
– використання науково обґрунтованих підходів і
принципів дослідження явищ.
ТЕМА 2
«МАРКЕТИНГОВА ІНФОРМАЦІЯ»
1. Інформація зі статистичного довідника є:
– первинною;
+ вторинною;
– повторною зовнішньою;
–
епізодичною.
2. Якщо інформація використовується в тих самих операціях маркетингу,
збирається багаторазово і безперервно, то її називають:
– внутрішньою;
+ постійною;
– вторинною;
–
первинною.
3. Джерела збору
внутрішньої маркетингової інформації:
– періодичні
друковані видання;
+
балансові звіти підприємства;
– виставки, ярмарки;
– прас-листи постачальників.
4. З чого зазвичай починають
збір інформації:
– зі збору первинної інформації;
+ зі збору
вторинної інформації;
– з опитувань споживачів;
– з аналізу
даних.
5. Статистичний
банк, банк моделей, банк даних входять до складу:
+ аналітичної системи маркетингу;
– системи внутрішньої звітності;
– системи збору поточної маркетингової
інформації;
– системи маркетингових досліджень.
6. Характерною рисою
спостереження як методу отримання маркетингової інформації є:
– активна
участь спостерігача в досліджуваному процесі;
–
використання природних умов для проведення досліджень;
+ пасивна реєстрація подій;
– телефонне опитування респондентів.
7. Закриті питання анкети не
слід використовувати в тих випадках, коли:
– необхідно
відібрати респондентів за деякими ознаками;
– у
респондентів існує чітке й усвідомлене уявлення досліджуваної проблеми;
+ потрібно отримати відомості про респондента;
– потрібно дослідити конкурентні переваги послуг.
8. Відкриті питання
використовуються тоді, коли:
– у
аудиторії ще немає чіткої позиції щодо поставленої проблеми;
+ необхідно отримати оцінку респондентом якого-небудь події;
– потрібно
виявити різницю між респондентами;
– процес досліджень знаходиться у фазі вибору цілей і
постановки завдань.
9. Можливість враховувати
невербальну інформацію реалізується таким способом зв’язку, як:
+ інтерв’ю;
– пошта;
– телефонна
розмова;
– інтернет.
10.
Припущення про зв’язок двох або більше факторів маркетингу є:
– аксіомою;
+ гіпотезою;
– теорією;
– концепцією.
11. Джерела збору внутрішньої маркетингової
інформації:
– періодичні
друковані видання;
+ плани продажів продукції;
– виставки, ярмарки;
– прайс-листи постачальників.
12. До джерел збору зовнішньої маркетингової
інформації відносять:
– технологічні карти
виробництва продукції;
– плани продажів
продукції;
+ матеріали виставок, ярмарок;
– балансові звіти
підприємства.
13. Інформація,що
буде первинною під час дослідження ринку горілки в країні:
– звіт про дослідження ринку спиртних напоїв, яке
проводилося в минулому році для відомої фірми;
+ відзиви сторонньої людини про різні види
горілки;
– звіт про продажі підприємства-виробника;
– дані статистичного довідника.
14. Найбільш проблемним
конструювання вибірки є на рівні:
– району;
– міста;
+ країни;
– області.
15. Проведення дослідження
регіонального ринку невеликим підприємством здебільшого здійснюється на базі:
– первинної інформації;
+ вторинної інформації;
– внутрішньої інформації;
– епізодичних даних.
16. Проведення дослідження
районного ринку великим підприємством здебільшого здійснюється на базі:
+ первинної інформації;
– вторинної інформації;
– внутрішньої інформації;
– епізодичних даних.
17. За формами планування
маркетингова інформація поділяється, зокрема, на:
– внутрішню і зовнішню;
– первинну і вторинну;
+ стратегічну і тактичну;
– відкриту і закриту.
18. За етапами процесу прийняття
маркетингових рішень інформація поділяється, зокрема, на:
– первинну і вторинну;
– стратегічну і тактичну;
– прогнозну і поточну;
+ планову і контрольну.
19. Синдикативність маркетингової
інформації полягає у її:
– обмеженому доступі для використання;
– приналежності лише до фінансового сектору економіки;
+ частковій вартості оплати і використанні обмеженим колом
користувачів;
– постійному накопиченні у базах даних.
