МАРКЕТИНГОВЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ

ТЕСТИ

з навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР «Бакалавр»

напряму підготовки 6.030507 «Маркетинг»

у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації

Міністерства аграрної політики та продовольства України

Київ

«Агроосвіта»

2014

ТЕМА 1

«ВВЕДЕННЯ В ЦІНОУТВОРЕННЯ»

1. Ціна – це:

+ вартісна категорія;

– інструмент розподілу;

– засіб контролю;

– ревізія.

2. За економічною природою ціна – це:

+ засіб конкурентної боротьби;

– інструмент отримання прибутку;

– іновація товару;

– диверсифікація.

3. Ціноутворення – це:

+ процес визначення рівня ціни на всіх стадіях виробництва і реалізації продукції виробництва;

– процес визначення реакції покупців на підвищення чи зниження цін;

– виробнича програма підприємства, яка охоплює обмежену кількість, що визначає можливість обґрунтування рівня цін кожного окремого виду продукції;

– процес виробництва.

4.Ціна являє собою економічну категорію:

+ що визначає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар;

– що функціонує на базі взаємодії попиту та пропозиції;

– що визначає купівельну спроможність продавця;

– що визначає купівельну спроможність покупця.

5. Елемент організаційного механізму, який включає такі складові, як види, структуру, величину, динаміку:

+ ціна;

– ціноутворення ;

– організаційний механізм;

– цінова політика.

6. Елемент цінового механізму, який включає такі складові, як способи встановлення цін, правила формування цін, зміни нових і діючих цін:

– ціна;

+ ціноутворення ;

– організаційний механізм;

– цінова політика.

7. Процес формування цін на товари і послуги – це:

– цінова політика;

+ ціноутворення;

– державне регулювання цін;

– ціновий механізм.

8. Загальноекономічні критерії, що визначають відхилення рівня цін від споживчої вартості товару:

– макроекономічні і зовнішні;

– мікроекономічні і внутрішні;

+ зовнішні і внутрішні;

– макроекономічні і мікроекономічні.

9. У ринкових умовах виділяють дві системи ціноутворення:

+ ринкове і державне;

– ринкове і монопольне;

– ринкове і вільне;

– державне і монопольне.

10. Елемент, який не відносять до внутрішніх загальноекономічних критеріїв формування цін:

– обсяг ринку;

+ обсяг попиту;

– наявність і рівень конкуренції;

– особливості виробничого процесу.

11. Ціна кожного окремого товару збігається з його вартістю:

– обов’язково;

– лише на товари промислового призначення;

– лише на продукти харчування;

+ необов’язково.

12. Фактори ринку, залежно від яких ціна може відхилятися від вартості:

+ попиту і пропозиції;

– конкурентоспроможності продукції і підприємства;

– собівартості продукції;

– внутрішніх і зовнішніх факторів.

13. Сукупність методів формування цін –це:

– методологія ціноутворення;

– фактори ціноутворення;

+ методика ціноутворення;

– принципи ціноутворення.

14. Постійно діючі основні положення, характерні для всієї системи цін і покладені в її основу – це:

– методологія ціноутворення;

– фактори ціноутворення;

– методика ціноутворення;

+ принципи ціноутворення.

15. Функція ціни, яка виступає інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу:

– облікова;

– стимулююча;

+ розподільна;

– вимірювальна.

16. Розподільча функція ціни реалізується за рахунок включення до її складу:

+ ПДВ;

– торгових знижок;

– прибутку;

– посередницьких надбавок.

17. Базисна ціна на ринку чистої конкуренції встановлюється:

+ визначається на ринку;

– визначається на підприємстві, виходячи із собівартості;

– визначається на основі таємної змови підприємств-виробників;

– виходячи з нормативної норми рентабельності.

18. Інфляція впливає на ціни таким чином:

+ ціни підвищуються;

– ціни знижуються;

– ціни не змінюються;

– ціни змінюються згідно зі змінами кон’юктури ринку.

19. «Цінова дискримінація» застосовується за умови, що:

– товари різні;

– ринок товару недосконалий;

+ товари однакові;

– позиція продавця на ринку сильна.

20. Етапи розрахунку ціни:

– вибір мети і визначення завдань ціноутворення та вибір методу ціноутворення;

– вибір мети, завдань, аналізу діяльності конкурентів;

– вибір мети завдань, оцінювання витрат і встановлення кінцевої мети;

+ вибір мети, завдань, визначення попиту, оцінювання витрат, методу ціноутворення і встановлення кінцевої ціни.

ТЕМА 2

 

«ФОРМУВАННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ»

1. Використовуючи стратегії єдиних цін фірма:

+ встановлює однакову ціну для всіх споживачів;

– диференціює ціни залежно від змін витрат на виробництво чи реалізацію продукції;

– встановлює різні ціни для різних споживачів;

– використовує стратегію «зняття вершків».

2. Базові моделі ціноутворення базуються на:

+ витратах виробництва, конкуренції, попиті;

– валовому прибутку, пропозиції, постачальниках;

– попиті, дискримінації;

– теорії  трудової вартості.

3. Метод аукціону є різновидом моделі ціноутворення, яка базується на:

+ конкуренції;

– попиті;

– пропозиції;

– витратах підприємства.

4. На цінову еластичність не впливає:

– чинник часу;

– соціальна значущість товару;

– питома вага товару в бюджеті споживача;

+ вартість виробничих ресурсів.

5. Попит вважається нееластичним, якщо коефіцієнт еластичності:

+ менше 1;                              

– менше 0;

– більше 1;                              

– дорівнює 1.

