ОКР – бакалавр    6.050100

маркетингова товарна політика

1.      Маркетингова товарна політика - це:

а) комплекс заходів, в рамках яких один чи кілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збутової діяльності фірми;

б) період протягом якого товар знаходиться на ринку і в сфері споживання;

в) сукупність груп, підгруп, видів, різновидів та одиниць товарів, що входять доданого підкласу в рамках одного класу та пропонуються підприємством для продажу;

г) маркетингова діяльність підприємства, яка пов’язана з реалізацією стратегічних та тактичних заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності товарів та формування товарного портфеля з метою задоволення потреб споживачів та одержання прибутку.

2.      На що орієнтуються підприємства, здійснюючи маркетингову діяльність:

а) на виробництво тих товарів, які потрібні споживачеві і на котрі існує значний попит;

б) на продаж тих товарів, які вже вироблені без урахування потреб споживачів;

в) на збут виготовленої продукції;

г) на вивчення нових сегментів ринку, розширення існуючих ринків збуту.

3.      Найважливіші інструменти (елементи) маркетингу:

а) ціна, товар, просування, збут;

б) конкуренція, товар, збут;

в) споживачі, товар, ціна;

г) ціна, попит, пропозиція.

4.      Метою маркетингової товарної політики на етапі елімінації товару є:

а) прорив на нові ринки;

б) виведення товару з ринку;

в) розширення ринку;

г) досягнення переваг перед конкурентами.

5.      Основними суб’єктами маркетингу є:

а) кінцевий споживач, організації-споживачі, гуртова торгівля, роздрібна торгівля, фахівці з маркетингу;

б) конкуренти, організації-споживачі, гуртова торгівля, роздрібна торгівля, фахівці з маркетингу;

в) виробники продукції, організації-споживачі, гуртова торгівля, роздрібна торгівля, фахівці з маркетингу;

г) виробники продукції, організації-споживачі, гуртова торгівля, роздрібна торгівля, конкуренти.

6.      Інтерактивний маркетинг – це:

а) форма прямого маркетингу, здійснюваного за допомогою інтерактивних комп’ютерних служб, які надають інформаційні послуги в оперативному режимі завдяки двосторонньому електронному зв’язку між продавцем та покупцем;

б) основні, переважно підсвідомі посилання, що вмотивовують дії та вчинки людей;

в) процес планування та управління розробкою, ціновою політикою, збутом і просуванням товарів та послуг до покупців з метою досягнення такої різноманітності благ, яка дає змогу задовольнити потреби окремих осіб і організацій;

г) комплекс скоординованих маркетингових заходів, за допомогою яких організація досягає своїх цілей.

7.      Маркетинг-мікс – це:

а) процес планування та управління розробкою, ціновою політикою, збутом і просуванням товарів та послуг до покупців з метою досягнення такої різноманітності благ, яка дає змогу задовольнити потреби окремих осіб і організацій;

б) сукупність маркетингових інструментів, що використовуються фірмою для розв’язання маркетингових завдань на цільовому ринку;

в) все, що може задовольнити потребу і пропоноване на ринку для продажу

г) комплекс скоординованих маркетингових заходів, за допомогою яких організація досягає своїх цілей.

8.      Маркетингова стратегія – це:

а) основні види ринкової діяльності або їх комплексне поєднання, що мають на меті задоволення потреб споживачів товарів чи послуг;

б) дії організації, спрямовані на досягнення її стратегічних цілей;

в) комплекс скоординованих маркетингових заходів, за допомогою яких організація досягає своїх цілей;

г) принцип діяльності організації, щодо створення споживчих цінностей, доведення їх до цільових ринків і здійснення комунікацій методами, більш ефективними ніж у конкурентів.

9.      Концепція вдосконалення виробництва стверджує, що:

а) запорукою досягнення мети фірми є визначення потреб цільових ринків і забезпечення бажаної задоволеності їх більш ефективними і продуктивними порівняно з конкурентами способами;

б) споживачі прихильні до товарів з найвищою якістю, надійними експлуатаційними властивостями і характеристиками. Отже, організація має зосередити свою енергію на постійному вдосконаленню товару. Отже, організація має зосередити свою енергію на постійному вдосконаленні товару.

в) споживачі не купуватимуть товари фірми в достатній кількості, якщо вона не докладе певних зусиль у сфері збуту і стимулювання;

г) споживачі мають прихильність до товарів, які широко розповсюджені і доступні за вартістю. Виходячи з цього, керівництво фірми повинно зосередити свої зусилля на вдосконаленні виробництва і підвищенні ефективності системи розподілу.

10.  Концепція збуту стверджує, що:

а) споживачі мають прихильність до товарів, які широко розповсюджені  і доступні за вартістю. Виходячи з цього, керівництво фірми повинно зосередити свої зусилля на вдосконаленні виробництва і підвищенні ефективності системи розподілу;

б) споживачі не купуватимуть товари фірми в достатній кількості, якщо вона не докладе певних зусиль у сфері збуту і стимулювання;

в) споживачі прихильні до товарів з найвищою якістю, надійними експлуатаційними властивостями і характеристиками. Отже, організація має зосередити свою енергію на постійному вдосконаленню товару. Отже, організація має зосередити свою енергію на постійному вдосконаленні товару;

г) запорукою досягнення мети фірми є визначення потреб цільових ринків і забезпечення бажаної задоволеності їх більш ефективними і продуктивними порівняно з конкурентами способами.