ТЕМА
3
«ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ІЗ
ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ МАРКЕТИНГОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ»
1.
Власні організаційні форми проведення маркетингових досліджень – це:
– творчі колективи викладачів та студентів
вищих навчальних закладів;
– дослідницькі фірми;
– рекламні агенції;
+ відділи маркетингових досліджень.
2. Організаційна форма
маркетингових досліджень для відпрацювання проектів з високим рівнем ризику:
– проблемні групи;
+ венчурні
групи;
– тимчасові
консультативні групи;
– контактні аудиторії.
3. Реальна перевага під час проведення фірмою
самостійного маркетингового дослідження :
– більш глибоке знання
особливостей досліджуваного ринку, товару;
+ глибше розуміння
проблемної ситуації;
– більш висока об’єктивність
інформації, отриманої в процесі дослідження;
– велика вартість проведення.
4. План вибірки складається
дослідниками, в першу чергу, в такий спосіб, щоб:
+ обрана сукупність відповідала поставленим завданням;
– дати опитуваним можливість відповідати самостійно;
– провести оперативний контроль;
– виявити причинно-наслідкові
зв’язки шляхом відсіву суперечливих пояснень.
5.
Синдиковані дослідницькі організації:
+ проводять загальні дослідження зі
стандартизованим набором даних;
– проводять конкретні дослідження зі
специфічним набором даних;
– проводять повний комплекс маркетингових
досліджень;
– проводять дослідження лише у фінансовому секторі економіки.
6.
Аутсорсинг маркетингових досліджень полягає у:
– постійному аудиті маркетингової інформації;
– залученні професійних маркетологів власної
компанії;
+ залученні сторонніх організацій
(фахівців) до проведення досліджень;
– контролі за ефективністю досліджень.
7. Інформацію про
реакцію покупців на ціну товару, асортимент, упаковку, рівень якості, а також
про обсяг, частоту, місце купівлі та причини відмови від купівлі відносять до
інформації стосовно:
– параметрів ринку;
+ поведінки покупців на ринку;
– майбутніх перспектив діяльності фірми;
– конкурентного середовища.
8. Європейська організація з
проведення маркетингових та соціологічних досліджень має абревіатуру:
+ ESOMAR;
– EMOS;
– ЮНЕСКО;
– ЄВЛАП.
ТЕМА 4
«СТРУКТУРА І ПРОЦЕС
МАРКЕТИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ»
1. Перший крок в алгоритмі процесу
маркетингових досліджень – це:
+ визначення
проблеми;
– збір та
систематизація інформації;
– формування цілей і
задач маркетингових досліджень;
– представлення результатів керівництву.
2.
Останній етап процесу маркетингових досліджень – це:
– розробка дослідницького проекту;
– збір і систематизація інформації;
+ прийняття маркетингових рішень;
– визначення проблеми.
3. Етап процесу маркетингових досліджень,який
потребує найбільших витрат:
– розробка дослідницького проекту;
+ збір та
систематизація інформації;
– оцінювання
інформації;
– визначення проблеми.
4. Розрахунок вибірки – це:
– визначення способу
опитування;
– встановлення кількості
одночасно опитуваних;
+ визначення
кількості опитуваних;
– аналіз даних опитування.
5. Алгоритм маркетингового
дослідження – це:
– комплекс
використаних методів;
+
послідовність етапів проведення;
– основні підходи і
принципи організації;
– розробка бюджету.
6. Контроль у маркетинговому дослідженні
проводиться, в першу чергу:
– для збору додаткової інформації, не
отриманої в ході основного етапу дослідження;
– з метою перевірки кваліфікації
інтерв’юерів;
+ для виявлення помилок
і підвищення ступеня надійності отриманої інформації;
– з метою перевірки споживачів.
7. Вирішальний
чинник під час визначення обсягу вибірки в дослідженні:
– обраний метод;
– структура генеральної сукупності;
+ завдання дослідження, необхідна глибина
аналізу;
– розмір генеральної
сукупності.
8. Титульний аркуш звіту про маркетингове дослідження
включає:
– основну інформацію,
вагомі результати та рекомендації;
+ тему
звіту, назву організації;
– перелік усіх
розділів та параграфів;
– детальні матеріали
дослідження, його метод.
