МАРКЕТИНГ

ТЕСТИ

з навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР «Бакалавр»

напряму підготовки 6.030507 «Маркетинг»

у вищих навчальних закладах II – IV рівнів акредитації

Міністерства аграрної політики та продовольства України

Київ

«Агроосвіта»

2014

ТЕМА 1. «ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ МАРКЕТИНГУ»

1. Передумовами виникнення маркетингу є:

– розширення товарного асортименту;

– розширення активів і пасивів підприємства;

+ наявність конкурентного середовища щодо виробників та споживачів продукції;

– здійснення цінової політики.

2. Якість маркетингу – це:

– пріоритетне задоволення запитів покупця або клієнта, орієнтація на постійне новаторство, пріоритет довгострокових цілей діяльності над короткостроковими;

– постійна турбота про образ фірми і її продукції, стимулювання почуттєвого, а не раціонального сприйняття продукту;

– орієнтація діяльності фірми на охорону здоров'я споживачів і навколишнього середовища, тобто забезпечення відповідних заходів безпеки;

+ сумарний ефект філософського, поведінкового, інформаційного аспектів, аспектів принципу дії, диференціації, організаційного і соціального аспектів.

3. До завдань, що вирішуються за допомогою маркетингу, належать:

+ аналіз, оцінка та прогнозування стану і розвитку ринків, на яких фірма реалізує або планує реалізовувати свої товари та послуги;

– аналіз витрат підприємства;

– боротьба з конкурентами;

– аналіз прибутків підприємства.

4. На етапі усвідомлення проблеми  з маркетингу з'ясовують:

– які конкуренти з’явилися на ринку;

+ чим спровоковане виникнення проблем чи нестатків;

– особливості банківських послуг;

– поведінку після прийняття рішення про покупку.

5. Маркетинг треба розглядати як: 

– інструмент підвищення ефективності системи будь-якої сфери;

– засіб забезпечення ефективності виробничої діяльності;

+ процес вивчення, формування і задоволення потреб споживачів з метою одержання прибутку;

– знаряддя забезпечення ефективності сфери обміну.

6. Концепція маркетингу стверджує, що для досягнення цілей фірми необхідно щоб:

– витрати на виробництво товару були мінімальні, а ціни – доступні якомога більшій кількості покупців;

–товари мали найвищу якість і експлуатаційні характеристики;

– зусилля у сфері збуту та стимулюванні покупців були максимальні;

+ вміти виявляти та задовольняти потреби споживачів краще, ніж це роблять конкуренти.

7. Головною метою маркетингу є:

– функціонування системи методів та інструментів щодо забезпечення ефективної виробничої політики підприємства;

–  підприємницька діяльність, що пов'язана з направленням потоку товарів та послуг від виробника до покупця чи споживача;

– забезпечення множини необхідних та випадкових дій для співвідношення обміну в наявній економічній системі;

+ забезпечення рентабельності операцій, отримання високих комерційних результатів, запланованого прибутку у визначений проміжок часу в межах наявних засобів та виробничих можливостей, яке базується на вивченні та задоволенні потреб споживачів.

8. До рис сучасного маркетингу належать:

– неефективність;

+ інноваційність;

– збитковість;

– масовість.

9. Мультимаркетинг передбачає:

– скорочення часу на створення нового товару, тобто являє собою відповідну реакцію на виявлений попит;

– можливість оперативного реагування за допомогою комплексу маркетингових заходів на сигнали ринкового середовища під час реалізації збутових завдань виробника;

+ багатоканальний рух товарів;

– діяльність, засновану на точному, детальному сегментуванні ринку, націлену на задоволення потреб вузького кола людей або навіть конкретної людини.

10. Турбомаркетинг передбачає:

+ скорочення часу на створення нового товару, тобто являє собою відповідну реакцію на виявлений попит;

– можливість оперативного реагування за допомогою комплексу маркетингових заходів на сигнали ринкового середовища під час реалізації збутових завдань виробника;

– багатоканальний рух товарів;

– діяльність, засновану на точному, детальному сегментуванні ринку, націлену на задоволення потреб вузького кола людей або навіть конкретної людини.

11. Індивідуалізований маркетинг передбачає:

– скорочення часу на створення нового товару, тобто являє собою відповідну реакцію на виявлений попит;

– можливість оперативного реагування за допомогою комплексу маркетингових заходів на сигнали ринкового середовища під час реалізації збутових завдань виробника;

– багатоканальний рух товарів;

+ діяльність, засновану на точному, детальному сегментуванні ринку, націлену на задоволення потреб вузького кола людей або навіть конкретної людини.

12. Під біхевіоризмом у маркетингу розуміють:

– інструмент підвищення ефективності системи будь-якої сфери;

– засіб забезпечення ефективності виробничої діяльності;

– процес вивчення, формування і задоволення потреб споживачів з метою одержання прибутку;

+ напрямок маркетингу, що спеціалізується на вивченні психологічних аспектів поводження споживачів у процесі вибору і придбання товарів, виявленні їхніх мотивацій і переваг.