6. До основних передумов функціонування ринку досконалої конкуренції не належить:

– відсутність цінової дискримінації;

+ державне регулювання цін;

– свобода вступу і виходу з нього;

– виробництво однорідної продукції.

7. Особливості якого ринку полягають в існуванні великої кількості продавців і покупців певного  товару:

+ вільної конкуренції;

– монополістичної конкуренції;

– монополістичного ринку;

– олігополістичного ринку.

8. Зовнішні ознаки, що не характерні для ринку монополістичної конкуренції:

– легкість проникнення на ринок;

– диференціація товарів;

+ вільний вхід і вихід на ринок продавців і покупців;

– висока інтенсивність конкуренції між підприємствами за умов значної ролі нецінової конкуренції.

9. Ринок, на якому товари різняться між собою торговельною маркою або фірмовим знаком:

– чистої монополії;

– чистої конкуренції

+ монополістичної конкуренції;

– вільної конкуренції.

10. Диверсифікація цін – це:

– сукупність загальних правил, принципів і методів розробки концепції ціноутворення;

– створення й підтримка оптимальної структури і динаміка  зміни за часом  товарів і ринків;

– грошовий вираз вартості товару;

+ свідоме встановлення різних рівнів цін на той самий товар для різних покупців.

11. Встановлення  різних сезонних знижок для покупців є прикладом :

+ диверсифікації цін за часом;

– диверсифікації цін залежно від обсягу споживання;

– добровільної диверсифікації цін покупцями;

– диверсифікації цін за категорією товарів.

12. Ринок, який складається з безлічі продавців і покупців схожого товару:

+ ринок чистої конкуренції;

– ринок монополістичної конкуренції;

– олігополістичний ринок;

– ринок чистої монополії.

13. Концепція, що описує збут товару з моменту надходження його на ринок і до моменту зняття з продажів, визначає

+ життєвий цикл товару:

– стимулювання збуту;

– комунікацію продукту;

– позиціонування товару.

14. На підвищення цін впливають такі чинники:

– за відносно стабільних доходів споживачів пропозиція перевищує попит;

– підвищення продуктивності праці;

+ неефективне використання капіталу, устаткування, робочої сили;

– зниження купівельної спроможності населення.

15. На зниження ціни впливають такі чинники:

– ажіотажний попит;

+ за відносно стабільних доходів споживачів пропозиція перевищує попит;

– заробітна плата збільшується швидшими темпами, ніж продуктивність праці й виробництво товарів і послуг;

– низька ефективність використання основного капіталу, устаткування, робочої сили.

16. Маркетингова цінова політика – це:

+ процес формування цін на товари, послуги і системи цін загалом;

– вибір ціни реалізації в межах між ціною виробництва і ринковою ціною залежно від стану ринку збуту і цілей фірми на ньому;

– заходи щодо визначення витраченої на виробництв товару (послуги) суспільної праці ;

– процес установлення цін таким чином, щоб отримати прибуток, що становить необхідну частку від обсягу продажу.

ТЕМА 3

« ЦІНА ЯК ІНСТРУМЕНТ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ»

1. Максимальна ціна товару визначається:

+ величиною попиту на товар;

– цінами конкурентів на аналогічний товар;

– найвищим рівнем сукупних витрат;

– монопольним статусом виробника.

2. Мінімальна ціна товару визначається:

– місткістю ринку товару;

+ рівнем сукупних витрат підприємства;

– коефіцієнтом еластичності попиту;

– наявністю конкурентів.

3. Функція ціни, у якій виявляється соціальна роль держави:

– облікова;

– бюджетна;

+ розподільна;

– економічна.

4. Суть розподільної функції ціни визначається:

+ можливістю відхилення ціни від вартості товару;

– визначенням ціни "як копійчаного вираження вартості товару”;

– здатністю перерозподілу капіталу у виробничій сфері;

– мікросередовищем.

5. Функція ціни, яка є основним чинником регулювання пропозиції товарів на ринку:

– облікова;

+ балансуюча;

– стимулююча;

– розподільча.

6. Функція ціни, яка лежить в основі оцінювання ефективності виробництва:

– стимулююча;

– балансуюча;

– раціонального розміщення виробництва;

+ облікова.

7. Концепція ціни, на якій базується "гранична ціна»:

– психологічне сприйняття ціни;

+ відшкодування затрат;

– конкурентне ціноутворення;

– стимулювання збуту.

8. Вид ціни, до якого відносять біржова ціна:

+ оптова ціна підприємства;

– роздрібна ціна;

– оптова ціна промисловості;

– індикативна.

9. Складові елементи структури оптової ціни підприємства – це:

– собівартість продукції, нормативний прибуток;

– собівартість продукції, нормативний прибуток, ПДВ;

+ собівартість продукції, нормативний прибуток, ПДВ, акциз;

– собівартість.

10. Методологія ціноутворення – це:

– система стандартних правил визначення цін для типових умов продажу;

– основне початкове положення формування початкової ціни;

+ процес формування рівнів, структури, динаміки цін;

– система розподільчих правил.

11. Принципи ціноутворення – це:

– система стандартних правил визначення цін для типових умов продажу;

+ основне початкове положення формування початкової ціни;

– процес формування рівнів, структури, динаміки цін;

– система розподільчих правил.

12. Політика ціноутворення – це:

+ система стандартних правил визначення цін для типових умов продажу;

– основне початкове положення формування початкової ціни;

– процес формування рівнів, структури, динаміки цін;

– процес розподілу.