9. Відбиває головну суть звіту,
забезпечує читача мінімальною інформацією для оцінювання результатів,
висновків, рекомендацій така частина звіту, як:
– вступ;
– висновки і рекомендації;
+ резюме;
– основна частина.
10. Розкриває необхідність і
важливість дослідження, суть проблеми, історію проекту, мету дослідження й
гіпотези така частина звіту, як:
– резюме;
– висновки і рекомендації;
+ вступ;
– основна частина.
11. Завершальним етапом маркетингового дослідження
є:
–
оформлення звіту;
–
написання резюме;
–
аналіз маркетингової інформації;
+ подання звіту про
результати.
12.
У процесі проведення маркетингового дослідження серед запропонованих логічно
першим є етап:
– представлення звіту;
– аналізу даних;
+ визначення цілей дослідження;
– збирання інформації.
13.
У процесі проведення маркетингового дослідження серед запропонованих логічно
другим є етап:
– представлення звіту;
– аналізу даних;
– визначення цілей дослідження;
+ збирання
інформації.
14.
У процесі проведення маркетингового дослідження серед запропонованих логічно
третім є етап:
– представлення звіту;
+ аналізу даних;
– визначення цілей дослідження;
– збирання
інформації.
15.
У процесі проведення маркетингового дослідження серед запропонованих логічно
четвертим є етап:
+ представлення звіту;
– аналізу даних;
– визначення цілей дослідження;
– збирання
інформації.
ТЕМА 5
«МЕТОДИ ЗБИРАННЯ ПЕРВИННОЇ
ІНФОРМАЦІЇ»
1. Основна мета польового маркетингового
експерименту – це:
–
економічний аналіз;
+ визначення маркетингових змінних в умовах реальної ринкової ситуації;
–
загальні уявлення про кон’юнктуру ринку;
– вивчення попиту.
2.
Особливість експерименту порівняно з іншими методами дослідження:
– одержання репрезентативної інформації про специфіку
поведінки одержувачів реклами;
+ можливість зафіксувати причинно-наслідкові зв’язки
між інтенсивністю маркетингового впливу і поведінкою споживачів;
– можливість у ході проведення впливати на реальну споживчу
поведінку покупців;
– можливість спостерігати за поведінкою споживачів.
3. Експеримент як метод
збору інформації полягає у:
– вивченні і фіксації
поведінки суб’єктів;
– відтворенні дії
маркетингових чинників за допомогою математичних моделей;
+ одержанні
інформації стосовно взаємозв’язків між залежними і незалежними змінними;
– спостереження за технологічним процесом.
4. Панель у маркетинговому дослідженні
– це:
–
електронний планшет, у якому фіксуються зібрані дані;
–
частина вулиці, на якій проходить опитування;
+ постійна вибірка осіб і організацій;
– формула розрахунку вибірки.
5.
Головна переваги телефонного інтерв’ю:
– висока репрезентативність одержуваної
інформації;
– висока швидкість збору інформації;
– можливість впливу, інтерв'юера на
респондента;
+ низька вартість дослідження.
6. Основний
недолік інтерв’ювання за допомогою електронної пошти:
–
низька оперативність проведення опитування;
–
неможливість масового опитування населення;
+ слабкий, не порівнянний з поштовим опитуванням рівень повернення
анкет;
– невелика вартість.
7. Основна перевага опитування телефоном:
– широка аудиторія опитуваних;
– можливість впливу на респондента;
+ висока швидкість опитування;
– висока вартість.
8. Стандартне інтерв'ю є:
+ структуроване;
+ структуроване;
– напівструктуроване;
– довільне;
– особисте.
9. Групова дискусія в
фокус-групі:
+ сприяє активізації асоціативних зв’язків у свідомості
учасників;
– базується на спілкуванні респондентів тільки з модератором;
– відносяться до кількісних
методів дослідження;
– відображає виключно стандартне мислення людей.
10. Групове інтерв’ю у вільній
формі за участю модератора та незнайомих між собою учасників за заздалегідь
розробленим сценарієм має назву:
+ фокус-групи;
– глибинного інтерв’ю;
– холл-тесту;
– опитування face-to-face.