13. Конс’юмеризм у маркетингу передбачає:

+ створення і запровадження системи захисту прав споживачів;

– вивчення психологічних аспектів поведінки споживачів у процесі вибору і придбання товарів, виявлення їхніх мотивацій і переваг;

– діяльність, засновану на точному, детальному сегментуванні ринку, націлену на задоволення потреб вузького кола людей або навіть конкретної людини;

– концентрацію зусиль на створення комплексної пропозиції, що сприяє рішенню одночасно кількох проблем споживача, а не просто задоволенню однієї потреби.

14. Загальнонаукові методи маркетингу – це:

– сукупність методів лінійного програмування;

+ системний аналіз, комплексний підхід, програмно-цільове планування;

– мережеве планування;

– функціонально-вартісний аналіз.

15. Аналітико-прогностичні методи маркетингу – це:

– системний аналіз;

– комплексний підхід;

+ сукупність методів лінійного програмування;

– програмно-цільове планування.

16. Домаркетинговий період – це:

+ період, коли практично не відбувалося застосування маркетингових технологій в умовах тоталітарних економік;

– період, який характеризується активними процесами приватизації та реструктуризації, початком створення спільних підприємств;

– період, який характеризується підвищенням професійного інтересу до маркетингу;

– період, який характеризується маркетинговим стратегічним плануван­ням.

17. Період розвитку маркетингу, якому притаманне його використання на інтуїтивному рівні – це:

– період соціального маркетингу;

+ період зародження маркетингу;

– період активного впровадження маркетингу;

– домаркетинговий період.

18. Фундаментальний принцип латерального мислення – це:

– взаємозв'язок суспільного розвитку і розвитку особистості;

+ будь-який погляд на речі – лише один із багатьох можливих;

– рішення потрібно приймати миттєво, щоб не відстати і не дати нікому себе перегнати;

– визначення фінансового критерію є основним під час аналізу ефективності маркетингового інструментарію.

19. Таргетинг – це:

– скорочення часу на створення нового товару, тобто відповідна реакція на виявлений попит;

+ можливість оперативного реагування за допомогою комплексу маркетингових заходів на сигнали ринкового середовища під час реалізації збутових завдань виробника;

– багатоканальний рух товарів;

– діяльність, заснована на точному, детальному сегментуванні ринку, на­цілену на задоволення потреб вузького кола людей або навіть конкретної людини.

20. Американська школа «маркетинг-менеджменту» виникла:

+ наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. ХХ ст.;

– середина 50-х рр.;

– наприкінці 40-х рр.;

– на початку 90-х рр.

21. Функціональний підхід сутності маркетингу:

– базується на теорії життєвого циклу товару та тих завданнях, які має вирішувати маркетинг на кожному з етапів життєвого циклу;

– розглядається як система з багатьма елементами, що взаємодіють один з одним і з елементами зовнішніх систем;

– визначається як спрямування ділового мислення, філософія ділової активності, систематизоване і планомірне спрямування всіх функцій підприємства, комплексно-системний підхід до вирішення проблем конкуренції через задоволення потреб споживачів із максимальною вигодою економічного суб'єкта;

+ ґрунтується на маркетингових функціях, які, на думку авторів, може виконувати фірма.

22. Товарний підхід сутності маркетингу:

+ базується на теорії життєвого циклу товару та тих завданнях, які має вирішувати маркетинг на кожному з етапів життєвого циклу;

– розглядається як система з багатьма елементами, що взаємодіють один з одним і з елементами зовнішніх систем;

– визначається як спрямування ділового мислення, філософія ділової активності, систематизоване і планомірне спрямування всіх функцій підприємства, комплексно-системний підхід до вирішення проблем конкуренції через задоволення потреб споживачів із максимальною вигодою економічного суб'єкта;

– ґрунтується на маркетингових функціях, які, на думку авторів, може виконувати фірма.

ТЕМА  2. «ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МАРКЕТИНГУ ІЗ СУМІЖНИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ»

23. Маркетинг має взаємозв’язок із такими суміжними дисциплінами:

+ економіка, психологія, соціологія, культурологія;

– економіка, психологія, технологія, культурологія;

– економіка, психологія, культурологія;

– економіка, психологія, соціологія.

24. Маркетинг тісно пов'язаний з такими базовими категоріями економічної теорії як:

– економічна людина, раціональність, угода, інформаційні ресурси, тариф, котирування, ефективність;

– максимізація прибутку, корисність, обмін, економічна людина, потенціал;

– корисність, обмін, економічна людина, раціональність, угода, організація, капіталізація;

+ обмін, економічна людина, раціональність, максимізація прибутку, корисність.

25. На думку багатьох дослідників, визначальною категорією маркетингу є:

– потреба;

+ обмін;

– споживач;

– ринок.

26. Економіка акцентує увагу на раціональному розміщенні ресурсів під час виробництв і розподілу, а маркетинг – на:

+ процесі обміну;

– процесі розподілу;

– процесі формування ціни;

– раціональному розміщенні ресурсів.

27. Сутність соціальної психології як суміжної дисципліни маркетингу – це:

+ особисті взаємини продавців і покупців, структура і динаміка груп споживачів, на кожну з яких впливають словами чи діями для покупки того чи того товару, тієї чи тієї торговельної марки;

– фізичні характеристики споживачів, успадковані генетично;

– поведінка споживачів, яку пояснюють за допомогою теорій та описують її як процес переробки інформації;

–  виробничі взаємини.

