МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ

ТЕСТИ

з навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР «Бакалавр»

напряму підготовки 6.030507 «Маркетинг»

у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації

Міністерства аграрної політики та продовольства України

Київ

«Агроосвіта»

2014

ТЕМА 1.«КОМУНІКАЦІЇ В СИСТЕМІ МАРКЕТИНГУ»

 

1. Лінійну модель комунікації запропонував:

– Ф. Котлер;

– Т. Лук¢янець;

+ Г. Лассвел;

– Л. Балабанова

2. Кінцевим об'єктом маркетингового комунікаційного впливу є:

+ споживач;

– конкуренти;

– контрольний орган;

– місцеві мешканці.

3. Кодування інформаційного повідомлення — це:

– система або окремі елементи захисту найбільш важливої інформації від посягань конкурентів;

– система штрих-кодів, що використовується компанією, виходячи з певних нормативних установ держави;

+ процес перетворення комунікаційної ідеї відправника на певний набір комунікаційних символів;

– використання виключно вербальних символів для інформаційної взаємодії з суб'єктами ринку.

4. Декодування інформаційного повідомлення — це:

+ процес перетворення комунікаційних символів як складових повідомлення на певну думку;

– інтерпретація маркетингового повідомлення його безпосереднім відправником;

– інтерпретація маркетингового повідомлення його безпосереднім замовником;

– узгоджена інтерпретація маркетингового повідомлення його відправником та замовником.

5. Кодування інформаційного повідомлення за допомогою вербальних символів означає використання:

– певного рисунка з привабливою кольоровою гамою;

+ слів як певного набору комунікаційних символів;

– рисунків, слів та інших національних символів;

– рисунків, слів, фотографій, відеороликів та інших зрозумілих для сприймання символів

6. Вербальний канал комунікації реалізується через:

– міміку;

+ передавання мовних повідомлень;

– покачування голови на знак згоди чи незгоди;

– жести

7. Ініціатор маркетингових комунікацій, тобто сторона, яка надсилає звернення іншій стороні:

– ініціатор;

+ відправник;

– комунікатор;

– ретроградор.

8. Сторона, котра отримує звернення виробника товару (посередника) та інформацію, яку воно містить:

– адресат;

– ліцензіар;

– отримувач;

+ одержувач.

9. Відповідно до стратегії маркетингових комунікацій на першому етапі життєвого циклу товарів необхідно :

+ привернути увагу споживачів до товару, розробити заходи щодо просування товарів на ринок через посередників;

– активно просувати товари через посередників, здійснювати поліпшення післяпродажних послуг, звертати увагу споживачів на окремі оригінальні атрибути товарів;

– залучувати споживачів поліпшенням якості, упаковки товарів;

– просувати товари через посередників.

10. Відома особа, яка бере участь у маркетинговій комунікаційній кампанії (наприклад, рекламній), не виконує роль суб'єкта, який:

– здатний привернути увагу до маркетингового інформаційного повідомлення;

– здатний перенести свій імідж на той товар, який просувається;

– здатний створити ефект поширення довіри до себе на той товар, який просувається;

+ повинен профінансувати маркетинговий захід.

11. Цілями маркетингових комунікацій є:

– створення іміджу виробників товару або цьому товару;

– стимулювання покупців і посередників до дій;

+ формування попиту на окремі товари, прискорювання товаропросування; позбавлення залишків товару; пожвавлення продажу недоходних товарів, регулярного продажу;

– це пропозиція продуктів, послуг та ідей від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів.

12. Модель сучасних маркетингових комунікацій складається з таких елементів:

+ відправник, кодування, звернення, засоби інформації, розшифровування, одержувач, зворотна реакція, зв'язок у відповідь, шуми;

– кодування, звернення, засоби інформації, розшифровування;

– відправник, одержувач, зворотна реакція, зв'язок у відповідь;

– виробник, звернення, засоби інформації, розшифровування, одержувач, зворотна реакція.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 2.«СТРАТЕГІЇ ТА ПЛАНУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ»

1. Комунікаційній менеджмент – це:

+ особлива функція управління, покликана встановлювати і підтримувати взаємозв'язки, взаєморозуміння і співпрацю між організацією і різними цільовими групами на двосторонній основі;

– цілісна система базових поглядів, ідей і постулатів, що затверджує пріоритет певних цінностей для досягнення поставлених цілей на користь конкретних груп людей;

– набір найбільш важливих для компанії принципів, яких вона дотримується в своїй діяльності;

– стратегічні плани компанії, зібрані в єдиний пакет документів, які створюються для визначення бізнес-цілей і шляхів їх досягнення.

2. Законом «Про рекламу» заборонена:

– соціальна реклама;

+ прихована реклама;

– реклама алкоголю;

– реклама зброї.

3. Відповідно до Закону «Про рекламу» правильним є твердження :

– методи та засоби реклами повинні завдавати її споживачам моральних збитків;

– реклама розповсюджується на території України російською та українською мовами;

+ реклама є об’єктом авторського права;

– законом не заборонено недобросовісну конкуренцію.

4. Маркетингові комунікації в країнах – членах Європейського Союзу (ЄС) не контролюються:

– внутрішніми законами;

– національними саморегулюючими організаціями;

– законодавством ЄС;

+ українськими законами.

5. Систему саморегулювання комунікаційної діяльності України не представляє наступна організація

– Українська асоціація маркетингу;

– Асоціація зовнішньої реклами України;

– Українська асоціація прямого продажу;

+ Федеральна антимонопольна служба.

6. Розповсюджувач — це насамперед особа, яка:

– виготовляє рекламну продукцію;

– розробляє ідею рекламного звернення;

+ забезпечує розміщення рекламного повідомлення;

– замовляє створення, виготовлення або розміщення реклами.

7. Елемент комунікації «комунікатор» означає:

+ сторона, яка передає звернення (повідомлення);

– сторона, яка приймає звернення (повідомлення);

– змістовний засіб, що включає слова, звуки, зображення, символи;

– спосіб розшифрування маркетингового звернення.