11.  З точки зору маркетингу товар визначають як:

а) все, що може задовольнити потребу і пропоноване на ринку для продажу;

б) об’єкт, що має свої параметри, які підлягають вимірюванню і перевірці;

в) продукт фізичної та інтелектуальної праці;

г) набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований  назвами, видами, жартунками, розмірами, артикулами.

12.  Ремаркетинг застосовується

а) коли попит на товар або послугу перевищує рівень виробничих можливостей і наявні ресурси;

б) коли рівень і структура попиту на товари повністю відповідають пропозиції;

в) за наявності ірраціонального попиту на товар;

г) для будь-яких товарів і будь-коли (якщо стали помітні ознаки зниження попиту) для пожвавлення попиту.

13.  Демаркетинг застосовується

а) коли попит на товар або послугу перевищує рівень виробничих можливостей і наявні ресурси;

б) коли рівень і структура попиту на товари повністю відповідають пропозиції;

в) за наявності ірраціонального попиту на товар;

г) для будь-яких товарів і будь-коли (якщо стали помітні ознаки зниження попиту) для пожвавлення попиту.

14.  Товарний потенціал – це:

а) сукупність ресурсних, маркетингових та управлінських факторів внутрішнього середовища підприємства, які забезпечують його готовність і здатність до формування та реалізації товарної політики;

б) комплекс скоординованих маркетингових заходів, за допомогою яких організація досягає своїх цілей;

в) сукупність груп, підгруп, видів, різновидів та одиниць товарів, що входять доданого підкласу в рамках одного класу та пропонуються підприємством для продажу;

г) набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований  назвами, видами, ґатунками, розмірами, артикулами.

15.  Здійснюючи маркетингову діяльність, діяльність підприємства направлена на :

а) на виробництво тих товарів, які потрібні споживачеві і на котрі існує значний попит;

б) на продаж тих товарів, які вже вироблені без урахування потреб споживачів;

в) на виробництво тих товарів, в яких зацікавлений виробник;

г) на виготовлення набору однойменної продукції або послуг.

16.  Визначте, які характеристики товару створюють рівень товару з підкріпленням:

а) якість;

б) надання кредиту;

в) дизайн;

г) товарна марка.

17.  Товари промислового призначення класифікуються так:

а) капітальне майно,  сировина й матеріали, ділові послуги;

б) капітальне майно,  сировина й матеріали, товари пасивного попиту;

в) товари повсякденного попиту, сировина й матеріали;

г) товари пасивного попиту, капітальне майно.

18.  Товарний клімат – це:

а) сукупність факторів зовнішнього середовища підприємства, які сприяють чи протидіють досягненню цілей товарної політики;

б) об’єкт, що має свої параметри, які підлягають вимірюванню і перевірці;

в) сукупність ресурсних, маркетингових та управлінських факторів внутрішнього середовища підприємства, які забезпечують його готовність і здатність до формування та реалізації товарної політики;

г) період протягом якого товар знаходиться на ринку і в сфері споживання.

19.  Товар – це:

а) заходи або користь, що їх одна сторона здатна запропонувати іншій; об’єкти продажу у вигляді певних дій, зручностей або вигод;

б) усе що задовольняє потребу чи бажання і пропонується на ринку з метою привертання уваги, придбання, використання або споживання;

в) матеріальні вироби, які витримують багаторазове використання;

г) матеріальні вироби, які повністю використовуються протягом одного або кількох циклів використання.

20.  Товарний асортимент – це:

а) сукупність груп, підгруп, видів, різновидів та одиниць товарів, що входять до даного підкласу в рамках одного класу та пропонуються підприємством для продажу;

б) сукупність ресурсних, маркетингових та управлінських факторів внутрішнього середовища підприємства, які забезпечують його готовність і здатність до формування та реалізації товарної політики;

в) набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований  назвами, видами, ґатунками, розмірами, артикулами;

г) об’єкт, що має свої параметри, які підлягають вимірюванню і перевірці.

21.  Товарна номенклатура – це:

а) набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований  назвами, видами, жартунками, розмірами, артикулами;

б) систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць, що пропонується виробником для реалізації;

в) подібна продукція, що виготовляється підприємством;

г) матеріальні вироби, які витримують багаторазове використання.

22.  Гармонічність товарної номенклатури – це:

а) міра подібності товарів різних асортиментних груп і товарних одиниць, що пропонуються виробником для реалізації;

б) систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць, що пропонується виробником для реалізації;

в) набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований  назвами, видами, жартунками, розмірами, артикулами;

г) варіанти пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи.

23.  Глибина товарної номенклатури – це:

а) усе, що задовольняє бажання чи потребу і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання або споживання;

б) варіанти пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи;

в) загальна кількість окремих товарів, які входять до складу товарної номенклатури;

г) склад однотипних видів виробів.

24.  Структура асортименту – це:

а) спосіб розширення можливостей збуту за рахунок індивідуальних, особливих товарів, котрі задовольняють якісь виняткові бажання споживачів;

б) головна складова асортименту, що дає переважну частину прибутку;

в) склад однотипних видів виробів;

г) варіанти пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи.

25.  Насиченість товарної номенклатури – це:

а) склад однотипних видів виробів;

б) варіанти пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи;

в) усе, що задовольняє бажання чи потребу споживачів;

г) загальна кількість окремих товарів, які входять до складу товарної номенклатури.