28. Система цінностей, речей, поведінки і стилю життя соціальної групи, що виокремлюється, проте пов’язана з домінантною культурою суспільства, – це:

– культура;

– соціалізація;

+ субкультура;

– суспільні відносини.

29. Асиметрична інформація притаманна ситуації, коли:

– інформація доступна для всіх учасників ринку;

– інформація доступна для тих учасників, які брали участь у маркетингових дослідженнях;

+ частина учасників ринку володіє такою інформацією, якою не володіють решта зацікавлених осіб;

– інформація зібрана для вирішення конкретних маркетингових проблем, що сприятиме досягненню маркетингових цілей організації.

30. Функція бізнесу сфери виробництва і торгівлі полягає насамперед у:

+ отриманні прибутків підприємством;

– створенні корисності для споживача;

– забезпеченні зайнятості населення в регіоні;

– задоволенні підприємницьких амбіцій певної частки населення.

ТЕМА 3. «ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ЯК ЧИННИК ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ МАРКЕТИНГУ»

31. До рушійних сил ринкової економіки А. Сміт зараховував:

+ дію законів попиту і пропозиції;

– повну зайнятість;

– сильну державну владу;

– цільові державні капіталовкладення.

32. Функції закону вартості у ринковому господарстві – це:

+ регулююча, стимулююча, диференційна;

– регулююча, стимулююча, контролююча;

– техніко-економічна, стимулююча, диференційна;

– техніко-економічна, стимулююча, контролююча.

33. Основна ідея маржиналізму в маркетингу – це:

– суб’єктивно-психологічний підхід до економічних явищ;

– раціональність економічної поведінки окремого економічного суб’єкта;

+ дослідження граничних економічних величин як взаємопов’язаних явищ економічної системи в масштабі галузі і господарства;

– граничний аналіз: причинно-наслідковий чи функціональний.

34. Модель ринку охоплює такі елементи як:

– попит, пропозиція, ринок;

– товар, вартість, ціна;

+ попит, пропозиція, ціна;

– товар, попит, дохід.

35. Визначення вартості, яке належить маржиналістам, – це

– вартість визначається кількістю праці, витраченої на виробництво золота і срібла;

– вартість блага визначається його корисністю;

– вартість товару визначається витратами його виробництва;

+  вартість блага, або його цінність, визначається його граничною корисністю.

36. Положення, що відбиває зміст так званого оптимуму Парето, – це:

– зростання запасу певного блага зменшує його граничну корисність;

– цінність блага вимірюється величиною його граничної корисності;

– оптимальна структура споживання досягається за рівності граничних корисностей усіх благ;

+  розподіл ресурсів визнається оптимальним, якщо поліпшення становища одного суб’єкта, який господарює, не досягається за рахунок погіршення становища іншого.

37. Теорія, що посідає центральне місце в концепціях австрійської школи, – це:

+ теорія граничної корисності;

– теорія трудової вартості;

– теорія факторів виробництва;

– теорія грошей.

38. Досконала конкуренція – це та, яка:

– має місце на ринку, що складається з безлічі продавці і покупців, але угоди вони укладають не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін;

– витікає з тієї причини, що будь-яку потребу можна задовольнити різноманітними способами;

– існує всередині галузі між товаровиробниками, що створили товари одного виду;

+ характерна для ринків із множиною продавців і покупців якого-небудь подібного товарного продукту.

39. Економічна школа, що не поділяла принципів маржиналізму, – це:

– Австрійська;

– Кембріджська;

– Стенфордська;

+ історична.

40. Наслідками ринкової ситуації, коли пропозиція перевищує попит, є:

– криза недовиробницва;

– зростання цін;

+ криза надвиробництва;

– спекуляція.

41. Асиметрична інформація дає змогу зрозуміти, чому:

– автомобільні компанії не пропонують гарантії на послуги для нових моделей;

+ фірми та працівники укладають контракти, що передбачають стимули і премії;

– власники акцій корпорацій не мають спостерігати за поведінкою менеджерів цих корпорацій;

– зневажаються звички та здібності власників підприємства.

42. Математичні методи, які використовують для побудови процесу прийняття рішень в реальних умовах, – це:

+ лінійне програмування.

– динамічне програмування.

– психоаналіз;

– синтез.

43. Сучасні економічні теорії, що враховують обмеження реальних знань та обчислювальних можливостей людини, – це:

– теорія ігор;

– поведінкова економічна теорія;

–  теорія раціональних очікувань;

+ монетариська теорія.

44. Прямі методи регулювання попиту і пропозиції містять:

+ планомірне формування структури і пропорцій виробництва, розміщення державних замовлень на важливіші для суспільства види продукції;

– ціни, фінансово-економічні піднесення, податки;

– планомірне формування структури і пропорцій виробництва, податки;

– розміщення державних замовлень на важливіші для суспільства види продукції, ціни.