8. Елемент комунікації «комунікант» означає:

+ сторона, яка приймає звернення (повідомлення);

– сторона, яка передає звернення (повідомлення);

– незаплановане викривлення інформації;

– об’єднує всіх учасників процесу комунікації та носіїв інформації з моменту кодування сигналу до отримання його адресатом.

9. Комунікаційна стратегія розробляється на основі:

+ загальної стратегії підприємства;

– стратегії конкурентів;

– звітності;

– даних за минулий рік.

ТЕМА 3.«РЕКЛАМУВАННЯ ТОВАРУ»

1. Слово «реклама» з латинської означає:

+ кричати;

– малювати;

– продавати;

– розповідати.

2. Згідно із законом України «Про рекламу» реклама – це:

– будь-який інформаційний матеріал, що цілеспрямовано звертає увагу споживачів на конкретну марку продукції або її виробника з метою сприяння її реалізації;

+ інформація про особу чи товар, розповсюджена  в будь-якій  формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

– будь-яка платна неперсоніфікована форма інформаційного впливу на споживача з метою формування мотивів купівлі товарів;

– найпереконливіший і найдешевший спосіб поінформувати потенційних споживачів про певний товар або певну послугу.

3. Звукова реклама із зоровим рядом:

– аудіореклама;

– відеоролик;

– брандмауер;

+ аудіовізуальна реклама.

4. Рекламодавець – це насамперед особа, яка:

– виготовляє рекламну продукцію;

– розробляє ідею рекламного звернення;

– забезпечує розміщення рекламного повідомлення;

+ замовляє створення, виготовлення або розміщення реклами.

5. Деталізована розбивка рекламних витрат за конкретними товарами, ринками та ЗМІ:

– кошторис;

– глосарій;

– брандмауер;

+ бюджет реклами.

6. Вид реклами, яка не ставить  за мету досягнення економічних цілей і спрямована на формування суспільної думки, зміну моделі поведінки людей:

+ некомерційна реклама;

– соціальна реклама;

– екологічна реклама;

– політична реклама.

7. До засобів розповсюдження реклами відносять:

+ пресу, телебачення, пошту, радіо, Інтернет, транспорт, сувеніри, упаковка;

– газети та журнали, проспекти, презентаційні книги;

– каталоги, бланки замовлень, рекламні листівки, купони для замовлень;

– магнітофонні та відеозаписи, рекламні оголошення на радіо, телебаченні тощо, навіть вагони метрополітену.

8. Вкажіть на основні стилі рекламного звернення:

+ офіційно-діловий, науково-професійний, публіцистичний, літературний та фамільярний;

– просте дикторське повідомлення, мюзикл;

– анімаційний фільм, нарис з натури, порівняльна реклама;

– сюжетне оповідання про товар та його властивості, гра, фільм, кліп, радіо оголошення.

9. Враження від певного товару, фірми, особи, яке створюється рекламою:

–уявлення про товар;

+ імідж;

–враження від товару;

–логотип.

10. Дайте визначення поняттю рекламування:

+ це будь-яка форма неособистого платного пред’явника й пропонування продуктів, послуг та ідей від імені їхнього виробника або власника;

– форма, створення та використання прямих особистих зв’язків між тими, хто пропонує товар, та споживачами цих товарів;

– це пропозиція продуктів, послуг та ідей від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів;

– це пропонування продукції на телебаченні, радіо, пресі.

11. Буклет – це:

– рекламний листок містить суто рекламну, інформацію «помітніше» оформлено;

– рекламний проспект, що містить безліч кольорових фотографій і малюнків, звичайно включає матеріали, що формують імідж фірми, часто випускається до ювілейних дат;

+ невеликий за обсягом, але якісно оформлений рекламний матеріал;

– інформаційний лист виконується на фірмовому бланку, адресується конкретній особі і містить інформацію про фірму або товар.

12. Каталог – це:

+ перелік пропонованих товарів, які описані проілюстровані фотографіями, як правило, має форму брошури;

–  невеликий за обсягом, але якісно оформлений рекламний матеріал;

– комерційна пропозиція має меншу рекламну спрямованість і велику маркетингову, містить умови угоди;

– рекламний проспект, що містить безліч кольорових фотографій і малюнків, звичайно включає матеріали, що формують імідж фірми, часто випускається до ювілейних дат.

13. Рекламна аудиторія – це:

– просування, сприяння продажу товарів;

+ загальна кількість людей, які можуть прочитати, побачити або почути рекламне звернення, що передається за допомогою засобів масової інформації;

– об'єднання рекламних агентств для досягнення спільних цілей у рекламному бізнесі;

– будь-яка оплачувана форма неособистого пред'явлення та просування товарів від імені виробника.

14. Рекламне агентство – це:

– план створення та показу рекламного звернення;

– організація з рекламування товарів від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів;

+ професійна організація з планування та проведення рекламних кампаній;

– організація із стимулювання споживачів.

15. Рекламний агент – це:

+ особа, яка репрезентує рекламне агентство та проводить з його доручення рекламну діяльність;

– особа, що займається плануванням щорічних витрати рекламодавця на рекламування;

– особа, що систематизує процес збирання та аналізу ринкової інформації;

– особа, що очолює організацію з рекламування товарів від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів.

16. Інформативна реклама – це реклама, яка:

+ доводить до відома споживача інформацію про товари, їхні види, призначення, показники якості, особливості, принципи дії, рівень цін тощо;

– заохочує споживачів віддати перевагу конкретному товару, змінює сприйняття споживачем властивостей товару, переконує в необхідності придбати товар;

– нагадує про наявність товару, місце і умови його продажу та використання;

– підтримує споживача в його роздумах щодо слушного вибору товару вже після придбання.

17. Рекламна асоціація – це:

+ об'єднання рекламних агентств для досягнення спільних цілей у рекламному бізнесі;

– будь-яка оплачувана форма неособистого пред'явлення та просування товарів від імені виробника;

– рекламування товарів від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів;

– просування, сприяння продажу товарів.