26.  Споживна цінність товару – це

а) вигода, яку отримує споживач в процесі його експлуатації, від технічної досконалості товару та ступеня втілення в ньому найновіших наукових досягнень;

б) сукупність вигод, яку отримують споживачі в процесі купівлі та експлуатації (споживанні) товару;

в) вигода, яку отримує споживач в процесі купівлі та експлуатації товару, від його спроможності мінімізувати ціну споживання, яка складається з ціни товару та витрат споживача на його експлуатацію в період всього терміну служби;

г) вигода, яку отримує споживач в процесі купівлі та експлуатації товару, від його спроможності викликати позивні чи негативні емоції та почуття.

27.  Під структурою товарного портфеля розуміють:

а) кількісне співвідношення груп або підгруп, видів, різновидів товарів чи одиниць в товарному портфелі;

б) варіанти пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи;

в) склад однотипних видів виробів;

г) загальна кількість окремих товарів, які входять до складу товарної номенклатури.

28.  За умов командно-адміністративної системи управління ціна визначалася:

а)  виробником або постачальником відповідного товару;

б) торгівельним підприємством;

в) інструкціями міністерств, відомств;

г) цінами конкурентів.

29.  Категорії “ціна товару”, “попит на товар”, “пропонування товару” на ринку продавця та на ринку покупця є:

а) абсолютно ідентичними;

б) різними в певних аспектах;

в) суттєво відмінними;

г) настільки тотожними, що на дрібні відмінності не варто звертати уваги.

30.  Агрегатний метод ціноутворення використовується при визначенні ціни на:

а) супутні товари;

б) обов’язкові предмети ;

в) побічні продукти виробництва;

г) вироби, які складаються з кількох комплектуючих.

31.  Ціна рівноваги товару на ринку:

а) урівноважує  витрати на виробництво та корисність товару;

б) балансує витрати на виробництво та якість товару;

в) ціна, за якої запропонована кількість товару дорівнює потрібній ринку кількості товару;

г) балансує запити покупців та їхні доходи.

32.  Яку ціну призначають на етапі спаду життєвого циклу товару:

а) підвищену;

б) за сезонами року;

в) стабільну;

г) знижену.

33.  Що становить основу при застосуванні стратегії «ціни проникнення»?

а) завищення ціни;

б) заниження ціни;

в) модифікація товарів;

г) модернізація товарів.

34.  Що є основним орієнтиром у процесі ринкового ціноутворення?

а) співвідношення попиту і пропозиції;

б) ціни конкурентів;

в)  витрати виробництва та обігу;

г) вартість сировини.

35.  Який із факторів ціноутворення повністю контролюється фірмою?

а) уряд, законодавчі органи;

б) конкуренти;

в) учасники каналів розповсюдження;

г) рівень витрат.

36.  Який із методів розрахунку початкової (вихідної) ціни є найпростішим?

а) ціна, установлена за принципом “середні витрати + прибуток”;

б) ціна, установлена залежно від рівня конкуренції;

в) ціна, установлена на підставі вивчення попиту і пропонування;

г) ціна, установлена залежно від споживчої вартості.

37.  Коли фірми застосовують такий метод ціноутворення, як “собівартість + прибуток”?

а) фірма має намір збільшити свою частку ринку;

б) фірма займає провідні позиції на ринку;

в) результати діяльності задовольняють фірму;

г) результати діяльності не задовольняють фірму.

38.  Перевага встановлення ціни за методом визначення споживної вартості полягає в тому, що ціна:

а) позбавлена впливу випадкових ринкових факторів;

б) найповніше відображає усі види корисності товару з точки зору покупця;

в) враховує потенційні можливості споживачів;

г) враховує вплив ринкових факторів.

39.  Суть методу визначення ціни “за точкою беззбитковості” полягає у:

а) порівнюванні загальних витрат та очікуваних прибутків й різних цін та обсягів продажу;

б) розрахунках цільового прибутку фірми від виготовлення і продажу партії товару відповідного обсягу;

в) підрахунках бажаних прибутків і можливих збитків унаслідок не правильно спрогнозованого обсягу продажу;

г) встановлені ціни за аналогією з фірмами-конкурентами.

40.  Якщо фірма виходить на ринок з товаром-новинкою, що має патентний захист, то можлива цінова стратегія:

а) “зняття вершків”;

б) рівняння на конкурентів;

в) стійкого впровадження на ринок;

г) переважної ціни.

41.  Зміст стратегії “зняття вершків”, застосованої фірмою, полягає в тому, що:

а) фірма, заздалегідь знаючи, що є реальна можливість значно зменшити собівартість товару і забезпечити потрібний прибуток, призначає низьку ціну товару з тим, щоб жодна інша фірма не спромоглася з нею конкурувати;

б) фірма призначає дуже високу ціну товару, поступово зменшуючи її і залучаючи нові сегменти ринку;

в) фірма визначає помірну ціну, яка, проте, є вищою за реальний рівень якості товару;

г) стратегія “зняття вершків” визначається зовсім іншими категоріями.

42.  Встановлення ціни “за географічним принципом”, як правило, передбачає таку стратегію:

а) дорожче пропонуються товари місцевим та дешевше – віддаленим покупцям;

б) дешевше пропонуються товари місцевим та дорожче — віддаленим покупцям;

в) ціна встановлюється залежно від зони (віддаленості) розміщення торговельних закладів;

г) визначається одна ціна всередині всієї держави.

43.  Під якістю розуміють:

а) показник категорії або розряду, що стосується властивостей і характеристик товару чи послуги;

б) сукупність властивостей і характеристик продукції (послуги), що дають їй можливість задовольнити  обумовлені та передбачені потреби;

в) матеріалізований або не матеріалізований результат діяльності чи процесу;

г) виявлення  різноманітних смаків покупців, впливу на ринок швидких змін моди.