45. Непрямі методи регулювання попиту і пропозиції містять:

+ ціни, фінансово-економічні піднесення, податки;

– планомірне формування структури і пропорцій виробництва, податки;

– планомірне формування структури і пропорцій виробництва, розміщення державних замовлень на важливіші для суспільства види продукції;

– розміщення державних замовлень на важливіші для суспільства види продукції.

46. Сутність методології маржиналізму:

+ споживач – потреба – корисність – попит – пропозиція (виробництво);

– виробництво – розподіл – обмін – споживання;

– виробництво – попит – пропозиція;

– пропозиція – споживач – корисність – попит.

47. Сутність теорії трудової вартості:

+ виробництво – розподіл – обмін – споживання;

– споживач – потреба – корисність – попит – пропозиція;

– виробництво – попит – пропозиція;

– пропозиція – попит – корисність – потреба.

48. «Показне (демонстративне) споживання» означає:

+ купівлю товарів з метою справити враження на навколишнє оточення;

– купівлю товарів для задоволення своїх фізіологічних нестатків;

– купівлю товарів для задоволення своїх соціальних нестатків;

– купівлю товарів для задоволення своїх особистих нестатків.

49. З погляду політекономії, ринок – це:

+ система організаційно-економічних відносин, що опосередковують обмін і виникають у зв'язку з товарним і грошовим обігом;

– місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості  товару;

– сукупність економічних відносин, які базуються на взаємоузгодженні між суб’єктами торгівлі з приводу переходу прав власності на товари;

– місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торговельних угод.

50. Типи мислення, які розрізняє політекономія, – це:

+ континентальний, острівний, метакультурний;

– острівний, неокласичний;

– неокласичний, класичний, континентальний;

– класичний, суб’єктивний, метакультурний.

51. Культури, в яких прийнято планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність у певній послідовності, робити тільки одну справу, в даний момент є:

+ моноактивними;

– поліактивними;

– реактивними;

– споживчою поведінкою.

52. Культури, в яких діяльність організовується не за суворим і незмінним планом, а залежно від мінливого контексту, як реакція на ці зміни, є:

+ реактивами;

– моноактивами;

– поліактивами;

– референтною групою.

ТЕМА 4. «КОНЦЕПЦІЇ МАРКЕТИНГУ»

53. Концепція маркетингу стверджує, що для досягнення цілей фірми необхідно щоб:

– витрати на виробництво товару були мінімальні, а ціни – доступні якнайбільшій кількості покупців;

– товари мали найвищу якість та експлуатаційні характеристики;

– зусилля у сфері збуту та стимулювання покупців були максимальні;

+ виявлялися та задовольнялися потреби споживачів краще, ніж це роблять конкуренти.

54. Виробнича концепція стверджує, що для досягнення цілей фірми необхідно щоб:

+ витрати на виробництво товару були мінімальні, а ціни – доступні якнайбільшій кількості покупців;

– товари мали найвищу якість та експлуатаційні характеристики;

– зусилля у сфері збуту та стимулювання покупців були максимальні;

– виявлялися та задовольнялися потреби споживачів краще, ніж це роблять конкуренти.

55. Товарна концепція стверджує, що для досягнення цілей фірми необхідно, щоб:

– витрати на виробництво товару були мінімальні, а ціни – доступні якнайбільшій кількості покупців;

+ товари мали найвищу якість та експлуатаційні характеристики;

– зусилля у сфері збуту та стимулювання покупців були максимальні;

– виявлялися та задовольнялися потреби споживачів краще, ніж це роблять конкуренти.

56. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль стверджує, що для досягнення цілей фірми необхідно, щоб:

– витрати на виробництво товару були мінімальні, а ціни – доступні якнайбільшій більшій кількості покупців;

– товари мали найвищу якість та експлуатаційні характеристики;

+ зусилля у сфері збуту та стимулювання покупців були максимальні;

– виявлялися та задовольнялися потреби споживачів краще, ніж це роблять конкуренти.

57. Концепція соціально-етичного маркетингу вимагає від суб'єктів ринку:

– прагнення держави, товаровиробників і споживачів до збільшення своїх доходів;

– прагнення товаровиробників щодо збільшення своїх доходів за рахунок створення дефіциту пропозиції товару;

– прагнення держави контролювати виробництво товарів;

+ задоволення потреб споживачів, одержання товаровиробником прибутку та виконання вимог суспільства щодо збереження довкілля.

58.  Основні відмінності концепції маркетингу від інших концепцій:

– перед підприємством не постає завдання задоволення потреб певного прошарку споживачів;

+ задоволення потреб певного прошарку споживачів вимагає проведення цілого комплексу маркетингових досліджень для їх виявлення;

– головне завдання підприємства полягає в тому, щоб досягти певного обсягу продажу своїх товарів;

– комплекс заходів щодо задоволення попиту не повинен викликати повторні закупівлі продукції.

59. Концепція маркетингу, яка враховує потреби і бажання не лише окремих клієнтів, але й суспільства загалом, називається:

– удосконалення товару;

– інтенсифікації комерційних зусиль;

– удосконалення виробництва;

+ соціально-етичний маркетинг.