11. Тестування продуктів в
умовах, в яких відбувається їх споживання в реальному житті є перевагою
методики:
+ нome-test;
– глибинного інтерв’ю;
– холл-тесту;
– опитування face-to-face.
12. Слабоструктурована особиста
бесіда інтерв’юера з респондентом у спонукальній формі лежить в основі метода:
+ глибинного інтерв’ю;
– нome-test;
– холл-тесту;
– опитування face-to-face.
13. Одержання інформації про
знання, переконання, переваги, ступінь задоволення, думки споживачів
здійснюється в процесі:
+ опитування;
– моделювання;
– експериментування;
– контролювання.
14. За рівнем формалізації спостереження
методи збору первинної маркетингової інформації
можуть бути:
– персональні;
+ неструктуровані;
– польові;
– приховані.
15. Ситуації, що імітуються для
отримання інформації про респондентів поза опитуванням, відносять до:
– експертних методів маркетингових досліджень;
+ проективних методів маркетингових досліджень;
– методу мозкового штурму;
– методу анкетування респондентів.
16. Асоціації, тести на
завершення пропозицій, з ілюстраціями і малюнками, рольові ігри, ретроспективні
бесіди належить до групи:
– панельних методів маркетингових досліджень;
+ проективних методів маркетингових досліджень;
– контекстуальних методів маркетингових досліджень;
– методів прогнозування.
17. Для отримання достовірної
інформації про респондентів з делікатних питань краще застосовувати:
– експертні методи маркетингових досліджень;
+ проективні методи маркетингових досліджень;
– метод мозкового штурму;
– метод анкетування
респондентів.
18. Комбінацією методик зовнішнього спостереження і
особистого інтерв’ю в ході ініціації купівлі є:
– метод експертних оцінювань;
– метод провідних індикаторів;
– retail Audit, або аудит роздрібної торгівлі;
+ mystery shopping.
19. Вид дослідження ринку, до
якого відносять вивчення різних довідників та статистичної літератури:
+ кабінетні
дослідження;
– некабінетні дослідження;
– польові дослідження;
– якісні дослідження.
20. Вид дослідження ринку,до
якого відносять анкетування:
– кабінетні дослідження;
– некабінетні дослідження;
+ польові дослідження;
– якісні дослідження.
21. Вид дослідження ринку,до
якого відносять спостереження:
– кабінетні дослідження;
– некабінетні дослідження;
+ польові дослідження;
– якісні дослідження.
22. Holl-тест – це метод
дослідження думок:
+ великої групи споживачів в обмеженому просторі;
– великої групи споживачів на вулиці;
– малої групи споживачів в обмеженому просторі;
– малої групи споживачів у них вдома.
23. Метод дослідження ринку,який входить до складу
іншого:
+
анкетування до опитування;
– спостереження до експерименту;
– імітація до
анкетування;
– опитування до спостереження.
24.
Невеликий обсяг вибірки характерний для:
+ якісних методів дослідження;
– збору зовнішньої інформації;
– кількісних методів дослідження;
– збору внутрішньої інформації.
25.
Зведення та статистична обробка даних характерні для:
– якісних методів дослідження;
– збору зовнішньої інформації;
+ кількісних методів дослідження;
– збору внутрішньої
інформації.
26.
Якісні дослідження є, в першу чергу, вимогливими до:
– кількості питань;
– швидкості питань;
+ точності питань;
– комплексності питань.
27. Сутність методу
Дельфі як методу збирання первинної
маркетингової інформації полягає
в тому, що:
– відбувається попередній аналіз думок експертів у процесі їх спільного
засідання;
– відбувається взаємний аналіз думок експертів за безпосередніх контактів
між ними;
+ відбувається взаємний аналіз поглядів експертів за
відсутності безпосередніх контактів між ними;
– виробляється спільна позиція на основі
відкритої дискусії за безпосередньої участі експертів із застосуванням
закритого голосування.
ТЕМА 6
«ВИВЧЕННЯ МІСТКОСТІ РИНКУ ТА
ЙОГО СЕГМЕНТІВ»
1. Моніторинг у
маркетинговому дослідженні полягає у:
– відображенні результатів на комп’ютерному моніторі;
+ замірі змін різних характеристик ринку в
динаміці;
– моделі, що описує ринкову ситуацію;
– перегляді принципів маркетингової діяльності.