18. Логотип – це:

+ оригінальне написання найменування рекламодавця, що використовувався як символ товару або підприємства і дуже часто є його торговою маркою;

– дотепний вираз, що використовується в рекламному зверненні;

– реклама, яка застосовується для того, щоб не дати споживачам забути про певний товар;

– вираз, що заохочує споживачів до придбання товарів.

19. Комівояжер – це:

– текстовик, тобто особа, що розробляє рекламні девізи та тексти або пише статті, які мають рекламний характер, на замовлення;

– особа, від якої безпосередньо виходить інформація у комунікаційних процесах;

+ роз'їзний торговець, що рекламує і продає товари;

– графічна прикраса у вигляді щита, панно, планшета, де розміщується рекламний текст, декоративні елементи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 4.«СТИМУЛЮВАННЯ ПРОДАЖУ ТОВАРІВ»

 

1. Кого не можна зарахувати до суб'єктів, на яких спрямовуються заходи стимулювання збуту:

– торговельні посередники;

– споживачі-організації;

– власний торговельний персонал;

+ конкурентів.

2. Що не належить до інструментів стимулювання збуту:

– встановлення цінових знижок;

– продаж товарів на умовах пільгового кредитування;

– видача дисконтних карток;

+ зовнішня реклама.

3. Основними способами стимулювання покупців є:

– збільшення витрат на рекламу;

– збільшення каналів розподілу товарів;

+ використання знижок, купонів та лотерей;

– розширення логістичних операцій.

4. Форми стимулювання споживачів включають:

+  безкоштовні зразки, додаткову кількість товару без оплати, продаж за зниженими цінами, знижки з ціни за повторної купівлі тощо;

– прямі знижки з ціни – за внесення товару в каталог торгового посередника; за кількість товару, яку купує посередник; відшкодування за організацію реклами на місці продажу або за будь-яке вигідне подання товару;

– роздавання зразків, конкурси вітрин та інші заходи стимулювання товарами та цінними подарунками;

– місця на полицях своїх магазинів і демонстраційних залів.

5. Стимулювання продажу:

+ має на меті негайну зміну поведінки покупця, бо товар одразу постає в ореолі вирішальної переваги;

– має знеособлений характер;

– має на меті змінити поведінку покупця в довгостроковій перспективі;

– має на увазі тривалі дипломатичні переговори.

6. До переваг застосування заходів зі стимулювання збуту для роздрібних торговців не належить:

+ формування нової культури споживання;

– спонукає до негайної закупівлі товару;

– розвиває торгівлю за рахунок постійних нагадувань;

– надає можливість отримання пільг та призів.

7. Стимулювання споживачів не може здійснюватись у формі:

– стимулювання натурою ;

– активна пропозиція;

+ відшкодування за рекламу;

– цінове стимулювання.

8. Вид знижок, що надається дітям, військовослужбовцям, студентам, пенсіонерам:

– знижки з нагоди ювілею підприємства, національного або традиційного свята;

+знижки певним категоріям споживачів;

–знижки на сезонних розпродажах товарів;

–бонусні знижки постійним покупцям.

9. Основними адресатами стимулювання збуту можуть бути:

– споживачі, конкуренти і посередники;

– споживачі, конкуренти і персонал;

– персонал, конкуренти і посередники;

+ споживачі, посередники і персонал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 5.«ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ»

1. Регулярна організація зустрічей з журналістами – це:

+ прес-конференція;

– прийом;

– бэкграундер ;

– прес-реліз.

2. Метою паблік-рилейшнз є:

+ популяризація підприємств, організацій або окремих осіб серед цільо­вих груп громадськості;

– привернення уваги покупців, виклик зацікавленості і бажання придбати товар, здійснення поштовху до купівлі товарів;

– привертання уваги споживача, стимулювання купівлі і створення передумов для повторних закупівель, розвиток тривалих стосунків з отримувачем;

– посилення імпульсної купівлі.

3. До основних функцій РR не належить:

– формування лояльного (дружнього) ставлення засобів масової інформації до компанії;

– забезпечення відомості компанії (товарів, торгових марок), формування та розвиток її іміджу;

– підготовка "громадської думки" до прийняття певного рішення;

+ безоплатне інформування суб’єктом суспільства власного знайомого про виріб.

4. Брифінг – це:

+ коротка зустріч керівництва організації з журналістами;

– представлення подій від імені особи, яка є безпосереднім свідком або учасником подій;

– бесіда у формі питань та відповідей. Діалог між людиною, яка володіє інформацією, та журналістом;

– інформаційний документ, призначений для випадків, коли керівництво підприємства має намір висловити свою позицію з деяких питань.

5. Мобілізація співробітників – це:

+ акцентування уваги співробітників на розв’язання певних проблем;

– залучення працівників підприємства для виконання програми із суспільних зв’язків;

– призов співробітників до військової служби;

–оперативна перевірка відповідності здійснення програми цілям і завданням компанії;

6. Діяльність PR складається з двох самостійних напрямків:

+ паблісіті і спонсорства;

– прес-конференцій та брифінгів;

– пропаганди і паблісіті ;

– пропаганди і спонсорства.

7. Завданнями пропаганди не є:

– зв'язок з пресою;

– пропаганда виробу;

+ лобіювання;

– рекомендації керівництву підприємства.

8. Пряме безоплатне інформування суб’єктом суспільства власного знайомого про виріб є завданням:

– паблік-рилейшнз;

+ пропаганди;

– паблісіті;

– спонсорства.

9. Напрямки зусиль  PR:

– окремі об’єкти суспільства;

+ суспільство, бізнес і влада;

– формальні ділові стосунки з окремими працівниками інших підприємств;

– неформальні емоційні стосунки з окремими працівниками інших підприємств.

10. Пабліситі – це:

+ популяризація, розповідь про раніше невідоме (товар, послугу, підприємство, особу), тобто дія, спрямована на привертання уваги громадськості;

– публічна неоплачувана діяльність підприємства з формуванням сприятливого ставлення до певного товару цього підприємства або до самого підприємства;

– стимули для сприйняття рекламного звернення;

– збирання, оброблення та аналіз фактів, а також розроблення рекомендацій для дальшої роботи (поводіння);

11. Репортаж – це:

+ представлення подій від імені особи, яка є безпосереднім свідком або учасником подій;

– коротка зустріч керівництва організації з журналістами;

– випадок, сюжет із історії діяльності підприємства, що має впливати на збільшення авторитету підприємства;

– сенсаційний, розважальний матеріал у захоплювальний та гумористичній формі, яка водночас має нести громадськості корисну ділову інформацію.