60. Концепція маркетингу, яка спрямована на інтенсифікацію зусиль на "підштовхування" споживачів до купівлі конкретного товару, називається:

– удосконалення товару;

+ інтенсифікація комерційних зусиль;

– удосконалення виробництва;

– соціально-етичний маркетинг.

61. Характерні ознаки збутової концепції маркетингу – це:

– визнання важливості досліджень ринку, прогнозування збуту товарів;

+ застосування різноманітних засобів активізації  збуту товарів, створення ефективного апарату збуту, стимулювання продажу товарів;

– сподівання фірми, що її товари повинні продаватися;

– зниження витрат.

62. Необхідність застосування концепції маркетингу постала передусім у сфері:

+ економічній;

– соціальній;

– біологічній;

– природній.

63. Прогнозування ринку, в концепції управління маркетингом, означає спеціальні маркетингові дослідження щодо:

– місткості ринку;

– конкурентного середовища;

– основних характеристик ринку;

+ місткості ринку, конкурентного середовища, основних характеристик ринку.

64. Концепцію удосконалення виробництва використовують:

+ коли попит на товар перевищує пропозицію;

– коли пропозиція на товар перевищує попит;

– коли попит і пропозиція на товар врівноважені;

– коли попит на товар відсутній.

65. Центром уваги виробничої концепції маркетингу є:

– товар (послуга);

+ виробництво;

– система збуту;

– система «виробництво–збут».

66. Центром уваги товарної концепції маркетингу є:

+ товар (послуга);

– виробництво;

– система збуту;

– система «виробництво–збут».

67. Центром уваги збутової концепції маркетингу є:

– товар (послуга);

– виробництво;

+ система збуту;

– система «виробництво–збут».

68. Основними інструментами виробничої концепції маркетингу є:

– стратегічні плани маркетингу;

– методи торгівлі, мистецтво продажу, канали розподілу, посередники;

+ обсяги виробництва, собівартість, продуктивність виробництва;

– якість, характеристики, асортимент товарів і послуг.

69. Основними інструментами збутової концепції маркетингу є:

– стратегічні плани маркетингу;

+ методи торгівлі, мистецтво продажу, канали розподілу, посередники;

– обсяги виробництва, собівартість, продуктивність виробництва;

– якість, характеристики, асортимент товарів і послуг.

70.  Основними інструментами товарної концепції маркетингу є:

– стратегічні плани маркетингу;

– методи торгівлі, мистецтво продажу, канали розподілу, посередники;

– обсяги виробництва, собівартість, продуктивність виробництва;

+ якість, характеристики, асортимент товарів і послуг.

71. Головним результатом використання товарної концепції стало:

– насичення ринку товарами;

+ поліпшення якості товарів, запропонованих на ринок;

– посилення конкурентної боротьби;

– підпорядкування виробництва в цілому маркетинговій стратегії фірми.

ТЕМА 5. «ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ МАРКЕТИНГУ»

72. Нужда, потреба і попит перебувають у такій ієрархії:

+ нужда–потреба–попит;

– потреба–нужда–попит;

– попит–потреба–нужда;

– попит–нужда–потреба.

73. Потреба – це:

– потреба, яка підкріплена спроможністю, тобто забезпечена грошима;

– відчуття людиною нестачі чого-небудь;

+ нужда, яка набула специфічної форми відповідно до культурного рівня та особи індивіда;

– засіб підвищення ефективності маркетингової діяльності.

74. Поняття «передекономічне походження потреб» – це:

– залежать від волі і побажань підприємств;

+ не залежать від волі і побажань підприємств;

– формуються підприємцями;

– формуються ринком.

75. Товар у реальному виконанні  – це:

– надання  додаткових послуг та вигод  у  вигляді монтажу, гарантії, поставок та кредитування, післяпродажного обслуговування;

+ рівень  якості  товару, склад властивостей, специфічне оформлення,  марочна назва   та   специфічна упаковка;

– основна вигода чи послуга, яку отримує споживач із товаром;

– фірми і місця.

76. Товар «із підкріпленням» передбачає:

– рівень якості;

– специфічне оформлення, марочну назву;

+ гарантії, поставки, кредитування, монтаж;

– гарантії, специфічне оформлення, марочну назву.

77. Виріб – це:

– нематеріальний результат виробничої діяльності;

– послуга, підготовлена для продажу;

+ сукупність видимих і невидимих властивостей, які можуть забезпечити потреби людини;

– рівень якості товару.     

78. Поняття «послуга» – це:

– вироби багаторазового використання;

+ об'єкти продажу у вигляді дій, вигод або задоволень;

– вироби, що повністю використовуються за один або кілька циклів;

– специфічне оформлення, марочна назва. 

79. Обмін – це:

+ акт одержання будь-якого бажаного об'єкта з пропозицією чого-небудь натомість;

– все те, що може задовольнити нужду або потребу і пропонується для ринку з метою привернення уваги, придбання, використання або вживання;

– сукупність існуючих та потенціальних покупців товару;

– комерційний обмін цінностями між двома сторонами.

80. Поняття «ринок» – це:

– акт одержання будь-якого бажаного об’єкта з пропозицією чого-небудь натомість;

+ сукупність існуючих та потенційних покупців товару;

– те, що може задовольнити нужду або потребу і пропонується ринку з метою придбання та використання;

– існування конкурентів.   