44.  До ергономічних показників належать:

а) гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, та психологофізичні;

б) класифікаційні показники, показники складу і структури;

в) показники технічної досконалості;

г) показники безвідмовності.

45.  До показників надійності належать:

а) фізіологічні показники;

б) показники ремонтопридатності, безвідмовності, довговічності;

в) показники технічної досконалості;

г) показники складу і структури.

46.  До показників призначення належать:

а) показники антропометричні;

б) показники ремонтопридатності, фізіологічні;

в) класифікаційні показники, показники складу і структури, технічної досконалості;

г) гігієнічні показники, антропометричні. безвідмовності.

47.  Показники уніфікації :

а) дають змогу оцінити рівень досконалості конструкції виробу, наступності його технічних рішень;

б) дають змогу оцінити зовнішній вигляд товару;

в) характеризують можливість оптимізації витрат матеріалів, праці, коштів і часу, під час технологічної підготовки виробництва, виготовлення та використання товару;

г) визначають пристосованість продукції до транспортування.

48.  Показники технологічності:

а) характеризують рівень негативного впливу на довкілля під час використання товару;

б) характеризують можливість оптимізації витрат матеріалів, праці, коштів і часу, під час технологічної підготовки виробництва, виготовлення та використання товару;

в) визначають безпечність і нешкідливість використання товару;

г) дають змогу оцінити зовнішній вигляд товару.

49.  „Петля якості” – це:

а) схематична модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість продукції або послуги на різних стадіях – від визначення потреб до оцінювання міри їх задоволення;

б) поліпшення економічного стану підприємства внаслідок підвищення якості виробів;

в) досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень товарів провідних фірм;

г) розширення або вихід на нові ринки збуту з високоякісною продукцією.

50.  Система якості – це:

а) набір товарів, запропонованих торговельною фірмою;

б) схематична модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість продукції або послуги на різних стадіях – від визначення потреб до оцінювання міри їх задоволення;

в) сукупність організаційної структури, відповідності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне управління якістю;

г) сукупність запланованих систематичних заходів, які створюють необхідні умови для виконання кожного етапу „петлі якості” у такий спосіб, щоб продукція відповідала встановленим вимогам.

51.  Забезпечення якості – це:

а) сукупність організаційної структури, відповідності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне управління якістю;

б) сукупність запланованих систематичних заходів, які створюють необхідні умови для виконання кожного етапу „петлі якості” у такий спосіб, щоб продукція відповідала встановленим вимогам;

в) поліпшення економічного стану підприємства внаслідок підвищення якості виробів;

г) постійна діяльність, спрямована на підвищення технічного рівня продукції, якості її виготовлення, елементів самої системи якості.

52.  Поліпшення якості – це:

а) технічні вимоги, що визначають показники якості та експлуатаційні характеристики продукції;

б) постійна діяльність, спрямована на підвищення технічного рівня продукції, якості її виготовлення, елементів самої системи якості;

в) міра переваги однієї моделі виробу над іншими за реальних умов використання товару споживачем;

г) сукупність запланованих систематичних заходів, які створюють необхідні умови для виконання кожного етапу „петлі якості” у такий спосіб, щоб продукція відповідала встановленим вимогам.

53.  Рейтинг товару – це:

а) усе що задовольняє потребу чи бажання і пропонується на ринку з метою привертання уваги, придбання, використання або споживання;

б) міра подібності товарів різних асортиментних груп з погляду їх кінцевого  використання, вимог до організації виробництва або інших показників;

в) варіанти пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи;

г) міра переваги одного виробу, однієї моделі над іншими за конкретних умов експлуатації або використання товару споживачем.

54.  Імідж товару – це:

а) мистецтво і суспільна наука, яка аналізує тенденції розвитку, передбачає їх дальший розвиток, дає рекомендації керівникам організацій і служить програмою втілення у життя в інтересах фірми та громадськості запланованих заходів;

б) потенційна можливість і реальна здатність компаній проектувати, виготовляти і збувати товари за тих умов, за яких їх доводиться діяти;

в) сформоване і постійно підтримуване стійке явлення покупців про престижність товару, якість послуг, репутацію торгової марки, фірми та її керівництва;

г) сукупність властивостей і характеристик продукції (послуги), що дають їй можливість задовольнити  обумовлені та передбачені потреби;

55.  „Паблік-рилейшнз” – це:

а) потенційна можливість і реальна здатність компаній проектувати, виготовляти і збувати товари за тих умов, за яких їх доводиться діяти;

б) мистецтво і суспільна наука, яка аналізує тенденції розвитку, передбачає їх дальший розвиток, дає рекомендації керівникам організацій і служить програмою втілення у життя в інтересах фірми та громадськості запланованих заходів;

в) міра переваги однієї моделі виробу над іншими за реальних умов використання товару споживачем;

г) сформоване і постійно підтримуване стійке явлення покупців про престижність товару, якість послуг, репутацію торгової марки, фірми та її керівництва;

56.  Імідж фірми – це:

а) міра переваги однієї моделі виробу над іншими за реальних умов використання товару споживачем;

б) сформовані у партнерів, замовників, покупців товарів (послуг) фірми уявлення щодо її потенціалу і можливостей у виробничій та інноваційній сфері;

в) сформоване і постійно підтримуване стійке явлення покупців про престижність товару, якість послуг, репутацію торгової марки, фірми та її керівництва;

г) постійна діяльність, спрямована на підвищення технічного рівня продукції, якості її виготовлення, елементів самої системи якості

57.   Конкурентоспроможність – це:

а) набір товарів, запропонованих торговельною фірмою;

б) можливість успішного продажу товару на певному ринку у певний період часу; спроможність товару привернути до себе увагу споживачів у низці інших конкурентних пропозицій;

в) комплекс заходів, в рамках яких один чи кілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо-збутової діяльності фірми;

г) основні види ринкової діяльності, що здійснюються для задоволення потреб споживачів товарів чи послуг.