 

 

ТЕМА 6.«РЕКЛАМА НА МІСЦІ ПРОДАЖУ»

 

1. Методи ефективного розташування товару на прилавках та вітринах магазинів:

– персональний продаж;

+ мерчайдайзинг;

– прямий маркетинг;

– брендинг.

2. Воблер – це:

– підставка під листівки різних видів;

– великі коробки, які повторюють у збільшеному вигляді пачки сигарет чи пакети із соком; їх підвішують до стелі чи ставлять на полиці;

+ використовують у великих супермаркетах, "тремтить" на пластмасовій гнучкій нозі, що приклеєна до полиці, і показує, де розташований певний товар;

– елемент зовнішньої реклами.

3. За місцем використання розрізняють такі рекламні матеріали:

+ внутрішні та зовнішні;

– постійні і тимчасові;

– ті, що світяться і ті, що не світяться;

– стандартні та нестандартні.

4. Рекламні матеріали мають відповідати вимогам:

+ привертати увагу;

– формувати негативне ставлення до товарів конкурентів;

– не викликати бажання здійснити купівлю (спонукати до дії);

– викликати короткостроковий ефект.

5. Товарна вітрина – це:

+ вітрина, основу якої становить товар без використання декоративних елементів;

– вітрина, коли поряд с товаром використовуються декоративні елементи, за допомогою яких підкреслюють найголовніші особливості товару;

– оформлення з використанням жанрової сцени;

– вітрина, зроблена до свят, ювілеїв, подій.

6. Пейпербек – це:

+ рекламна паперова обкладинка;

– спеціально підготовлений рекламний ролик, створений для вивчення реакції аудиторії або як зразок для рекламодавців;

– дотепний вираз, що використовується в рекламному зверненні;

– використання в рекламі почуттів справедливості, порядності, національного єднання, миру тощо.

7. Під поняттям «нагадувальна реклама» розуміють:

– дотепний вираз, що використовується в рекламному зверненні;

– кількісну  характеристику рекламного звернення;

– усне пред'явлення товару в процесі бесіди з одним або кількома покупцями (фактичними чи потенційними) з метою укладення угоди (контракту) про придбання товару;

+ рекламу, яка застосовується для того, щоб не дати споживачам забути про цей товар.

8. Переконувальна реклама – це:

+ реклама, що застосовується для формування вибіркового попиту на певну марку товару через переконування споживача, що за свої гроші він отримає максимально цінну річ;

– публічна неоплачувана діяльність підприємства з формування сприятливого ставлення до певного товару цього підприємства або до самого підприємства;

– реклама, яка застосовується для того, щоб не дати споживачам забути про цей товар;

– конкретні газети, журнали, радіостанції або телестудії, які передають рекламну інформацію.

9. Бюджет реклами – це:

+ деталізована розбивка рекламних витрат за конкретними товарами, ринками та використовуваними засобами масової інформації;

– показник для аналізу ефективності показу реклами, який дорівнює оцінному коефіцієнту, помноженому на кількість показів реклами в цій програмі;

– форма організації взаємозв'язків між виробниками та споживачами (покупцями) у вигляді показу товарів на спеціально організованих для цього демонстраціях у певний час і в певному місці;

– стратегія зростання компанії завдяки розширенню видів діяльності чи виходу на нові ринки.

10. До основних функцій реклами відносять:

– комерційну;некомерційну,

+ стимулюючу; інформативну; психологічну;

– престижну; психологічну, національну;

– стимулюючу, спеціалізовану, престижну.

11. Порівняльна реклама – це:

+ реклама, яка безпосередньо або опосередковано порівнює одну марку товару з іншими ;

– метод розсилання рекламних матеріалів поштою заздалегідь підготовленими списками потенційних та фактичних споживачів (пряма поштова реклама);

– рекламування товарів від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів (крамницях, супермаркетах, реклама на місцях продажу);

– стратегія виходу компаній з певного ринку або переходу в іншу сферу діяльності.

12. Тематична вітрина – це:

+ вітрина, зроблена до свят, ювілеїв, подій;

– вітрина, де поряд с товаром використовуються декоративні елементи, за допомогою яких підкреслюють найголовніші особливості товару;

– оформлення з використанням жанрової сцени;

– вітрина, основу якої становить товар без використання декоративних елементів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 7.«ПРЯМИЙ МАРКЕТИНГ»

 

1. Засіб маркетингових комунікацій, який передбачає безпосередню інтерактивну взаємодію продавця/виробника товару з кінцевим споживачем певного товару, розрахований на отримання відгуку або здійснення угоди:

+ прямий маркетинг;

– прямі торгові угоді;

– персональний продаж;

– пряма реклама.

2. Використання каналу прямого маркетингу означає:

– повну відмову від використання оптових торговельних посередників;

– перехід до поєднання прямих та непрямих каналів збуту продукції;

– перехід компанії до системи доставки товарів тільки власним транспортом;

+ використання порядку продажу продукції безпосередньо її споживачам.

3. Недоліками реклами в Інтернеті є:

+ невеликий відсоток користувачів у певних населених пунктах;

– використання мультимедійних технологій;

– висока вартість контакту з цільовою аудиторією;

– неможливість контролю ефективності реклами.

4. Носій реклами в Інтернеті переважно прямокутного графічного зображення, який уставляється в сторінки сайта:

– річ-медіа;

+ банер;

– електронна пошта;

– джумбі.

5. Пряма реклама не використовує наступні форми:

– листа, листівки;

– каталоги, проспекти;

+ рекламні ТБ-ролики;

– календарі.

6. Прямий маркетинг – це:

+ продаж товару без торговельних посередників;

– вивчення клієнтів у комп’ютерних базах даних;

– продаж того, що виробляє фірма без урахування потреб;

– персональні продажі.