81. Поняття «кон’юнктура товарного ринку» – це:

– економічна ситуація на ринку, що характеризується конкретними економічними та соціальними показниками;

– умови, в яких здійснюється продаж товарів;

+ кількісні та якісні зміни між попитом і пропозицією;

– умови продажу товарів залежно від плану.

82. Потенційний ринок підприємства – це:

– сукупність усіх реальних і потенційних покупців;

+ сукупність покупців, які мають достатній доход і доступ для придбання продукції підприємства;

– сукупність підприємців, які проявляють зацікавленість до продукції підприємства;

– сукупність реальних покупців.

83. Ринок проникнення – це:

+ сукупність покупців, які вже купують продукцію підприємства;

– частина кваліфікаційно-доступного ринку, обрана підприємством для подальшої роботи;

– сукупність усіх реальних та потенційних покупців продукції підприємства;

– ринок покупця.

84. Реальна місткість ринку – це:

– обсяги продажу товарів на конкретному ринку;

– максимально можливі обсяги товару на конкретному ринку;

+ обсяги продажу товарів за даний відрізок часу на   конкретному ринку;

– прогнозовані обсяги продажів на потенційному ринку.

85. Складові маркетингового середовища фірми – це:

– макросередовище в його різноваріантних виявах;

– мікросередовище і засоби нейтралізації його негативного впливу;

+ макро- і мікросередовище;

– різноманітні інструменти впливу на це середовище.

86. Мікромаркетинг – це:

+ діяльність підприємства на підставі дослідження ринку, спрямована на задоволення потреб споживачів і досягнення мети підприємства;

– прогнозування запитів клієнтури на ринку і виготовлення чи закупівля товарів відповідно до цього;

– певний перелік операцій, які виконують фахівці на підприємстві і в регіоні, що його обслуговує підприємство;

– ефективний засіб забезпечення доходів підприємства, який базується на досконалому вивченні ринку.

87. Мікросередовище фірми визначають :

– демографічні фактори;

+ маркетингові посередники, клієнтура, конкуренти, контактні аудиторії;

– економічні фактори;

– науково-технічні, природні і політичні фактори.

88. Сегментація ринку – це:

+ поділ ринку на подібні за певними ознаками групи покупців;

– процес дослідження поведінки покупців на ринку;

– засіб підвищення ефективності маркетингової діяльності;

– засіб забезпечення прибутків фірми.

89. Ознаки сегментування ринку продукції виробничо-технічного призначення – це:

– клімат, густота населення;

+ галузь промисловості, розмір підприємства, місцезнаходження;

– спосіб життя, стиль життя;

– освіта, релігія, раса.

90. Ознаки сегментування споживчих ринків – це:

– галузь промисловості, розмір підприємства, місцезнаходження;

– організація постачання, профіль підприємства;

– галузь використання продукції, розмір замовлення;

+ вік, стать, родинний стан.

91. Географічні критерії сегментації ринку – це:

+ регіон розміщення ринку, транспортна мережа;

– вік, стать, етап життєвого циклу родини;

– соціальний стан, тип особистості, спосіб життя;

– доходи, освіта покупців.

92. Демографічний принцип сегментування споживчих ринків – це:

+ розподіл ринку за такими перемінними як стать, вік, кількісний склад чи етапи життєвого циклу родини, національність, релігійні переконання;

– розподіл споживачів залежно від знання товару, ставлення до нього, характеру використання та реакції на даний товар;

– поділ покупців на групи за належністю до суспільного класу, способу життя,  типу особистості;

– процес дослідження поведінки покупців на ринку.

93. Остання стадія процесу сегментації ринку – це:

– вибір цільових сегментів ринку;

+ позиціонування товару на ринку;

– розрахунок прибутковості сегмента ринку;

– розрахунок потужності сегмента ринку.

94. Позиціювання товару на ринку – це:

– поділ споживачів на групи за умов розбіжностей у нуждах, характеристиках та поведінці;

– виявлення усіх товарів на ринку, які реалізуються та оцінка обсягів продажу кожного з них;

– прогноз відносно перспектив ринку;

+ забезпечення товару фірми бажаного місця на ринку і в уявленні споживачів.

95. Сегментація на основі психографічних критеріїв – це:

– кліматичні, територіальні;

– соціально-економічні;

– етапи життєвого циклу родини, релігійні;

+ особисті характеристики, мотиви. 

96. Первинні референтні групи – це:

– братства, громади, клуби;

+ співробітники, друзі;

– партії, профспілкові організації;

– державні установи.

97. Підхід, у рамках якого здійснюється сегментування покупців за ознакою їхньої освіти, – це:

+ соціально-демографічний;

– поведінковий;

– психографічний;

– соціально-економічний.

98. Модель споживчої поведінки, ознакою якої є належність людини до якоїсь референтної групи, – це:

– економічна;

+ соціологічна;

– психологічна;

– культурна.

99. Сукупність фізичних і юридичних осіб, які купують товари або одержують послуги для власного використання:

+ споживачі;

– посередники;

– виробники;

– постачальники.