58.   Потенційна конкурентоспроможність – це:

а) спроможність товару залучати нових та утримувати постійних споживачів за рахунок особистих характеристик, більш привабливих для споживачів ніж у товарів-конкурентів;

б) характеристика товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента по тих перевагах, які були втілені в ньому в процесі виробництва;

в) характеристика товару, яка є результатом впливу маркетингової діяльності торговельних підприємств на потенційну конкурентоспроможність товару;

г) основні види ринкової діяльності, що здійснюються для задоволення потреб споживачів товарів чи послуг.

59.  Реальна конкурентоспроможність – це:

а) спроможність товару залучати нових та утримувати постійних споживачів за рахунок особистих характеристик, більш привабливих для споживачів ніж у товарів-конкурентів;

б) характеристика товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента по тих перевагах, які були втілені в ньому в процесі виробництва;

в) характеристика товару, яка є результатом впливу маркетингової діяльності торговельних підприємств на потенційну конкурентоспроможність товару;

г) потенційна конкурентоспроможність товару, яка змінюється під впливом маркетингових зусиль конкретного торговельного підприємства.

60.   Попит на товар у контексті категорій “ціна”, “попит”, “пропозиція” можна визначити як:

а) сукупність покупців, що можуть придбати товар за конкретну “ринкову ціну”;

б) загальну кількість покупців у регіоні;

в) виявлення  різноманітних смаків покупців, впливу на ринок швидких змін моди;

г) форму виявлення потреб на ринку.

61.   Сегмент ринку це:

а) набір товарів, запропонованих торговельною фірмою;

б) однорідна сукупність споживачів, які однаково реагують на товар і маркетингові дії;

в) сукупність покупців, що можуть придбати товар за конкретну “ринкову ціну”;

г) загальну кількість покупців у регіоні.

62.   Співвідношення категорій “ціна”, “попит” та “пропозиція” за умов ринку є таким:

а) ціна визначається попитом та пропозицією товару;

б) визначальною є категорія попиту;

в) пропонування товару впливає на ціну та попит;

г) визначальною є категорія пропозиції.

63.   Поняття “потрібна кількість товару” означає:

а) конкретну кількість товару, яку можуть купити за певну ціну;

б) кількість товарів, яку можна реалізувати на ринку;

в) кількість товару, яка необхідна покупцеві для задоволення його потреби;

г) кількість товару, яку необхідно замовити виробнику.

64.  Поняття “пропонована кількість товару” означає:

а) кількість товару, яку можуть запропонувати виробники;

б) кількість товару, яку готові запропонувати виробники за певну ціну;

в) кількість товару, яку потрібно запропонувати на ринку, щоб забезпечити його продаж;

г) кількість товару, яку потрібно запропонувати на ринку, щоб окупити його випуск.

65.  Попит на товар буде менш еластичним у тому разі, коли:

а) нема заміни даному товару, або нема конкурентів;

б) покупці не схильні змінювати звички та не шукають дешевшого товару;

в) покупці вважають, що зростання ціни виправдане зростанням інфляції чи рівня якості товарів;

г) існує замінник товару.

66.  Ієрархія потреб за А.Маслоу є такою:

а) фізіологічні – потреби в контактах – потреби в безпеці – потреби в самоствердженні – потреби у самореалізації;

б) потреби у безпеці – потреби в контактах – потреби в самоствердженні – фізіологічні – потреби у самореалізації;

в) потреби в самоствердженні – потреби в контактах – потреби в самореалізації – потреби в безпеці – фізіологічні;

г) фізіологічні – безпека і захист – соціальні – потреба у повазі – потреба у самоствердженні.

67.  Потреба – це:

а) нужда в чомусь об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку організму особи, соціальної групи;

б) суспільна або особова потреба в матеріальних благах і цілях, у засобах виробництва і предметах споживання, забезпечена купівельною здатністю, тобто грошовими засобами покупців;

в) реалізація своїх творчих здібностей, або творчого потенціалу;

г) процес отримання однією стороною від другого товару, послуги, ідеї із зустрічною пропозицією, яка б задовольняла сторону продавця.

68.  Інфраструктура ринку товарів – це:

а) організаційні, матеріальні й технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, нагромаджуються, зберігаються і продаються;

б) економічний процес взаємодії та протидії, взаємозв’язку і комунікацій суб’єктів ринкової системи в процесі створення, збуту і споживання матеріальних і духовних благ;

в) обсяг пропонування товарів ринкові;

г) сукупність покупців, що можуть придбати товар за конкретну “ринкову ціну.

69.        Консюмеризм – це:

а) спосіб здійснення збутових операцій;

б) сукупність етапів розробки, впровадження товару на ринок, зростання продажу, зрілості товару і спаду продажу;

в) інтелектуальне втілення глибинних особистих, суспільних та інституціональних потреб людини;

г) організований рух громадян і державних органів за розширення прав і впливу покупців на виробників та продавців товарів.

70.  Гранична корисність – це:

а) величина корисності, яка додається (за тих самих умов споживання) з придбанням кожної нової одиниці певного блага;

б) максимально допустима межа заміщення одного блага іншим без додаткового виграшу або додаткових втрат;

в) доцільна діяльність для досягнення мети з урахуванням наявних обмежень і можливостей;

г) здатність задовольнити споживачів.