7. Засоби прямого маркетингу – це:

+ фірмовий магазин;

– зовнішня реклама;

– лотереї;

– цінові знижки.

8. Переваги прямого маркетингу:

+ гнучкість, вибірковість, результативність;

– висока вартість виготовлення та розсилання рекламних матеріалів;

– складність перевірки ефективності прямої реклами;

– велика кількість рекламних матеріалів може дратувати тих, хто їх отримує.

9. До каналів прямого маркетингу не належить:

– пряма поштова розсилка;

– факсова реклама;

+ зовнішня реклама;

– телемаркетинг.

10. Телемаркетинг – це:

+ продаж за допомогою телефону;

– телевізійний маркетинг (телемагазини);

– продаж через Інтернет;

– продаж за допомогою персонального продажу.

11. До змішаних засобів прямого маркетингу не відносять:

+ поштові відправлення;

– радіо і телебачення;

– пресу;

– телефонний зв'язок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 8.«ОРГАНІЗАЦІЯ ВИСТАВОК І ЯРМАРКІВ»

1. На виставковому стенді не можна робити:

– вивчати чужі стенди;

– розглядувати відвідувачів;

+ їсти;

– проводити семінар.

2. Торговий ярмарок – це:

– короткочасний захід, який проводиться постійно, але кожен раз в іншому місці;

+ короткочасний захід, який проводиться періодично як правило, у тому самому місці;

– середовище для обміну інформацією про товари;

– місце для укладання торгових угод з метою отримання товару.

3. До недоліків організації виставок відносять:

– використання великої кількості людей і дорогої техніки;

– можливість вибирати конкретну аудиторію;

+ трудомісткість роботи з підготовки і проведення;

– широка можливість демонструвати рекламовані вироби, їх споживчі властивості.

4. Основними цілями проведення виставок є:

+ іміджева, дослідницька, рекламна;

– допоміжна, підтримуюча; розуміюча;

– пояснювальна, дослідницька, рекламна;

– зволікаюча, іміджева, імпульсивна.

5. Презентація – це:

– один з етапів процесу продажу товарів, коли торговий агент визначає можливих потенційних клієнтів;

+ один з етапів процесу продажу товарів, за якого торговий агент розповідає про позитивні якості товарів, котрі він пропонує купити, та демонструє їх у дії;

– пропонування споживачам невеликої кількості товару на пробу;

– реклама, яка безпосередньо або опосередковано порівнює одну марку товару з іншими.

6. Франчайзинг – це:

– єдність постійних художніх (музичних) і текстових елементів та констант у всіх рекламних розробленнях і засобах реклами певного підприємства;

+ купівля відомої торгової марки або торгового знака (логотипа) торговцем цими товарами для збільшення власного іміджу і створення стандартних  умов торгівлі, а іноді і виготовлення цих товарів;

– один з етапів процесу продажу товарів, коли торговий агент намагається усунути всі заперечення з боку потенційного покупця;

– особливо переконливий аргумент щодо якості або іншої вигоди товару, що рекламується.

7. Виставка – це:

+ показ продукції та послуг промислового і споживчого призначення з метою інформування, комунікації та укладання контрактів;

– показ продукції та послуг промислового і споживчого призначення з метою безпосередньої реалізації;

– короткотермінові заходи для заохочення учасників маркетингових комунікацій до купівлі або дальшого перепродажу цих товарів;

– «німий» продавець товару, засіб відбиття його у свідомості покупця, носій іміджу товару та його виробника.

8. Ярмарка – це:

+ показ продукції та послуг промислового і споживчого призначення з метою безпосередньої реалізації;

– усне пред’явлення товару в процесі бесіди з одним або кількома покупцями (фактичними чи потенційними) з метою укладення угоди (контракту) щодо купівлі товару;

– показ продукції та послуг промислового і споживчого призначення з метою інформування, комунікації та укладання контрактів;

– будь-яка форма неособистого платного пред’явлення й просування продуктів, послуг та ідей від імені їхнього виробника або власника (посередника тощо).

9. Найменш вигідним розташуванням стенда фірми на виставці є:

– на видному місці, біля входу або за рухом основних потоків відвідувачів;

– за найбільшою шириною вздовж фронту;

– кутове розташування;

+ проти руху відвідувачів.

10. Виставки, на яких демонструється обладнання і техніка великих розмірів:

+ на відкритому повітрі;

– багатоцільові;

– павільйонні;

– виставки досягнень.

11. Виставка відрізняється від ярмарку:

– тривалістю;

– періодичністю;

– їх організовують як фізичні,так і юридичні особи;

+ метою їх діяльності є укладання угод за зразками.

ТЕМА 9.«ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПРОДАЖ ТОВАРІВ»

1. Персональний продаж товарів :

+ особисте пред’явлення товарів покупцю з метою продажу;

– рекламування товарів від імені виробника;

– план створення показу рекламного звернення;

– систематизований процес збирання інформації.

2. Повідомлення – це:

– безкоштовне повідомлення про компанію, її товар або послугу в засобах масової інформації;

+ закодована ідея, тобто те, що хоче довести торговий агент до відома клієнта;

– організована діяльність з метою формування іміджу фірми і позитивних відгуків про продукцію;

– оплачувана, знеособлена інформація, покликана сформувати або підтримати інтерес до ідей, товарів, послуг або спонукати до їх купівлі.

3. Процес продажу – це:

– орієнтація на продаж та на клієнта;

– намагання контролювати ситуацію та поведінку партнера, керувати ним та домінувати у відносинах;

– обмін інформацією між двома і більше людьми;

+ сукупність етапів, які торговий агент проходить під час продажу того чи іншого товару або послуги.

4. Презентація – це:

– один з етапів процесу продажу товарів, коли торговий агент визначає можливих потенційних клієнтів;

+ один з етапів процесу продажу товарів, за якого торговий агент розповідає про позитивні якості товарів, котрі він пропонує купити, та демонструє їх у дії;

– пропонування споживачам невеликої кількості товару на пробу;

– реклама, яка безпосередньо або опосередковано порівнює одну марку товару з іншими.