2.
Контент-аналіз документальної інформації – це:
– бібліографічна довідка, бібліографічний огляд;
+ кількісний метод аналізу документів;
– пошук необхідної інформації в пресі;
– якісний метод аналізу інформації.
3. Метод переведення якісних
характеристик дослідження у кількісні називається:
+
квантифікація;
– кореляція;
– факторний
аналіз;
– математичного моделювання..
4. Потенційний ринок підприємства – це:
– сукупність усіх
реальних і потенційних покупців;
+ сукупність
покупців, які мають достатній доход і доступ для придбання продукції
підприємства;
– сукупність
підприємців, які проявляють зацікавленість до продукції підприємства;
– сукупність реальних покупців.
5. Ринок проникнення – це:
+ сукупність
покупців, які вже купують продукцію підприємства;
–частина
кваліфікаційно-доступного ринку, обрана підприємством для подальшої роботи;
– сукупність усіх
реальних та потенційних покупців продукції підприємства;
– ринок покупця.
6. Реальна місткість ринку – це:
– обсяги продажу товарів на конкретному ринку;
– максимально можливі обсяги товару на
конкретному ринку;
+ обсяги продажу товарів у цей
відрізок часу на конкретному ринку;
– прогнозовані обсяги продаж на потенційному ринку.
7. Вивіз товарів у складі
інших товарів – це:
– непрямий імпорт;
– експорт;
+ непрямий
експорт;
– імпорт.
8. Ознаками сегментування ринку продукції
виробничо-технічного призначення є:
– клімат, щільність населення;
+ галузь промисловості,
розмір підприємства, місцезнаходження;
– спосіб життя, стиль
життя;
– освіта, релігія, раса.
9. Ознакою сегментування споживчих ринків є:
– галузь промисловості,
розмір підприємства, місцезнаходження;
– організація постачання,
профіль підприємства;
– область використання
продукції, розмір замовлення;
+ вік, стать,
родинний стан.
10.
Стратегія спрямування діяльності підприємства на конкретний сегмент ринку – це:
– інтегрований маркетинг;
– диференційований маркетинг;
+ концентрований маркетинг;
– споживчий маркетинг.
11. Тип цільового ринку,
внаслідок сегментування якого фірма зупиняється на поставці декількох товарів
декільком ринкам:
– ринкова спеціалізація;
– недиференційований маркетинг;
+ вибіркова спеціалізація;
– масовий маркетинг.
12. Насиченість ринку полягає у:
– наявності достатньої кількості виробників;
– наявності достатньої кількості споживачів;
+ наявності платоспроможного попиту на продукцію;
– наявності широкого товарного асортименту.
13.
Поділ споживачів за релігійними переконаннями визначається:
– природно-географічною ознакою;
+ соціально-культурною ознакою;
– політичною ознакою;
– економічною ознакою.
14.
Інноваційність ринку визначається:
– природно-географічною ознакою;
– соціально-культурною ознакою;
– політичною ознакою;
+ науково-технічною ознакою.
15. Яка стратегія є більш доцільною для підприємства з малою
часткою ринку, значним обсягом капіталу та високою репутацією на зростаючому
ринку:
+ розвитку ринку;
– розвитку продукту;
– диверсифікації;
– широкого проникнення.
16.
Рішення активно діяти у двох ринкових сегментах і розробляти для кожного з них
власну маркетингову програму відносять до:
– агрегованого маркетингу;
+ диференційованого маркетингу;
– недиференційованого маркетингу;
– концентрованого
маркетингу.
17.
Рішення працювати у межах всього ринку і мати єдину маркетингову програму
відносяться до:
– агрегованого маркетингу;
– диференційованого маркетингу;
+ недиференційованого маркетингу;
– концентрованого маркетингу.
18.
Рішення працювати у межах вузького ринкового сегмента з недиференційованою
маркетинговою програмою відносять до:
– агрегованого маркетингу;
– диференційованого маркетингу;
– недиференційованого маркетингу;
+
концентрованого маркетингу.