100. Спосіб проникнення до ринкового сегмента, який використовує товаровиробник цукру, – це:

– диференційований;

+ недиференційований;

– концентрований;

– позиціонування.

101. Причетність людини до того чи іншого соціального класу визначається:

+ професією, джерелами доходу, статусом;

– звичками, освітою, культурним рівнем;

– політичними поглядами, соціальною активністю;

– культурним рівнем розвитку.

102. Суб’єкт, який належить до мікросередовища маркетингу – це:

– держчиновники;

+ конкуренти;

– журналісти;

– уряд.

103. Стратегію масового охоплення під час виходу на цільовий ринок доцільно використовувати, якщо:

+ покупці на ринку мають однорідні потреби;

– фірма реалізує стратегію товарної диференціації;

– покупці на ринку мають різнорідні потреби;

– фірма працює на одному сегменті ринку.

ТЕМА 6. КОМПЛЕКС МАРКЕТИНГУ

104. «4Рs» у контексті маркетингової діяльності фірми  – це:

– спосіб шифрування певного переліку маркетингових робіт на фірмі;

+ скороченні назви відомих стратегій маркетингу в англійській термінології;

– класифікація операцій маркетингу за певною ознакою;

– поділ регіональних ринків, що мають відмінності маркетингового характеру.

105. До основних елементів комплексу маркетингу належать:

– потреба, попит, товар;

– ціна, сукупність існуючих та потенційних покупців;

– заміри обсягів попиту та прогнозування ринку;

+ товар, ціна, методи стимулювання збуту  та методи поширення.

106. Ринок  чистої монополії:

– складається з невеликої кількості продавців, надто чутливих до політики ціноутворення й маркетингових стратегій;

+ складається з безлічі продавців та покупців дуже схожого товарного продукту. Жоден окремий покупець чи продавець не в змозі здійснити великого впливу на рівень поточних цін;

– складається з безлічі покупців та продавців, які здійснюють угоди не за єдиною ціною, а в широкому діапазоні цін;

– складається з одного продавця. У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному.

107. Промисловий ринок формується з:

+ підприємств-виробників готової продукції;

– підприємств, які закуповують товари для подальшої реалізації споживачам;

– осіб, які купують товари для особистого та родинного споживання;

– державних установ.

108. Маркетинг промислових товарів – це:

– спортклуб пропонує ракетки для любителів тенісу;

– одяг купують студенти;

– гітари розкуповують рок-групи;

+ задоволення потреб промислових підприємств.

109. Основні характеристики аналізу відмінностей між промисловим і споживчим ринком – це:

– обсяги продажу і купівлі;

– природа споживача і постачальника;

– природа об’єктів купівлі-продажу;

+ обсяги продажу і купівлі, природа споживача і постачальника, природа об’єктів купівлі-продажу.

110. Коли аналізується соціально-культурне середовище, маркетинг завжди вивчає такі його елементи:

– мова, релігія, система громадянства, ритуали, референтні органи;

+ референтні групи, робота та дозвілля, родина, освіта, мова, релігія;

– освіта, мова, соціальні інститути, структура влади, родина.

– законодавча база, релігія.

111. Комплекс маркетингу «4Рs» визначає комбінацію таких елементів як:

– фактори, інструменти, засоби та методи маркетингу, що піддаються контролю;

– товар (product), ціна (price), просування (promotion) і персонал (personnel):

– товар (product), ціна (price), просування (promotion) і процес (process):

+ товар (рjroduct), ціна (priсe), просування (promotion) і розподіл, товарорух, розміщення(place).

112. Субмікс товару у складі комплексу маркетингу включає:

– канали розподілу, транспортну упаковку, асортимент, розміщення, запаси і транспортування;

– стимулювання збуту, рекламу, суспільні відносини і пропаганду;

– асортимент, якість, властивості, дизайн, торговельну марку, упаковку, сервіс і гарантії;

+ асортимент, якість і властивості, ціну і просування товару.

113. Маркетинг-мікс – це:

– некомплексна програма заходів щодо просування товарів від продавця до кінцевого покупця з метою досягнення максимальної відповідності дійсних показників підприємницької діяльності плановим установкам;

– некомплексна програма маркетингового впливу на цільові ринки з метою одержання бажаної реакції;

+ інструмент оптимального розміщення ресурсів фірми у системі планування маркетингу і менеджменту;

– канали розподілу, транспортна упаковка.

114. Основою комплексу маркетингу є:

– макросередовище;

– мікросередовище;

+ модель «4Р»;

– суб’єкти маркетингу.

115. Елемент маркетингу, головним змістом якого є вибір оптимальної схеми доставки продуктів від виробника до споживача, – це:

– ціна;

+ розподіл;

– просування;

– товар.

116. У маркетингу принцип позиціонування товару передбачає:

– задоволення потреб споживачів, з урахуванням можливостей підприємства;

– виявлення конкретної групи споживачів продукції товаровиробника;

– забезпечення інноваціями виробничої та збутової діяльності;

+ визначення особливостей та характерних рис товару, що відрізняють його від товарів-конкурентів.

117. Функція маркетингу, що включає аналіз внутрішнього середовища підприємства:

+ аналітична;

– виробнича;

– збутова;

– управління і контролю.