13. Між ціною та попитом існує така залежність:

+ з підвищенням ціни попит знижується;

– з підвищенням ціни попит підвищується;

– з підвищенням попиту ціна підвищується;

– не існує закономірності.

14. Під час укладання контракту та визначення ціни сорту і якості виробу віддають перевагу такій ціні:

– твердій;

– індикативній;

– монопольній;

+ базисній.

15. Цінова знижка — це частина:

– собівартості торговельного підприємства;

– торговельної надбавки;

+ відпускної ціни виробника, що передається торго­вельному підприємству;

– податку на додану вартість.

16. Якщо ціна встановлюється нижчою, ніж у конкурентів, на короткий термін, пропонується така стратегія:

– "збирання вершків";

– психологічного впливу;

– лідера на ринку;

+ просування на ринок.

ТЕМА 4

«СИСТЕМА ЦІН ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ»

1. Ціни, які зазначаються у ф’ючерсних угодах:

– монопольні;

+ біржові;

– індикативні;

– комісійні.

2. Розподільча функція ціни реалізується за рахунок включення до її складу:

– посередницьких надбавок;

+ ПДВ;

– прибутку;

– торгових знижок.

3. Стимулююча функція ціни для виробника нової продукції переважно проявляється через:

+ встановлення в ціні більш високого рівня прибутку;

– збільшення самої ціни;

– зменшення ставки ПДВ;

– збільшення ставки акцизного збору.

4. Фактори маркетингового ціноутворення – це:

+ зовнішні і внутрішні;

– фактори попиту і пропозиції;

– фактори виробництва і продажу;

– фактори мікро – і макросередовища.

5. До факторів попиту не належить:

– смаки споживачів;

– якісні характеристики товару;

– споживчі властивості товару;

+ рівень інфляції.

6. Види державного регулювання цін:

+ пряме і непряме;

– пряме і державне;

– державне і ринкове;

– пряме і ринкове.

7. Сільськогосподарські підприємства розраховуються з підприємствами переробної промисловості за такими цінами:

+ закупівельними;

– розрахунковими;

– роздрібними;

– гнучкими.

8. Ціни, які встановлюються в рамках стратегії неокруглених цін або стратегії цінових лімітів

– престижні ціни;

+ психологічні ціни;

– гнучкі ціни;

– єдині ціни.

9. Ціни, які використовують у торгівлі :

+ роздрібні;

– прейскурантні;

– порівняльні;

– середні.

10. Ціни, які встановлюються державою в особі будь-яких органів влади і управління:

+ фіксовані ціни;

– вільні ціни;

– закупівельні ціни;

– зовнішньоторговельні цени.

11. Ціна, яка  встановлюється в договорі купівлі – продажу і не підлягає зміні:

+ тверда;

– ринкова;

– номінальна;

– кована.

12. Ціна, що дорівнює витратам виробництва плюс прибуток на весь авансований капітал:

+ виробництва;

– оптова;

– базисна;

– ринкова.

13. Ціна на ринку покупця:

+ ціна попиту;

– ціна виробництва;

– ринкова;

– вільна.

14. Ціна, яка встановлюється договором залежно від певних умов на певну дату:

– тверда;

+ змінювальна;

– ринкова;

– оптова.

15. Державою планується, рекомендується і стимулюється така ціна:

– вільна, договірна;

– фіксована;

+ індикативна;

– регульована.

16. Держава купує продукцію у сільськогосподарських виробників за

такими цінами:

– виробничими;

+ закупівельними;

– оптовими;

– роздрібними.

17. Ціни світового товарного ринку, які найбільш об’єктивно враховують ринкові фактори:

– розрахункові ціни;

+ біржові ціни;

– прейскурантні ціни;

– ціни пропозицій.

ТЕМА 5. «ФАКТОРИ МАРКЕТИНГОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ»

1. Категорія факторів, що впливає на формування ціни нового товару у фазі зрілості:

+ фактори конкуренції;

– вартісні фактори;

– ринкові фактори;

– споживачі.

2. Ціна, характерна для товару на стадії зрілості:

+ гнучка;

– прориву на ринок;

– ступінчастих премій;

– знижки.

3. Ціна, характерна для нових іміджних товарів:

– гнучка;

+ зняття вершків;

– домінантна;

– націнки.

4. Мета маркетингової цінової політики, що реалізується за рахунок зменшення ціни на одиницю товару:

+ забезпечення збуту;

– утримання ринку;

– максимізація прибутку;

– взаємозв’язок з постачальниками.

5. Залежність між ціною і відповідним їй рівнем попиту характеризується:

+ кривою попиту;

– кривою пропозиції;

– співвідношенням попиту і пропозиції;

– ціною рівноваги.

6. Фактор, що не впливає на величину попиту:

– потреба в товарі;

– платоспроможність потенційних споживачів;

+ наявність заміни або конкурентів;

– конкуренти.

7. Валові витрати виробництва визначають:

+ мінімальну величину  ціни;

– максимальну величину ціни;

– середню величину ціни;

– початкову величину ціни.

8. Фактор ціноутворення який контролює фірма:

– уряд, законодавчі органи;

– конкуренти;

– учасники каналів розповсюдження;

+ рівень витрат.

9. Фактори, що впливають на формування ціни нового товару у фазі зрілості –це:

+ фактори конкуренції;

– вартісні фактори;

– ринкові фактори;

– споживачі.

10. Ціна характерна для товару на стадії зрілості:

+ гнучка;

– прориву на ринок;

– ступінчастих премій;

– тверда.

11. Ціна, характерна для нових іміджних товарів:

– гнучка;

+ зняття вершків;

– домінантна;

– фіксовані.