ТЕМА 7
«ДОСЛІДЖЕННЯ КОН’ЮНКТУРИ РИНКУ»
1. Дає загальне уявлення про співвідношення попиту
та пропозиції, тенденції та перспективи ринку:
–
дослідження конкурентів;
–
дослідження сировинної бази;
–
дослідження реклами;
+ дослідження
кон’юнктури ринку.
2. Попит на сільськогосподарську
продукцію:
– переважно еластичний;
+ переважно нееластичний;
– абсолютно нееластичний;
– має одиничну
еластичність.
3. Попит на енергоносії:
– переважно еластичний;
+ переважно нееластичний;
– абсолютно нееластичний;
– має одиничну
еластичність.
4. Попит на електротехніку:
+ переважно еластичний;
– переважно нееластичний;
– абсолютно нееластичний;
– має одиничну
еластичність.
5.
До характерних ознак ринку сільськогосподарської продукції не відносять:
– обмеженість асортименту;
+ еластичність попиту;
– сезонність постачання;
– залежність від
природних умов.
6. Ринок сільськогосподарської
продукції належить до:
– ринків
монополістичної конкуренції;
– олігопольних
ринків;
+ ринків
чистої конкуренції;
– ринків чистої
монополії.
7. Перший крок в алгоритмі розробки анкет:
– формування анкети;
– розробка питань;
– попереднє тестування анкети;
+ визначення цілей
опитування.
8. Анкетування –– це:
+ опитування
у формі письмових відповідей, що даються респондентами;
– вивчення біографічних даних
респондентів;
– розробка переліку питань для
опитувального листа;
– спостереження за поведінкою
споживачів.
9. Оптимальний час
відповіді на питання опитувальної анкети:
+ до 20-30 хв;
+ до 20-30 хв;
– до 30-40 хв;
– до 60 хв;
– до 50 хв.
10. Найбільшим коефіцієнтом еластичності відзначається
попит на:
– цукор;
– сіль;
+ фрукти і
овочі;
– хліб.
11.
Про який тип дослідження іде мова, якщо жінок 50 років і старше попросили
щоденно записувати відвідувані ними протягом одного місяця магазини і кіоски:
+ панель споживачів;
– дослідження розподілу частот;
– панель роздрібних
торгівців;
– аудит
роздрібної торгівлі.
12. До кількісних методів досліджень ринкової кон’юнктури
відносять:
– глибинне інтерв’ю;
– mystery
shopping;
– фокус-групи;
+ телефонне опитування.
13. До кількісних методів досліджень попиту відносять:
– глибинне інтерв’ю;
– mystery
shopping;
– фокус-групи;
+ особисте
інтерв’ю.
14.
Додатковому експертному оцінюванню зазвичай піддають результати:
– mystery
shopping;
– фокус-групи;
+ кабінетних
досліджень;
– home-test.
15. Товари з великою часткою
ринку та високими темпами зростання продажів в Матриці Бостонської
консалтингової групи мають назву:
– важкі діти;
– дійні корови;
– собаки;
+ зірки.
16. Товари з малою часткою ринку
та високими темпами зростання продажів в Матриці Бостонської консалтингової
групи мають назву:
+ важкі діти;
– дійні корови;
– собаки;
– зірки.
17. Товари з малою часткою ринку
та низькими темпами зростання продажів в Матриці Бостонської консалтингової
групи мають назву:
– важкі діти;
– дійні корови;
+ собаки;
– зірки.
18. Товари з великою часткою
ринку та низькими темпами зростання продажів в Матриці Бостонської
консалтингової групи мають назву:
– важкі діти;
+ дійні корови;
– собаки;
– зірки.
ТЕМА 8
«ПРОГНОЗНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗБУТУ»
1. Метод маркетингових
досліджень, що використовується за недостатності або неможливості збору
інформації про збут:
– метод ділових
контактів;
– метод фокус-груп;
+ метод
пробних продаж;
– опитування.
2. Об'єктивне ймовірнісне судження про динаміку
найважливіших характеристик ринку та альтернативні варіанти їх за умов
виконання сформульованих гіпотез – це:
+ прогноз товарного ринку;
– стан товарного ринку;
– характеристика товарного ринку;
– кон’юнктура ринку.
3. Вихідний етап процесу прийняття рішень про купівлю – це:
– пошук інформації;
– оцінювання альтернатив;
+
усвідомлення проблеми;
– розробка плану.