71.  Гранична норма заміщення – це:

а) здатність задовольнити споживачів;

б) доцільна діяльність для досягнення мети з урахуванням наявних обмежень і можливостей;

в) величина корисності, яка додається (за тих самих умов споживання) з придбанням кожної нової одиниці певного блага;

г) максимально допустима межа заміщення одного блага іншим без додаткового виграшу або додаткових втрат.

72.  Раціональність – це:

а) співвідношення обсягів продажу підприємства та галузі або ринка в цілому;

б) верхня межа, до якої прямує потенційний, максимально можливий попит;

в) доцільна діяльність для досягнення мети з урахуванням наявних обмежень і можливостей;

г) максимально допустима межа заміщення одного блага іншим без додаткового виграшу або додаткових втрат.

73.  Мікроекономічна теорія споживацької поведінки ґрунтується на такій аксіомі:

а) споживач досягає стану рівноваги, що забезпечує максимальне задоволення або максимальну корисність;

б) споживач постійно поводить себе раціонально;

в) бюджетна лінія є графічним виразом різних комбінацій товарів, що можуть бути придбані споживачем за фіксованих і сталих цін;

г) сукупність кривих байдужості відбиває смаки споживачів.

74.  В чому полягає ефект Веблена:

а) споживач постійно поводить себе раціонально;

б) належність покупця до того чи іншого угрупування;

в) спонукає споживача купувати, те що й усі;

г) споживач орієнтується на придбання тих товарів, які засвідчать про його високий статус.

75.  В чому полягає ефект приєднання до більшості:

а) спонукає споживача купувати, те що й усі;

б) престижне споживання для створення належного враження на оточення;

в) споживач орієнтується на придбання тих товарів, які засвідчать про його високий статус;

г) споживач має достатню інформацію щодо всіх альтернативних джерел задоволення своїх потреб.

76.   Криві байдужості відображають:

а) стан рівноваги споживача;

б) максимально допустиму межу заміщення одного блага іншим без додаткового виграшу або додаткових втрат;

в) суб’єктивну інформацію про переважний вибір споживачами окремих комбінацій товарів;

г) графічний вираз різних комбінацій товарів.

77.  Місткість ринку – це:

а) кількість товару, реалізованого на ринку за певний проміжок часу;

б) співвідношення обсягів продажу підприємства та галузі або ринка в цілому;

в) доцільна діяльність для досягнення мети з урахуванням наявних обмежень і можливостей;

г) максимально допустима межа заміщення одного блага іншим без додаткового виграшу або додаткових втрат

78.  Загальний потенціал ринку – це:

а) співвідношення обсягів продажу підприємства та галузі або ринка в цілому;

б) частка головних ринків збуту;

в) максимальний обсяг продажу, якого можуть досягти всі підприємства галузі протягом визначеного часу, за певного рівня маркетингових зусиль та конкретних умов зовнішнього середовища;

г) максимально допустима межа заміщення одного блага іншим без додаткового виграшу або додаткових втрат.

79.  Для отримання відповіді на пошукове запитання «Як споживачі ставляться до торгової марки фірми та її конкурентів?» слід провести:

а) опитування;

б) експеримент;

в) спостереження.

г) зведення.

80.  Стратегічний маркетинг передбачає:

а) розробку заходів і реалізації цілей на обраному базовому ринку з конкретної номенклатури товарі на певний період;

б) сегментування ринку;

в) збагатити асортимент товарів;

г) розробку бюджету маркетингу.

81.  Основні сили, які діють у макросередовищі підприємства – це:

а) сили, які безпосередньо не стосуються підприємства;

б) сили, які безпосередньо стосуються основних конкурентів;

в) сили, які безпосередньо стосуються підприємства, і які фірма не може контролювати;

г) сили, які безпосередньо стосуються споживачів.

82.  Ринкова ніша – це:

а) максимальний обсяг продажу, якого можуть досягти всі підприємства галузі протягом визначеного часу, за певного рівня маркетингових зусиль та конкретних умов зовнішнього середовища;

б) обмежена за масштабами та адресністю сфера підприємницької діяльності, що дозволяє виробникові найефективніше реалізувати свої можливості;

в) співвідношення обсягів продажу підприємства та галузі або ринка в цілому;

г) раціональне співвідношення цін низьких на товар і невеликих витрат на стимулювання збуту.

83.  Ринкове вікно – це:

а) виокремлена сукупність споживачів, потреби яких задовольняються товаром, створеним для інших сегментів;

б) доцільна діяльність для досягнення мети з урахуванням наявних обмежень і можливостей;

в) обмежена за масштабами та адресністю сфера підприємницької діяльності, що дозволяє виробникові найефективніше реалізувати свої можливості;

г) найвигідніша для підприємства група сегментів ринку (або один сегмент), на яку спрямовується його діяльність.

84.  Цільовий ринок – це:

а) сукупність споживачів, яка однаково реагує на однотипний набір спонукальних стимулів маркетингу;

б) сукупність маркетингових інструментів, що використовуються фірмою для розв’язання маркетингових завдань на цільовому ринку;

в) найвигідніша для підприємства група сегментів ринку (або один сегмент), на яку спрямовується його діяльність;

г) виокремлена сукупність споживачів, потреби яких задовольняються товаром, створеним для інших сегментів.