12. Залежність між ціною і відповідним їй рівнем попиту характеризується:

+ кривою попиту;

– кривою пропозиції;

– співвідношенням попиту і пропозиції;

– ціною рівноваги.

13. Попит на товар визначає:

+ верхній рівень ціни, який може встановити підприємство;

– нижній рівень ціни, який може встановити підприємство;

– початковий рівень ціни, який може встановити торгівля;

– кінцевий рівень ціни, який може встановити торгівля.

14. Валові витрати виробництва визначають:

+ мінімальну величину  ціни;

– максимальну величину ціни;

– середню величину ціни;

– початкову величину цени.

15. Рівень ціни, що формується з урахуванням як витрат виробництва, так і споживчого попиту: 

– максимальний;

+ оптимальний;

– мінімальний;

– початковий.

16. Метод ціноутворення, для якого особливо важливою є цінова еластичність попиту:

– повних витрат виробництва;

– структурної аналогії;

+ аналіз беззбитковості й одержання цільового прибутку;

– на основі «цінності товару» для споживача.

17. Метод ціноутворення, основою якого є побудова графіка беззбитковості:

– метод повних витрат;

+ метод одержання цільового прибутку;

– структурної аналогії;

– метод «цінності товару»для споживача.

18. Верхню межу „можливої ціни” на товар формує:

+ ціни конкурентів;

– собівартість продукції;

– ринковий попит на товар;

– ринкова пропозиція.

ТЕМА 6

« МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЦІНОУТВОРЕННЯ В СИСТЕМІ МАРКЕТИНГУ»

1. Перевага встановлення ціни за методом визначення споживної вартості полягає в тому, що ціна:

– позбавлена впливу випадкових ринкових факторів;

+ найповніше відображає усі види корисності товару;

– не позбавлена впливу держави;

– позбавлена впливу держави.

2. Недоліки, властиві методу визначення ціни товару відповідно до рівня конкуренції на ринку:

– невисока надійність;

– по суті, це метод спроб та помилок;

+ потребує попередніх ґрунтовних досліджень стану конкуренції;

– є недостатньо оперативним.

3. Знижки, що являють собою зменшення ціни для споживачів, що купують велику кількість товару, – це:

– торгові знижки;

+ знижки за кількість придбаної продукції;   

– сезонні знижки;

– функціональні знижки.

4. Знижки, що надаються посередникам, що безпосередньо займаються реалізацією продукції (торговельним організаціям, ділерам, дистриб’юторам):

– торгові знижки;

– знижка на оборот;

+ сконто;

– сезонні знижки.

5. Знижки, що надаються споживачам у вигляді надання безкоштовних послуг, безкоштовних зразків тощо:

+ торгові знижки;

– знижка за оборот;

– сезонні знижки;

– приховані знижки.

6. Бонусна знижка –це:

– сезонна знижка;

– оптова знижка постійним клієнтам;

– функціональна знижка;

+ кількісна знижка.

7. Кумулятивні знижки:

+ це накопичувальні знижки;

– можуть бути засновані лише в оптовій торгівлі;

– є кількісними знижками;

– можуть бути використані як знижки за лояльность.

8. Концепція ціноутворення, що враховує маркетингові витрати та фіксовані націнки на прибуток:

+ орієнтація на витрати

– орієнтація на попит

– орієнтація на конкурентів

– орієнтація на державу.

9. Концепція ціноутворення, що враховує  доходи клієнтів і умови завоювання ринку:

– орієнтація на витрати;

+ орієнтація на попит;

– орієнтація на конкурентов;

– орієнтація на державу.

10. Знижка,що надається покупцям не під час активного продажу товару:

– прогресивна;

– бонусна;

+ сезонна ;

– звичайна.

11. Знижка, заснована на загальній сумі купівель клієнта за певний період:

– прогресивна;

+ бонусна;

– сезонна ;

– звичайна.

12. Метод ціноутворення, який базується на обліку цін конкурентів:

+ на основі поточного рівня цін;

– на базі закритих торгів;

– на основі цінності товару;

– нарахування визначеної націнки на собівартість товару.

13. Метод установлення ціни, який відштовхується від очікуваних цінових пропозицій конкурентів:

+ тендерне ціноутворення

– на базі закритих торгів

– на основі цінності товару

– нарахування визначеної націнки на собівартість товару.

14. Метод розрахунку початкової (вихідної) ціни, який є найпростішим:

+ ціна, установлена за принципом «середні витрати + прибуток»;

– ціна, установлена залежно від рівня конкуренції;

– ціна, установлена на підставі вивчення попиту і пропонування;

– ціна, установлена залежно від споживчої вартості.

15. Методи ринкового ціноутворення:

– максимізація прибутку;

+ «витрати плюс»;

– максимальне збільшення обсягу продаж;

– проникнення на ринок.

16. Маркетинговий підхід ціноутворення формується на основі:

– витрат;

+ оцінювання споживчої вартості;

– обсягу збуту;

– пропозиції.

17. Основні аспекти ціни в маркетингу пов’язані з:

– конкуренцією, попитом, пропозицією;

– умовами зовнішнього середовища, кон’юнктурою ринку;

– конкуренцією, попитом, пропозицією, умовами зовнішнього середовища, кон’юнктурою ринку;

+ зі споживчою вартістю товарів, оцінками тих, хто виробляє/обмінює товар, тим, що ціна прямо пропорційна від виробника до кінцевого споживача.