5. Основна функція персонального продажу – це:

+ умовити споживача здійснити акт купівлі-продажу;

– ознайомити споживача з товаром;

– визначити ступінь купівельної задоволеності споживача;

– ознайомити споживача з торговим підприємством.

6. Завдання торговельного персоналу не групуються за напрямами:

– безпосередній продаж;

– надання послуг клієнтам

+ надання послуг виробникам;

– збір інформації для виробника щодо трансформування потреб, активності конкурентів, адаптованості товарів.

7. Директ-маркетинг – це:

– обмін інформацією між двома і більше людьми; пропонування споживачам невеликої кількості товару на пробу;

– реклама, яка безпосередньо або опосередковано порівнює одну марку товару з іншими;

+ постійно підтримувані спрямовані комунікації з окремими споживачами, що мають очевидні наміри купувати певні товари;

– безкоштовне повідомлення про компанію, її товар або послугу в засобах масової інформації.

8. Торговий агент – це:

+ особа, що продає  товари одного або кількох підприємств за договором;

– посередник, що працює за винагороду;

– людина чия діяльність, зумовлена стилем життя, вихованням, освітою й культурою;

– особа, що займається збиранням, обробкою та аналізом фактів.

9. Функцію персонального продажу не виконують:

– агенти, представники фірми, комівояжери;

– продавці спеціалізованих магазинів;

– продавці магазинів самообслуговування;

+ покупці товарів та послуг

10. Стимулювання власного торгового персоналу – це:

+ короткотермінове заохочення власного персоналу, спрямоване на підвищення ефективності зусиль;

– короткотермінові заходи для заохочення учасників маркетингових комунікацій до купівлі або подальшого перепродажу цих товарів;

– експозиції і демонстрації,роздавання безплатних зразків, які проводяться на місці продажу товарів;

– заохочення торгового посередника до ефективного продажу товарів виробника за допомогою безкоштовного надання певної кількості товарів.

11. Стимулювання продажу товарів – це:

– короткотермінове заохочення власного персоналу, спрямоване на підвищення ефективності зусиль;

+ короткотермінові заходи для заохочення учасників маркетингових комунікацій до купівлі або подальшого перепродажу цих товарів;

– експозиції і демонстрації, роздавання безплатних зразків, які проводяться на місці продажу товарів;

– заохочення торгового посередника до ефективного продажу товарів виробника за допомогою безкоштовного надання певної кількості товарів.

12. Стимулювання торгівлі – це:

– короткотермінове заохочення власного персоналу, спрямоване на підвищення ефективності зусиль;

– короткотермінові заходи для заохочення учасників маркетингових комунікацій до купівлі або дальшого перепродажу цих товарів;

– експозиції і демонстрації, роздавання безплатних зразків, які проводяться на місці продажу товарів;

+ заохочення торгового посередника до ефективного продажу товарів виробника за допомогою безкоштовного надання певної кількості товарів.

13. Персональний продаж передбачає:

– продаж з використанням масових засобів комунікацій;

+ встановлення  особистого  контакту  з  одним або декількома  потенційними покупцями з метою продажу товару;

– використання переважно  короткотермінових  спонукальних  засобів,  покликаних  прискорити  або  збільшити продажі окремих товарів споживачам;

– короткострокові продажі.

14. Відповідальним за доставку товару і оформлення супровідних документів є:

+ представник-кур'єр;

– консультант;

– покупець;

– споживач.

15. Матеріальна винагорода торговельного персоналу передбачає:

+ зростання зарплати відсотках з продажів;

– кар'єрне зростання;

– грамоти;

– похвалу.

ТЕМА 10.«УПАКОВКА ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАЦІЇ»

1. Основна мета упаковки – це:

– створення образу, в який підсвідомо вірить цільова аудиторія;

– перенесення уваги з головного об’єкта на інший об’єкт;

– установити тісний зв'язок з покупцем;

+ привернути увагу людини і водночас примусити її довіряти, тому що знаходиться всередині.

2. Споживацька тара – це:

+ упаковка для безпосереднього продажу або доставки покупцям;

– елемент упаковки товару, вже розфасованого в споживацьку тару;

– вміст упаковки для безпосереднього продажу або доставки покупцям;

– прямокутний або трикутний рекламний планшет з пластика.

3. Упаковка – це:

+ засіб відображення товару у свідомості покупця, носій іміджу товару його виробника;

– особливо переконливий аргумент щодо якості або іншої вигоди товару, що рекламується;

– рекламна панель з підвіскою, що встановлюється на даху транспортного засобу;

– вид рекламного проспекту, що друкується на одному паперовому аркуші і після фальцювання не розрізається.

4. Транспортна тара – це:

– упаковка для безпосереднього продажу або доставки покупцям;

+ елемент упаковки товару, вже розфасованого в споживацьку тару;

– вміст упаковки для безпосереднього продажу або доставки покупцям;

– прямокутний або трикутний рекламний планшет з пластика.

5. Маркування – це:

+ текст, умовні позначення або рисунки, інші допоміжні засоби, нанесені на тару або товар, і призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей;

– відомості про товар, які призначені для користувачів, які дозволяють їм розібратися у нескінченій кількості товарів і зробити правильний вибір;

– діяльність, спрямована на популяризацію певного виду товару, який з різних причин ринок недостатньо визнає, незважаючи на його позитивні властивості;

– комерційна пропозиція має меншу рекламну спрямованість і велику маркетингову, містить умови угоди.

6. Кольєретка –  це:

+ різновид етикеток, які мають особливу форму і наклеюються на шийку пляшки з різними напоями;

– різновид етикеток із ширшою інформацією про виробника, стислі відомості про споживчі якості товару;

– носій маркування, який причеплюється або додається до товару;

– носій короткої дублюючої товарної інформації, виконаний на невеликій стрічці.