4. Метод прогнозування обсягів
продажів в умовах, коли про перспективні товари покупці знають набагато більше,
ніж продавці, є:
– методом Дельфі;
– методом провідних індикаторів;
+ обстеженням намірів споживачів;
– методом експертних оцінювань.
5. Метод мозкового штурму,
сукупність індивідуальних прогнозів продавців і Дельфі-метод відносять до групи
методів:
– проекційних методів;
– анкетуваня;
+ експертних оцінок;
– аудиту роздрібної торгівлі.
6. Визначення питомої ваги
покупців, що здійснили купівлі в магазині протягом певного часу, найбільш
доцільно за допомогою:
+ спостереження;
– опитування;
– експерименту;
– кабінетного дослідження.
7. У процесі прийняття рішення
про придбання товару серед запропонованих логічно першим є етап:
– рішення про купівлю;
– оцінювання варіантів придбання;
+ усвідомлення проблеми;
– пошук інформації.
8. У процесі прийняття рішення
про придбання товару серед запропонованих логічно другим є етап:
– рішення про купівлю;
– оцінювання варіантів придбання;
– усвідомлення проблеми;
+ пошук інформації.
9. У процесі прийняття рішення
про придбання товару серед запропонованих логічно третім є етап:
– рішення про купівлю;
+ оцінювання варіантів придбання;
– усвідомлення проблеми;
– пошук інформації.
10. У процесі прийняття рішення
про придбання товару серед запропонованих логічно четвертим є етап:
+ рішення про купівлю;
– оцінювання варіантів придбання;
– усвідомлення проблеми;
– пошук інформації.
ТЕМА 9
«ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО
СЕРЕДОВИЩА»
1. Сила,яка не належить до п’яти
основних сил, що діють на конкуренцію:
+
держава, її економічна політика;
–
товари-замінники, можливість їх появи;
– постачальники,
можливість зміни їхніх позицій;
– споживачі, можливість зміни споживчої
поведінки.
2. Основна функція конкуренції в ринкових умовах:
– стимулювання
монопольних товаровиробників;
+
стимулювання впровадження досягнень науково-технічного прогресу;
– визначення
неефективних форм власності та господарювання;
– вплив на формування неефективних ринкових
організаційних структур.
3. Основою стратегії послідовників є:
– наступ на позиції
лідера;
– захист позиції;
– спеціалізація на
невеликих не цікавих для інших сегментах ринку;
+ рух за лідером, співпраця з ним.
4. Галузева конкуренція – це:
+
конкуренція між підприємствами, що працюють в одній галузі;
– конкуренція між
підприємствами, які пропонують продукцію, покликану надати одні і ті самі
послуги;
– конкуренція між
різноманітними підприємствами, що борються за одну і ту саму групу споживачів;
– конкуренція торгових марок.
5. Конкуренція між різними товарами, які
задовольняють одну і ту саму потребу, – це:
+
функціональна;
– предметна;
– видова;
– цінова.
6. Стратегія конкурентної боротьби, пов’язана з
досягненням унікальності в якому-небудь аспекті, що є важливим для великої
кількості споживачів:
– стратегія
«ціна-кількість»;
+ стратегія
диференціації;
– стратегія
фокусування;
– стратегія «зняття вершків».
7. Основою стратегії
ринкових лідерів є:
– спеціалізація;
+ захист позиції;
– наступ на нові позиції;
– розширення меж ринку.
8. Чиста конкуренція
характеризується ситуацією:
+ на ринку існує велика кількість продавців, якій протидіє значна
кількість покупців;
– число конкурентів невелике або коли декілька підприємств домінують на
ринку, створюючи сильну взаємозалежність;
– кількість конкурентів невелика, їх сили приблизно рівні, але разом з
тим товари диференційовані;
– на ринку домінує
єдиний товаровиробник.
9. Конкурентна ситуація на ринку, коли декілька
підприємств домінують, створюючи сильну взаємозалежність:
+ олігопольна;
–
монополістична конкуренція;
– монополія;
– чиста конкуренція.