ТЕМА 7

«ПРОЦЕДУРА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ»

1. Зменшення ціни товару на ринку призводить до:

– зменшення потрібної кількості товару;

+ збільшення потрібної кількості товару;

– аж ніяк не позначається на потрібній кількості товару;

– збільшення або зменшення пропонованої кількості товару залежить від інших умов.

2. “Ініціативна зміна цін” як маркетинговий прийом ціноутворення передбачає:

– зниження цін на товари;

– підвищення цін на товари;

+ як зниження, так і підвищення цін на товари;

– аналіз конкуренції.

3. В Україні діють такі  ціни на споживчі товари:

– фіксовані;

– регульовані;

– вільні;

+ регульовані та вільні.

4. Умови постачання товарів відбивають такі ціни:

– закупівельні;

+ франко;

– роздрібні;

– базисні.

5. Для товару, виробництво якого скорочується або
припиняється, застосовується  стратегія:

– гнучкої ціни;

– сегмента ринку;

– довгострокової ціни;

+ ціноутворення на товари, зняті з виробництва.

6. Торговельна надбавка – це:

– частина податку на додану вартість;

– частина собівартості продукції виробника;

– витрати торговельного підприємства;

+ витрати торговельного підприємства та податок на  додану вартість.

7. Цінова стратегія, яку використовують виробники, що прагнуть підробляти товар відомих марок:

– стратегія «зняття вершків» ;

– стратегія підвищеної ціни;

+ стратегія пограбування;

– стратегія показового блиску.

8. Під час розробки другого етапу цінової стратегії необхідно:

– визначити потенційних конкурентів;

– уточнити маркетингову стратегію;

– уточнити фінансові цілі;

+ проаналізувати сегментний ринок і конкуренцію.

9. У першу чергу постачальники великих партій продукції орієнтуються:

+ на конкуренцію;

– споживчу вартість;

– на витрати;

– рекламу.

10. Розпочинається розрахунок початкової ціни із:

+ формування завдання ціноутворення з урахуванням довгострокової мети;

– встановлення верхньої та нижньої меж ціни;

– порівняння ціни з цінами товарів конкурентів;

– вибору методу ціноутворення.

ТЕМА 8

« КОРИГУВАННЯ ЦІНИ»

1. Вільними цінами не можна вважати ціни, які:

+ встановлюються відповідними органами державного управління;

– встановлюються виробниками продукції і послуг на власний роз­суд;

– встановлюється виробниками на підставі витрат;

– встановлюється з урахуванням обмеження на націнку.

2. Якщо будь-яка кількість товару продається за однаковою ціною, то попит на цей товар є:

+ абсолютно еластичним;

– абсолютно нееластичним;

– еластичним;

– попитом одиничної еластичності.

3. Постійні витрати фірми – це

+ витрати, які несе фірма навіть у тому випадку, якщо продукція не виробляється;

– витрати на ресурси за цінами, що діяли у момент їх придбання;

– мінімальні витрати виробництва будь-якого обсягу продукції за найбільш сприятливих умов виробництва;

– витрати на відрахування заробітної плати працівникам.

4. Непрямий податок, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон – це:

+ мито;

– акцизний збір;

– ПДВ

– податок на прибуток.

5. Одиниці виміру, в яких може встановлюватися акцизний збір:

– у відсотках до митної вартості імпортованих товарів;

+ в твердих сумах з одиниці товарів, що імпортуються;

– у відсотках до обороту, що включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір;

– не існує одиниця виміру.

6. Ставка оподаткування, що згідно із Законом «Про податок на додану вартість» застосовується в Україні:

– 20% і 17%;

– 0% і 17%;

– 20% і 10%

+ 20% і 0%.

7. Непрямий податок, що включається до ціни товару, має назву специфічний акциз:

+ акцизний  збір;

– ПДВ;

– мито;

– податок на прибуток.

8. До прихованих цінових знижок зараховують такі:

– для постійних партнерів;

+ на страхування;

– для іноземних партнерів;

– за продаж несезонного товару.

9. Торгова надбавка установлюється, як правило, у відсотках до:

+ вільної відпускної ціни (без ПДВ);

– трансфертної ціни;

– індикативної ціни;

– ціни придбання товару (без ПДВ).  

10. Дисконтна знижка з ціни товару – це:

– знижка за позасезонну покупку;

– знижка для постійних покупців;

– знижка за прискорення оплати товару;

+ знижка під час комплексної закупівлі товаров.

11. Виділяють такі види коригування цін:

– знижки повернення;

– знижки;

– цінові стимули, знижки, не округлені ціни;

– знижки, не округлені ціни, географічні коригування, цінові стимули, повернення.

12. Виплати покупцям з боку продавців – це:

+ повернення;

– уцінка;

– зниження;

– метод стимулювання збуту.

13. Ціни, що закінчуються на непарну цифру, називаються:

– гнучкими;

– непарними;

– спадними;

+ не округленими.

14. До групи «тимчасові знижки з ціни» не належать умови повязані з: 

– сезонним розпродажем товарів;

– терміновістю купівлі товарів;

+ терміновістю споживання, використання товарів;

– терміновістю оплати за товар.

15. За комерційною природою знижка може бути одна з двох типів:

+ планова, тактична;

– кумулятивна, некумулятивна;

– тимчасова, функціональна;

– функціональна, планова.

16. Знижка на замовлення – це знижка:

– на товари-новинки;

– на останню партію;

+ коли вартість замовлення перевищує обумовлену суму;

– на товари-новинки, на останню партию.

17. До тактичних знижок відносять:

– кількісні, функціональні;

– касові, фінальні;

– планові, сезонні;

+ кількісні, функціональні, касові, фінальні.