7. Вкладиш –  це:

– різновид етикеток, які мають особливу форму і наклеюються на шийку пляшки з різними напоями;

+ різновид етикеток із ширшою інформацією про виробника, стислі відомості про споживчі якості товару;

– носій маркування, який причеплюється або додається до товару;

– носій короткої дублюючої товарної інформації, виконаний на невеликій стрічці.

8. Бірки та ярлики –  це:

– різновид етикеток, які мають особливу форму і наклеюються на шийку пляшки з різними напоями;

– різновид етикеток із ширшою інформацією про виробника, стислі відомості про споживчі якості товару;

+ носії маркування, який причеплюються  або додаються до товару;

– носій короткої дублюючої товарної інформації, виконаний на невеликій стрічці.

9. Товарні знаки –  це:

– різновид етикеток із ширшою інформацією про виробника, стислі відомості про споживчі якості товару;

– носії маркування, який причеплюються  або додаються до товару;

– носій стислої дублюючої товарної інформації, виконаний на невеликій стрічці

+ позначення, які допомагають покупцеві відрізнити товари та послуги одних виробників від інших.

10. Товаросупровідні документи – це:

+ документи, які містять необхідну й достатню інформацію для ідентифікації товарних партій на всьому шляху їхнього руху;

– носії споживчої інформації, хоча можуть придатися й продавцям, під час консультування останніми покупців;

– це носії стислої дублюючої товарної інформації, виконані на невеликій стрічці та призначені для контролю або відновлення відомостей про товар;

– призначено для нанесення ідентифікаційної інформації на товари, упаковку, етикетки за допомогою спеціального пристрою.

11. Штриховий код – це:

– носії маркування, які причіплюються  або додаються до товару;

– ім’я або знак, які відрізняють конкретний товар від інших товарів того самого виду;

+ знак, що застосовують для автоматизованої ідентифікації та обліку інформації про товар;

– носій стислої дублюючої товарної інформації, виконаний на невеликій стрічці.

ТЕМА 11.«ІНТЕГРОВАНІ МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ»

1. Життєвий цикл товару:

+ проміжок часу від задуму товару до зняття його з виробництва та продажу;

– проміжок часу між придбанням сировини, матеріалів для здійснення основної діяльності  та одержання коштів;

– час, упродовж якого грошові кошти вилучені з обігу підприємства;

– час, від виробництва товару до його реалізації.

2. Основоположником теорії інтегрованих маркетингових комунікацій є:

– С. Блек;

– К.Шеннон

+ П. Сміт;

– Г.Лассвел.

3. Інтегровані маркетингові комунікації є однією з чотирьох складових:

+ маркетинг-міксу;

– маркетингової товарної політики;

– маркетингової інноваційної політики;

– маркетингової продуктової стратегії.

ТЕМА 12.«СПОНСОРУВАННЯ»

1. Спонсорування – це:

+ надання певних пільг окремим особам або організаціям і поширення інформації про це в засобах масової інформації з метою створення доброзичливого ставлення до організаторів цієї акції;

– заходи, які влаштовуються для донесення до цільової аудиторії конкретних повідомлень (прес-конференції, святкові презентації тощо);

– корисні дрібнички із зображеними на них торговими марками або торговими знаками рекламодавців, які безкоштовно вручають покупцям;

– процес сплати грошей за створення та показ рекламного звернення

фірмою, організацією чи окремою особою.

2. Маркетинг заходів зі спонсорування – це:

+ комерційна діяльність, яка відбувається у культурному та соціальному середовищі, де розроблено концепцію та впроваджено у практику благодійну діяльність;

– заходи, які влаштовуються для донесення до цільової аудиторії конкретних повідомлень (прес-конференції, святкові презентації тощо);

– корисні дрібнички із зображеними на них торговими марками або торговими знаками рекламодавців, які безкоштовно вручають покупцям;

– процес сплати грошей за створення та показ рекламного звернення

фірмою, організацією чи окремою особою.

3. Спонсорство – це:

+ один із видів підприємницької діяльності, головна мета якого полягає в діях на благо як самого спонсора, так і того (або тих), хто отримує цю допомогу;

– стимулювання попиту на політичну, державну або бізнесову фізичну чи організаційну одиницю через поширення важливих відомостей про неї, які мають престижний характер, у засобах масової інформації або зі сцени;

– рекламування продуктів, послуг та ідей від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів (магазинах, супермаркетах та інших торговельних закладах);

–  форма створення та використання прямих особистих зв’язків між тими, хто пропонує товар, та споживачами (покупцями) цих товарів, фактичними або потенційними.

4. Спонсорство є, зазвичай, в таких галузях:

+ спорт, культура, соціальна сфера;

– наука, благодійність, сільське господарство;

– спорт, транспорт, медицина;

– політика, спорт, транспорт.

5. Видами сучасної спонсорської підтримки є:

+ покровительство, субсидії, позичка, пряме спонсорство;

– дотації, позички, благодійна допомога;

– субсидії, дотації, акції, презентації;

– позичка, благодійність, акції, дотації.

6. За С. Блеком такий вид сучасної спонсорської підтримки як покровительство – це:

+ діяльність альтруїстичного характеру, не спрямована на збільшення власного зиску;

– фінансова допомога від урядових організацій та місцевої влади;

– переказ коштів, які згодом треба повернути;

– підтримка, коли кошти пропонуються в обмін на очікувану вигоду чи зиск.

7. За С. Блеком такий вид сучасної спонсорської підтримки як субсидії – це:

+ фінансова допомога від урядових організацій та місцевої влади;

– діяльність альтруїстичного характеру, не спрямована на збільшення власного зиску;

– переказ коштів, які згодом треба повернути;

– підтримка, коли кошти пропонуються в обмін на очікувану вигоду чи зиск.

8. У спонсорстві фінансова допомога від урядових організацій та місцевої влади – це:

+ субсидії;

– пряме спонсорство;

– позичка;

– покровительство.

9. За С. Блеком такий вид сучасної спонсорської підтримки, як позичка  – це:

+ переказ коштів, які згодом треба повернути;

– діяльність альтруїстичного характеру, не спрямована на збільшення власного зиску;

– фінансова допомога від урядових організацій та місцевої влади;

– підтримка, коли кошти пропонуються в обмін на очікувану вигоду чи зиск.