85.  „Ринок покупців” – це ситуація, коли

а) попит більше за пропонування;

б) пропонування більше за попит;

в) попит дорівнюється пропозиції;

г) попит на ринку відсутній

86.  Позиціювання – це

а) сегментування ринку;

б) визначення рівня сприйняття споживачами ідеї нового товару;

в) пошуки належного місця товару на ринку, виходячи з його сприйняття споживачами;

г) задоволення існуючих потреб і запитів споживачів

87.  Визначте, в який з напрямків комплексного дослідження ринків входить постанова місткості ринку:

а) вивчення товару;

б) вивчення ринку;

в) вивчення конкурентів;

г) вивчення споживачів.

88.  Асортиментна політика – це:

а) кількість товару, реалізованого на ринку за певний проміжок часу;

б) сукупність засобів впливу на споживачів за допомогою різноманітності товару;

в) доцільна діяльність для досягнення мети з урахуванням наявних обмежень і можливостей;

г) цілеспрямований напрям дій комерційної організації з метою максимального задоволення певних ринкових потреб створеними або залученими споживчими цінностями.

89.  Товарна політика – це:

а) цілеспрямований напрям дій комерційної організації з метою максимального задоволення певних ринкових потреб створеними або залученими споживчими цінностями;

б) вид комерційної діяльності направлений на задоволення нуж і потреб споживачів;

в) процес розвитку продажу товару і отримання прибутків;

г) комплекс рішень з розробки і виведення на ринок товару.

90.  Венчурна група – це:

а) цикл технологічний дій по створенню товару;

б) цільовий підрозділ для розробки, виробничого освоєння й початкового проникнення на ринок з принципово новою продукцією або послугою;

в) план і програма маркетингової діяльності;

г) комплекс базових рішень і принципів, які випливають з розстановки і співвідношення сил.

91.  Стратегія інтенсивного зростання фірми полягає:

а) у розширенні позиції на ринку за рахунок здійснення інноваційної політики і вдосконалення методів збуту / продажу;

б) у вузькій спеціалізації діяльності фірми;

в) у висуненні древа цілей;

г) у використанні продукту або послуги для задоволення власних потреб.

92.  Стратегія диверсифікації полягає:

а) у розширенні номенклатури товарів або форм розподілу;

б) у застосуванні методів агресивного маркетингу;

в) у захопленні нових позицій на ринку;

г) у збільшенні обсягу продажу товарів.

93.  Чим є стратегічна матриця?

а) використанням математичного матричного методу;

б) просторовою графічною моделлю позиції фірми на ринку;

в) графічною моделлю попиту і пропозиції;

г) графічною інтерпретацією сегментування ринку.

94.  Яка позиція в матриці БКГ відповідає стратегії атаки:

а) „дійні корови”;

б) „собаки”;

в) „зірки”;

г) „темні конячки”.

95.  Яка позиція в матриці БКГ відповідає стратегії відступу?

а) „зірки”;

б) „собаки”;

в) „темні конячки”;

г) „дійні корови”.

96.  Яка комбінація умов відповідає стратегії повної диверсифікації в матриці „товари/ринки”?

а) старий товар на старому ринку;

б) новий товар на старому ринку;

в) старий товар на новому ринку;

г) новий товар на новому ринку.

97.  Диверсифікація латеральна – це:

а) вихід на галузеві ринки, що не має жодної подібності до традиційної виробничої та маркетингової діяльності підприємства;

б) збільшення програми виробництва в результаті виготовлення нової продукції для нових ринків;

в) цілеспрямований напрям дій комерційної організації з метою максимального задоволення певних ринкових потреб створеними або залученими споживчими цінностями;

г) сукупність споживачів, яка однаково реагує на однотипний набір спонукальних стимулів маркетингу.

98.  Життєвий цикл товару – це:

а) сукупність дій для посилення загального й цільового впливу комплексу маркетингу на покупців товару;

б) сукупність засобів впливу на споживачів за допомогою різноманітності товару;

в) період комерційно виправданого випуску товару, протягом якого він користується попитом, продається за придатними цінами і зберігає свою конкурентоспроможність;

г) чутливість і ступінь реагування попиту на зміну ціни товару.

99.  Стратегія інтенсивного маркетингу передбачає:

а) високі ціни й великі витрати на стимулювання збуту;

б) встановлення високих цін на низькому рівні збутових затрат;

в) поєднання низьких цін на новий товар з великими витратами на стимулювання збуту;

г) раціональне співвідношення цін низьких на товар і невеликих витрат на стимулювання збуту.

100.          Стратегія вибіркового проникнення передбачає:

а) раціональне співвідношення цін низьких на товар і невеликих витрат на стимулювання збуту;

б) високі ціни та низький рівень збутових витрат;

в) поєднання низьких цін на новий товар з великими витратами на стимулювання збуту;

г) високі ціни й великі витрати на стимулювання збуту;

101.          Назвіть послідовність стадій життєвого циклу товару:

а) запровадження, зрілість, зріст, насичення, спад;

б) запровадження, зріст, зрілість, насичення, спад;

в) запровадження, зріст, насичення, зрілість, спад;

г) запровадження, зріст, зрілість, спад, насичення.

102.          Етап впровадження на ринок – це:

а) період повільного зростання обсягів збуту продукції;

б) етап швидкого нарощування обсягів збуту і визнання покупцями нового товару;

в) зниження обсягів прибутку і збуту продукції;

г) уповільнення обсягів збуту.

103.          Етап зростання – це:

а) етап швидкого нарощування обсягів збуту і визнання покупцями нового товару;

б) уповільнення обсягів збуту;

в) період повільного зростання обсягів збуту продукції;

г) зниження обсягів прибутку і збуту продукції.