18. Планові знижки формуються за рахунок:

+ накладних витрат;

– прибутку;

– накладних витрат, прибутку;

– резервного фонду.

ТЕМА 9

«ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКОВОЇ КОН’ЮНКТУРИ У ЦІНОУТВОРЕННІ»

1. Використання патентів на винаходи є наслідком:

– сумлінної конкуренції;

– несумлінної конкуренції;

+ досконалої конкуренції;

– цінової конкуренції.

2. Загальні (прості) знижки являють собою:

– знижки для посередників;

– знижки за оплату готівкою;

– знижки з базової ціни;

+ знижки з прейскурантної  або довідкової ціни.

3. Підприємство використовує дискримінаційні ціни для того, щоб реалізовувати товари чи послуги:

– за однаковими цінами;

+ за різними цінами без врахування відмінностей у витратах;

– за різними цінами з врахуванням відмінностей у витратах;

– за однаковими цінами без врахування відмінностей у витратах.

4. Ознаками монополізованого ринку є:

+ панування одного підприємства, яке господарює і встановлює ціни на товар;

– товар або послуга певного підприємства є диференційованим, отже, підприємство має деяку монополію у встановленні цін на свій товар, але водночас ця монополія обмежена наявністю конкурентних замінників товару;

– існує вільний вхід і вихід як на ринку виробників, так і на ринку покупців;

– таємні змови між підприємствами.

5. Якщо, незважаючи на зміни ціни товару, загальна виручка не змінюється, коефіцієнт цінової еластичності:

– більше 1;

+ рівний 1;

– менше 1;

– рівний 0.

6. Ринок товарів і послуг знаходиться в рівноважному стані, якщо:

– попит дорівнює пропозиції;

– ціна дорівнює витратам плюс прибуток;

– рівень технології змінюється поступово;

+ обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.

7. Якщо ринкова ціна нижче рівноважною, то:

+ виникає дефіцит товарів;

– з'являються надлишки товарів;

– формується ринок покупця;

– падає ціна ресурсів.

8. Закон попиту припускає, що:

– перевищення  пропозиції над попитом викликає зниження ціни;

– якщо прибутки у споживачів ростуть, вони зазвичай купують більше товарів;

– крива попиту зазвичай має позитивний нахил;

+ коли  ціна товару падає, обсяг запланованих закупівель росте.

9. Цінова еластичність попиту буде вищою:

– на товари першої необхідності, ніж на предмети розкоші;

– чим більше альтернативні витрати;

+ чим менше потрібний товар споживачеві;

– на предмети розкоші, ніж на товари першої необхідності.

10. Статистична залежність між обсягами продажу і цінами – це:

+ функція попиту;

– функція пропозиції;

– функція цени;

– функція ринку.

11. Час існування товару від початку його виробництва до морального старіння і виходу з ринку називається:

– кон'юнктура  ринку;

+ життєвий цикл товару;

– розподіл товару;

– інноваційна политика.

12. Етап ЖЦТ, на якому стабілізується попит, знижуються витрати, підвищуються ціни:

– етап впровадження;

+ етап зростання;

– етап зрілості;

– етап спаду.

13. Функція, яка визначає ціну як грошовий вираз вартості товару:

– стимулююча;

+ облікова;

– розподільча;

– збалансування попиту і пропозиції.

14. До кількісних показників облікової функції ціни належить:

+ національний дохід;

– рентабельність ;

– продуктивність праці;

– собівартість.

15. Функція ціни, яку посилює стимулююча функція:

+ балансування попиту і пропозиції;

– засобу раціонального розміщення виробництва;

– облікову;

– стимулюючу.

16. Результативність маркетингових досліджень залежить від дотримання умов:

– науковості, пріоритетності;

– систематичності, науковості, гнучкості політики;

– комплексності, науковості;

+ комплексності, систематичності, науковості та відповідні до принципів чесної конкуренції.

17. Сукупність умов, що склалися на ринку в певний момент часу – це:

+ кон’юнктура;

– комплекс;

– конкуренція;

– система.

18. Риси кон’юнктури:

+ мінливість;

– науковість;

– послідовність;

– комплексність.

ТЕМА 10

«МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ»

1. Стратегія високих цін найефективніша у випадках, коли основну частку ціни становлять:

+ змінні витрати;

– постійні витрати;

– прибуток;

– маржинальний дохід.

2. Цінова стратегія ціноутворення передбачає визначення:

– конкретної ціни;

+ рівня й динаміки цін;

– діапазону зміни ціни.

– маржі.

3. Економічні умови, необхідні для використання стратегії преміального ціноутворення:

– попит еластичний;

+ є патентний захист товару;

– є високе завантаження виробничих потужностей;

– нееластичний пропит.

4. Цінова стратегія, що передбачає умову наявності низького ефекту масштабу:

+ преміальна;

– нейтральна;

– прориву;

– знижки.

5. Якщо підприємство з метою отримання найбільшого прибутку тимчасово встановлює найвищу ціну, застосовується така стратегія:

+ "збирання вершків";

– психологічного впливу;

– просування на ринок;

– лідера на ринку.

6. Якщо ціна встановлюється відносно сталою на деякий час, пропонується така стратегія:

– плинної спадної ціни;

+ довгострокової ціни;

– сегмента ринку;

– гнучкої ціни.

7. За перетину кривих попиту і пропозиції утворюється точка:

+ рівноваги;

– беззбитковості;

– прибутку;

– попиту.

8. Цінова еластичність показує:

– ступінь чутливості попиту на один товар до зміни ціни на інший;

– відсоткову зміну однієї змінної як результат одновідсоткової зміни іншої змінної;

+ відсоткову зміну попиту за зміни ціни на 1% ;

– відсоткову зміну попиту за зміни ціни на 100%.