ТЕМА 13.«БРЕНДИНГ»

1. Бренд – це:

– стислий текст, який добре запам’ятовується і відображає рекламну ідею, суть рекламного звернення, і є його частиною;

+ ім’я, знак, символ, кольори, написання літер, дизайн, логотип, салоган або комбінація цих елементів, які служать для ідентифікації товарів підприємства та самого цього підприємства;

– реклама видавництва, вкладається в книгу, журнал, каталог у вигляді обарвленої закладки;

– це пропозиція продуктів, послуг та ідей від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів.

2. Брендинг – це:

+ процес створення бренда та його менеджмент протягом усього життєвого циклу товару;

– стратегія виходу компаній з цього ринку або переходу в іншу сферу діяльності;

– стимулювання покупців і посередників до дій;

– збирання, обробка та аналіз фактів, а також розробка рекомендацій для дальшої роботи.

3. Функціями бренду є:

– надання інформацій про товари та стимулювання продажу цих товарів споживачам і посередникам;

– створення іміджу виробників товару або цьому товару;

– стимулювання покупців і посередників до дій;

+ просування товару на ринок, захист товару від підробок, збільшувати обсяги товарних марок.

4. Атрибутами успішного бренда є:

+ відомість назви, прихильність покупців до товару, цінність та якість, асоціативні ряди;

– увага, інтерес, бажання придбати товар, рішення придбати, укладення угоди;

– обсяг продажу, прибуток, товар, ціна, інтерес;

– увага, інтерес, стимулювання продажу, рекламування.

5. Енграма – це:

+ враження, яке справляє на людину назва бренда;

– незнайоме слово, яке складається з емоційних образів;

– найважливіший атрибут назви товарної марки;

– ідентифікація, статус, репутація підприємства виробника та його посередників.

6. Бренд-комунікація  (позиціювання) – це:

+ усвідомлена й програмувальна діяльність, спрямована на успішне просування бренда;

– враження, яке справляє на людину назва бренда;

– незнайоме слово, яке складається з емоційних образів;

– найважливіший атрибут назви товарної марки.

7. Основним принципом механізму створення ефективного бренда є:

+ відбирати й створювати комерційні назви, які не тільки відбивають природу товарної марки а й враховують культурні, соціальні, особистісні, психологічні чинники;

– пропозиція продуктів, послуг та ідей від імені виробника або посередника в місцях продажу цих товарів;

– будь-яка форма неособистого платного пред’явника й пропонування продуктів, послуг та ідей від імені їхнього виробника або власника;

– форма, створення та використання прямих особистих зв’язків між тими, хто пропонує товар, та споживачами цих товарів.

8. До причин необхідності уникнення назв брендів, аналогічних до тих, що існують, не належать:

– захист від обвинувачень у порушенні авторських прав або у підробці;

– відсутність судових приписів і рішень про конфіскацію та арешт майна порушника авторських прав;

– захист від судових переслідувань з найменшої причини;

+ захист прав споживачів.

9. Особливою засторогою для творців брендів є::

– враження, яке справляє на людину назва бренду;

+ використання слів, які можуть викликати негативні емоції та справити депресивне враження на певну категорію людей – потенційних споживачів товарної марки;

– захист від обвинувачень у порушенні авторських прав або у підробці;

– відсутність судових приписів і рішень про конфіскацію та арешт майна порушника авторських прав.

ТЕМА 14.«ОРГАНІЗАЦІЯ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ»

1. Структура служби маркетингу залежить від таких факторів:

– негативних і позитивних;

+ зовнішніх і внутрішніх;

– активних і пасивних;

– класичних і новітніх.

2. До базових організаційних структур служби маркетингу не належать:

– функціональна організація;

– управління в рамках функціональної організації в розрізі окремих продуктів або груп;

+ служба збуту;

– дивізіонні структури.

3. Структура комплексу маркетингових комунікацій – це:

– покриття певної частки ринку комунікативним впливом;

– співвідношення результату та витрат на маркетингові комунікації для досягнення цього результату;

+ загальна і конкретна комунікаційна програма фірми, що складається з поєднання реклами, паблік-рилейшнз, особистих продажів або стимулювання збуту;

– створення правильного іміджу компанії-виробника.

4. До процесу планування маркетингових комунікацій не входять такі елементи:

+ спроможність пригадати рекламу, рівень спонукання;

– планування цілей маркетингу;

– розробка стратегії маркетингу підприємства;

– розробка тактичних планів МПК.

ТЕМА 15.«ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ»

1. До плану маркетингових заходів належать такі розділи:

+ стратегія маркетингу;

– цінність обраних носіїв МК;

– визначення комунікативної ефективності КМК;

– плани – графіки подання МК.

2. До основних показників ефективності роботи служби маркетингових комунікацій не відносять:

– «ціна за тисячу»;

– теоретична прогнозована середня кількість слухачів;

– вартість рекламного простору;

+ фінансова стабільність.

3. До показників визначення ефективності участі у  виставках і ярмарках не належать:

– середня щоденна частота відвідувань;

– щоденний показник обслуговування відвідувачів;

+ політика на ринках продажу;

– ступінь інтенсивності комерційних контактів.

4. Ефективність використання тих чи інших засобів масової інформації визначається за допомогою показника «вартість рекламного простору», що означає:

+ ціну, яку платить підприємство за розміщення рекламного звернення у цьому носії;

– теоретичну прогнозну середню кількість слухачів, глядачів або читачів, які можуть мати хоча б один контакт з рекламним носієм (газетою, журналом, радіопередачею, відеороликом тощо);

– частку цільової аудиторії, яку охоплює цей носій реклами;

– ціну за тисячу.

5. Розрахунок вартості одного візиту торгового агента:

+ витрати на візити/кількість візитів за період аналізу;

– обсяг продажу/кількість візитів;

– обсяги продажу новим клієнтам/кількість нових клієнтів;

– витрати на нових клієнтів/кількість нових клієнтів або середні витрати на візит/відсоток нових клієнтів з-поміж усіх клієнтів.