104.          Розробка товару полягає:

а) у створенні технологічного проекту товару;

б) у прийнятті рішень про випуск товару, який об’єднує технологічні, економічні і маркетингові дії;

в) у діяльності органів нагляду за якістю товару;

г) в удосконаленні та модернізації товару.

105.          Що таке розробка нового товару:

а) цикл технологічних дій по створенню товару;

б) пропонування перспективних проектів і відбір ідей нового  товару;

в) комплексний процес, який включає паралельне здійснення технологічних, економічних і маркетингових дій, мета яких – створення і виведення на ринок нового товару;

г) виробничий процес по створенню товару.

106.          Дизайн – це:

а) аналіз інформації про товари;

б) створення нових продуктів та технологій;

в) знак державної сертифікації товару;

г) особливий вид художньої діяльності щодо проектування виробів з наперед визначеними естетичними властивостями та рівнем зручності в користуванні.

107.          Товар ринкової новизни – це:

а) особливий вид художньої діяльності щодо проектування виробів з наперед визначеними естетичними властивостями та рівнем зручності в користуванні;

б) продукт, що розширює коло споживачів завдяки новим або додатковим функціональним можливостям;

в) це сукупність асортиментних груп товарів, що їх пропонує підприємство;

г) продукт, що створюється для збільшення корисних властивостей, які мають значення для споживача.

108.          Визначте, які характеристики товару створюють рівень товару з підкріпленням:

а) наявність штрих коду ;

б) надання кредиту;

в) дизайн;

г) товарна марка

109.          Метою маркетингової товарної політики на етапі елімінації товару є:

а) прорив на нові ринки;

б) виведення товару з ринку;

в) розширення ринку;

г) досягнення переваг перед конкурентами.

110.          Що таке пробний маркетинг:

а) випуск невеликої партії продукції для ринкового тестування в одному чи декількох регіонах на основі спеціально розробленої маркетингової програми;

б) вид комерційної діяльності, направлений на задоволення нужд і потреб споживачів;

в) доцільна діяльність для досягнення мети з урахуванням наявних обмежень і можливостей;

г) організований рух громадян і державних органів за розширення прав і впливу покупців на виробників та продавців товарів.

111.          Що таке товарна марка:

а) поштовий знак;

б) грошова одиниця ФРГ;

в) засіб ідентифікації товару;

г) сукупність штрихових кодів.

112.          Що таке логотип:

а) інструкція, видана українською мовою, до товару іноземного виробництва;

б) тип товару, який знаходиться на вітрині магазину;

в) складовий елемент марки товару, який можна прочитати;

г) знак відповідності чинним вимогам щодо якості виготовлення й безпеки виробу.

113.          Що означає символ поряд з маркою:

а) високу якість товару;

б) знак державної сертифікації товару;

в) державну реєстрацію марки товару;

г) країна – виробник товару.

114.          Фірмовий стиль це:

а) сукупність засобів (кольорів, слів, та словосполучень, графіки і друку), які виокремлюють товари виробника з-поміж подібної продукції конкурентів;

б) характеристика, яка зазначається в контракті на постановку товару виробничими підприємствами оптовим фірмам;

в) особлива величина, яка містить усі ознаки і властивості товару, мінімальна величина, на яку можна розділити товарну масу без втрати притаманних їй властивостей;

г) продукт, що створюється для збільшення корисних властивостей, які мають значення для споживача.

115.          Штриховий код – це:

а) система даних, записаних у вигляді штрихів та інтервалів між ними;

б) додаткові засоби та пристосування для максимального використання споживчих властивостей основного товару;

в) складовий елемент марки товару, який можна прочитати;

г) інформаційне забезпечення створення науково місткої та високотехнологічної продукції.

116.          Що таке товарний знак?

а) це товарна марка, що зареєстрована у встановленому порядку і має юридичний захист;

б) інформаційне забезпечення створення науково місткої та високотехнологічної продукції;

в) країна – виробник товару;

г) це ім’я, назва, символ, малюнок чи їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів чи послуг даного продавця і диференціації їх від товарів конкурентів.

117.    Згідно із законом України офіційно зареєстрованими елементами Т3 не можуть бути:

а) товари повсякденного попиту;

б)  промислові товари;

в) емблеми, скорочення чи повні найменування міжнародних організацій;

г) товари пасивного попиту.

118.    Упаковка товару – це:

а) система даних, записаних у вигляді штрихів та інтервалів між ними;

б) засіб або комплекс засобів для забезпечення захисту продукції і навколишнього середовища від ушкоджень та втрат, а також для полегшення процесу обігу товару й користування ним;

в) складовий елемент марки товару, який можна прочитати;

г) це ім’я, назва, символ, малюнок чи їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів чи послуг даного продавця і диференціації їх від товарів конкурентів.

119.          Брендинг – це:

а) комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми;

б) оптимізація асортименту, виведення з ринку товару, попит на який падає;

в) забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринок і користуються попитом споживачів;

г) наука та мистецтво створення довгострокових споживчих переваг щодо конкретної товарної марки.

120.          Що таке товарна одиниця?

а) спосіб підрахунку на товарному чеку при покупці продуктів;

б) одиниця вимірювання, яка зазначається в контракті на постановку товару виробничими підприємствами оптовим фірмам;

в) особлива величина, яка містить усі ознаки і властивості товару, мінімальна величина, на яку можна розділити товарну масу без втрати притаманних їй властивостей;

г) продукт, що створюється для збільшення корисних властивостей, які мають значення для споживача.