9. Характер попиту, якщо при підвищенні ціни обсяг купівель практично знижується до нуля:

+ абсолютно еластичний;

– відносно еластичний;

– абсолютно нееластичний;

– відносно нееластичний.

10. Підприємство виходить на ринок з великою партією товару, який збуває за низькою ціною, стратегія яку використовує підприємство:

+ стратегію низьких цін;

– стратегію диференційованих цін;

– стратегію цін масових закупок;

– стратегію стабільних цін.

11. На підприємствах, що виробляють модні вироби високої якості, застосовується така стратегія:

– психологічного впливу;

– лідера на ринку;

+ престижної ціни;

– просування на ринок.

12. Якщо ціна встановлюється відповідно до змін кон’юнктури ринку, пропонується стратегія:

– сегмента ринку;

– довгострокової ціни;

+ гнучкої ціни;

– “збирання вершків”.

13. Встановлення ціни «за географічним принципом», як правило, передбачає таку стратегію:

– дорожче пропонуються товари місцевим та дешевше — віддаленим покупцям;

– дешевше пропонуються товари місцевим та дорожче — віддаленим покупцям;

+ ціна встановлюється залежно від зони (віддаленості) розміщення торговельних закладів;

– визначається одна ціна на території всієї держави.

ТЕМА 11

«ЦІНОУТВОРЕННЯ В МІЖНАРОДНОМУ МАРКЕТИНГУ»

1. До цін, що діють у зовнішній торгівлі, відносять:

+ контрактні;

– вільні;

– оптові;

– роздрібні.

2. Індикативні ціни встановлюються:

– на продукцію монопольних утворень;

– на продукцію підприємств державного сектору;

+ на товари експорту-імпорту;

– на побічні товари.

3. Демпінговою вважається ціна, яка:

– суттєво більш висока, ніж за звичайних операцій;

– обмежує право окремих споживачів;

+ суттєво більш низька, ніж за звичайних операцій;

– не змінюється.

4. У структуру імпортної ціни на продукцію  входить:

– ввізне мито;

– вивізне мито;

– транспортні витрати;

+ ввізне мито, вивізне мито, транспортні витрати.

5. З метою повноти сплати податків на окремі імпортні товари встановлюється:

– індикативна ціна;

+ мінімальна митна вартість;

– тверда ціна;

– демпінгова ціна.

6. Ціни світового товарного ринку, які найбільш об’єктивно враховують ринкові фактори:

– розрахункові ціни;

– ціни фактичних угод;

+ біржові ціни;

– ціни пропозицій.

7. Передача товарів між підрозділами фірми здійснюється за цінами:

– гнучкими;

– оптовими;

+ трансфертними;

– закупівельними.

8. Ціна, що вказана в рахунках-фактурах у міжнародній комерційній діяльності називається:

– ціною експорту;

+ інвойсною;

– ціною імпорту;

– світовою ціною.

9. Ціна, що відображає найбільші представницькі угоди з певного товару на міжнародному ринку, називається:

+ світовою;

– інвойсною;

– ціною міжнародних бірж;

–       ціною міжнародних торгів.

ТЕМА 12

«ОЦІНЮВАННЯ ПОМИЛКИ І РИЗИКУ В ЦІНОУТВОРЕННІ»

1. Дія цінового ризику орієнтує керівництво підприємства на:

– пошук нових ринків збуту продукції;

+ підвищення конкурентоспроможності;

– диверсифікацію;

– втрати частини прибутку.

2. Під ризиком прийнято розуміти:

– загрозу втрати суб'єктам господарювання частини прибутку унаслідок здійснення певної діяльності;

– ситуативна характеристика діяльності, що може мати невідомий результат і несприятливі наслідки в разі неуспіху;

– збиток;

+ загрозу втрати суб'єктам господарювання частини прибутку унаслідок здійснення певної діяльності, ситуативна характеристика діяльності, що може мати невідомий результат і несприятливі наслідки в разі неуспіху.

3. Першим етапом оцінювання ступеня цінового ризику є:

+ визначення ймовірності виникнення ризику;

– оцінка можливих утрат при ризиковій ситуації;

– установлення граничного значення рівня ризику;

– аналіз мікросередовища.

4. Наслідки якісного оцінювання цінового ризику рекомендується класифікувати як:

– внутрішні, зовнішні;

– постійні, тимчасові, збутові;

– економічні, соціальні, фінансові;

+ фінансові, збутові, тимчасові, соціальні.

5. Процес оцінювання ризиків складається з етапів:

– підготовчий, основний;

+ виявлення варіантів вирішення проблеми, визначення негативних наслідків, визначення інтегральної, якісної, кількісної сторони ризику;

– експертний, розрахунково-аналітичний, статистичний;

– економіко-статистичний, експертний.

6. Оцінювання цінових ризиків здійснюється за допомогою методів:

– економіко-статистичних, експертних;

+ розрахунково-аналітичних, економіко-статистичних, аналогових, експертних;

– абстрактно-логічних, економіко-статистичних, розрахункових, економіко-статистичних;

– експертних, розрахунково-аналітичних, статистичних.

7. Класифікація ризиків за сферами операційної діяльності включає:

+ виробничий, комерційний ризик;

– ринковий, специфічний ризик;

– ціновий, економічний ризик;

– структурний, економічний ризик.