10. Ринкова сила підприємства визначається:
+ співвідношенням ціни продаж
підприємства, що приймається ринком, і цін конкурентів;
– різницею між питомими витратами підприємства
на виробництво продукції та аналогічним показником підприємств-конкурентів;
– обсягом продажів підприємства;
– рентабельністю підприємства.
11. Метод
«мозкового штурму» у дослідженні конкуренції – це:
+ метод експертизи, заснований на спільній одноразовій дискусії
експертів;
– метод експертизи, заснований
на спільній багаторазовій дискусії експертів;
– метод експертизи, заснований
на роздільному багаторазовому обговоренні проблеми експертами;
– проведення одноразового експерименту.
12. Суб’єктом мікросередовища
маркетингу є:
–
держчиновники;
+ конкуренти;
–
податкові органи;
–
уряд.
13. Для аналізу
конкурентного середовища використовується методика:
+ SWOT-аналізу;
– матриці БКГ;
– маркетинг-мікс;
– піраміда А. Маслоу.
ТЕМА 10
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧІВ
1. Ознакою якої моделі споживчої
поведінки є приналежність людини до якоїсь референтної групи:
–
економічної;
+ соціологічної;
–
психологічної;
– культурної.
2. До комунікативних блоків анкети належать:
– преамбула, інструкції, звернення до
респондента;
– ідентифікаційні дані респондентів;
+ контактні питання;
– вступ до анкети.
3. Комплекс чинників, що
стимулюють людину до певних дій з метою задоволення потреб, –– це:
– попит;
+мотивація;
– орієнтація;
– бажання.
4. Первинні референтні групи –– це
– братства,
громади, клуби;
+ співробітники,
друзі;
– партії,
профспілкові організації
– родина, друзі.
5. Налаштованість населення регіонів на
необхідність швидкого проведення ринкових реформ відносять до:
–
політико-правового середовища;
+
культурно-історичного середовища;
–
соціально-економічного середовища;
– демографічного середовища.
6. Підхід, у рамках якого здійснюється
сегментування покупців за ознакою їхньої освіти:
+ соціально-демографічний;
– поведінковий;
–
психографічний;
–
соціально-економічний.
7. Підхід, у рамках якого здійснюється
сегментування покупців за ознакою величини їх доходів:
– демографічний;
– поведінковий;
–
психографічний;
+
економічний.
8. Підхід, у рамках якого здійснюється
сегментування покупців за ознакою їх статусу у суспільстві:
+
соціально-демографічний;
– поведінковий;
–
психографічний;
– економічний.
9. Підхід, у рамках якого здійснюється
сегментування покупців за типом їх темпераменту:
– соціально-демографічний;
– географічний;
+
психографічний;
– економічний.
10. Підхід, у рамках якого здійснюється
сегментування покупців за частотою придбання товару (послуги):
–
соціально-демографічний;
+
поведінковий;
–
психографічний;
– економічний.
11.
До мікросередовища підприємства не належать:
– конкуренти;
– постачальники;
+ районні суди;
– посередники.
12. Модель споживчої поведінки,ознакою
якої є приналежність людини до неформального об’єднання молоді:
– економічної;
– соціологічної;
– психологічної;
+ культурної.
13. «Чорна скринька» споживача включає:
– соціокультурний
вплив;
+
потреби, цінності, особистість;
– вибір товару,
марки;
– поведінку після купівлі.
14. Чинники зовнішнього впливу на споживача – це:
+
культура, субкультура, соціальний клас;
– потреби,
цінності, побажання споживача;
– пошук інформації;
– особистість, спосіб життя покупця.
Г-н Педро и его кредитная компания оказали нашей компании невероятную помощь, предоставив кредитную линию для нашего постоянного роста агробизнеса, я так рад, что моя компания снова поднимается с помощью Педро, кредитного специалиста, который предоставляет мне 8 000 000,00 долларов США на бизнес-ссуды. Г-н Педро и его компания также предоставляют любую сумму кредита частным лицам или компаниям, которые ищут способ расширить или реализовать свой проект с низкой процентной ставкой 2 годовых. свяжитесь с ними, чтобы получить бизнес-ссуду, личную ссуду, коммерческую ссуду, стартовую ссуду, ссуду на покупку автомобиля, жилищную ссуду. на pedroloanss@gmail.com текст в WhatsApp: +18632310632 удачи "
ОтветитьУдалить