8. До факторів прямого впливу на ризик належать:

+ законодавство, податкова система, конкуренція;

– політичне, економічне та екологічне оточення;

– стратегія підприємства, сукупні витрати, цілі підприємства;

– ресурси і їх використання, якість і рівень використання маркетингу.

                  

9. Ціновий ризик – це:

– загроза неотримання бажаних результатів;

– загроза втрати суб’єктом господарювання частини прибутків внаслідок здійснення виробничої діяльності;

– загроза отримання бажаних результатів;

+ загроза втрати суб’єктом господарювання частини прибутків внаслідок здійснення цінової політики.

ТЕМА 13

«ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ЦІНОУТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ»

1. Антимонопольне регулювання передбачає різні заходи у разі порушення підприємствами ділових відносин, а саме:

– дискримінацію щодо інших підприємств;

– відмову надавати окремим клієнтам, особливо посередникам і підприємствам роздрібної торгівлі;

+ встановлення будь-яких примусових умов під час укладення договорів на постачання товарів, сировини, що насамперед неприйнятні для споживача;

– антимонопольне регулювання не передбачає примусових умов.

2. Державному регулюванню у сфері ціноутворення насамперед піддаються:

+ ціни на продукцію недержавних підприємств;

– ціни на продукцію підприємств державної власності;

– ціни на продукцію підприємств, які займаються роздрібною торгівлею;

– ціни на продукцію підприємств, які займаються дрібнороздрібною торгівлею.

3. Загалом регулювання цін може бути:

– пряме;

– непряме;

+ пряме і непряме;

– державне.

4. Регулювання, що здійснюється через встановлення певних правил ціноутворення:

+ пряме;

– непряме;

– примусове;

– добровільне.

5. До економічних методів державного регулювання цін зараховують такий:

– встановлення граничного рівня ціни;

+ надання податкових пільг;

– встановлення граничного рівня торговельної надбавки;

– встановлення фіксованої ціни.

6. До регульованих цін відносять:

+ ціни, встановлені федеральними або регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних органах влади;

– граничні ціни;

– ціни, які встановлюються відповідними державними органами та затверджуються Управлінням з питань цінової політики;

– ціни, що встановлюються підприємствами на ринку монополістичної конкуренції.

7. Вільними цінами не можна вважати ціни, які:

+ встановлюють відповідні органи державного управління;

– встановлюють виробники продукції і послуг на власний розсуд;

– встановлюють виробники на підставі витрат;

– встановлюють з урахуванням обмеження на націнку.

8. До форм прямого втручання держави в процес ціноутворення не відносять:

+ встановлення фіксованих цін і тарифів;

– декларування цін;

– застосування пільгового оподаткування;

– загальне заморожування цін.

9. До адміністративних методів державного регулювання цін зараховують такий:

– установлення податкових пільг;

– насичення ринку товарами;

+ установлення граничного рівня торговельної надбавки;

– регулювання фіксованих цін.

10. Закон України, який регулює питання ціноутворення:

– Закон України « Про ціни в Україні»;

– Закон України «Про ціноутворення в Україні»;

+ Закон України «Про ціни і ціноутворення»;

– Закон України « Про ціни і ціноутворення в Україні».

11. 3а способом впливу методи державного регулювання цін діляться на:

+ прямі, непрямі;

– економічні, соціальні;

– адміністративні, нормативні;

– зовнішні, внутрішні.

ТЕМА 14

«ЦІНОУТВОРЕННЯ БРЕНДІВ»

1. Як визначення марки може бути використано:

– марка – це заголовок;

– марка – це форма;

– марка – це персонаж;

+ марка – як заголовок, як форма, як персонаж.

2. Середня цінова премія на провідні марки продовольчих товарів становить:

– 100%;

+ 40%;

– 19%;

– 50%.

3. Торговельні марки є:

– одним з найдорожчих активів фірми;

– більше, ніж просто товари і послуги;

– нематеріальний, але надзвичайно важливий компонент діяльності фірми;

+ одним з найдорожчих активів фірми, надзвичайно важливий компонент діяльності фірми.

4. Найбільш точним визначенням марочного ціноутворення є:

– традиційне ціноутворення;

– використання гнучких цінових стратегій;

+ використання інтегрованих з позицією марки складових її портрета, для визначення цін на пропоновані під її ім’ям товари і послуги;

– традиційне ціноутворення, використання гнучких цінових стратегій.

5. Бренд – це:

– марка, але з повними властивостями;

+ марка, що сприйнята логікою і серцем покупця, споживача внаслідок цілеспрямованих, високозатратних дій фірми;

– поняття, яке якби його не було, то слід було придумати;

– марка, але з повними властивостями, марка, що сприйнята логікою і серцем покупця, споживача внаслідок цілеспрямованих, високозатратних дій фірми.

6. Створення бренда:

– бажано для кожної фірми, але воно не завжди може бути підкріплене можливостями;

+ дорога, трудомістка, клопітка кваліфікована праця, яку можуть собі дозволити крупні, фінансово стійкі компанії;

– необов’язкове для всіх фірм, оскільки передбачає виникнення ризику;

– бажано для  всіх товарів.

7. Назвіть найпоширеніші недоліки методів розрахунку капіталу бренда:

– не враховують результату від застосування бренда, а тільки витрати на нього;

– нездатні враховувати обсяги продажу під певним брендом;

– важко підібрати небрендовий товар, з яким можна було б порівняти обсяги продажу брендового;

+ не враховують результату від застосування бренда, а тільки витрати на нього, не здатні враховувати обсяги продажу під певним брендом.

8. Кількість рівнів чинників лояльності до торговельних марок:

– 2;

+ 3;

– 4;

– 5.