118. Функція маркетингу, що включає організацію сервісу:

– аналітична;

– виробнича;

+ збутова;

– управління і контролю.

119. Елемент маркетингу, що передбачає ефективні контакти з покупцями:

– товар;

– ціна;

– розподіл;

+ просування.

120. Елемент комплексу маркетингу, до якого належить марочна назва:

+ товар;

– ціна;

– розподіл;

– просування.

121. Піддаються впливу з боку керівництва фірми чинники:

– тільки макросередовища маркетингу;

+ тільки мікросередовища маркетингу;

– мікросередовища й опосередковано макросередовища;

– макро- та мікросередовища за умови належної кваліфікації пра­цівників служби маркетингу.

ТЕМА 7. «ВИДИ МАРКЕТИНГУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ»

122. Конверсійний маркетинг пов'язаний із попитом:

– ірраціональним;

– надмірним;

+ негативним;    

– відсутнім.

123. Стимулюючий маркетинг пов'язаний із попитом:

– ірраціональним;

– негативним;

+ відсутнім;

– нерегулярним.

124.  Розвиваючий маркетинг пов'язаний із попитом:

– ірраціональним;

– надмірним;

– негативним;

+потенційним.

125. Ремаркетинг пов'язаний із попитом:

– ірраціональним;

+ що знижується;

– негативним;

– відсутнім.

126. Синхромаркетинг пов'язаний із попитом:

+ нерегулярним;

– надмірним;

– негативним;

– відсутнім.

127. Підтримуючий маркетинг пов'язаний із попитом:

– ірраціональним;

– надмірним;

+ повноцінним;

– відсутнім.

128. Демаркетинг пов'язаний із попитом:

– ірраціональним;

+ надмірним;

– негативним;

– відсутнім.

129. Протидіючий маркетинг пов'язаний із попитом:

+ нераціональним;

– надмірним;

– негативним;

– відсутнім.

130. Індивідуальний (персональний) маркетинг пов'язаний із попитом:

– ірраціональним;

– надмірним;

+ унікальним;

– відсутнім.

131.  Вид маркетингу за видом попиту, метою якого є стимулювання збуту за умов байдужості споживачів до товару:

– демаркетинг;

– креативний;

– ремаркетинг;

+ стимулюючий.

132. Вид маркетингу за видом попиту, метою якого є зміна негативного ставлення споживачів до товару на позитивне:

– демаркетинг;

– підтримуючий;

+ конверсійний,

– стимулюючий.

133. Вид маркетингу за видом попиту, що застосовують в умовах прихованого попиту, завданням якого є перетворення потенційного попиту на реальний:

+ креативний;

– підтримуючий;

– конверсійний;

– стимулюючий.

134. Вид маркетингу за видом попиту, метою якого є переконати споживачів відмовитись від певних товарів, попит на які суперечить інтересам суспільства:

– синхромаркетинг;

– ремаркетинг;

+ протидіючий;

– стимулюючий.

135. Залежно від цілей обміну виділяють такі види маркетингу:

– внутрішній, міжнародний;

– мікромаркетинг, макромаркетинг;

– стратегічний, тактичний;

+ комерційний, некомерційний.

136. За територіальною ознакою виділяють такі види маркетингу:

– мікромаркетинг, макромаркетинг;

+ внутрішній, міжнародний;

– промисловий, споживчий;

– стратегічний, тактичний.

137. За ступенем диференціації маркетингових функцій виділяють такі види маркетингу:

– комерційний і некомерційний;

+ глобальний і диференційований;

– локальний і індивідуальний;

– комбінований і пул-маркетинг.

138. Вид маркетингу, що охоплює заходи для всіх споживачів, стандартизовані програми виробництва товарів, розрахованих на масового споживача:

– диференційований маркетинг;

+ глобальний маркетинг;

–метамаркетинг;

– мегамаркетинг.

139. Вид маркетингу, що здійснюється у локальному середовищі, з локальними (місцевими) особливостями розподілу споживачів на групи за їх специфічними інтересами, побажаннями і вимогами:

+ диференційований маркетинг;

– глобальний маркетинг;

– метамаркетинг;

– мегамаркетинг.

140. Стан попиту, за якого використовують ремаркетинг:

– негативний;

–відсутній;

+ що спадає;

– ірраціональний попит.

141. Стан попиту, за якого використовують протидіючий маркетинг:

– негативний;

– відсутній;

– спадний;

+ ірраціональний попит.

142. Стан попиту, за якого використовують стимулюючий маркетинг:

– негативний;

+ відсутній;

– спадний;

– ірраціональний попит.

143. Надання товару нових характеристик, рекламування, пропонування товару іншим групам споживачів – це інструменти маркетингу:

– розвиваючого;

– підтримуючого;

+ стимулюючогого;

– протидіючого.

144. Демаркетинг – це система дій за умов:

+ ажіотажного попиту;

– негативного попиту;

– попиту, що постійно зменшується;

– попиту, що постійно збільшується.

145. Тактичний маркетинг передбачає розроблення та реалізацію конкретних програм діяльності підприємства на період:

– двох років;

– п'яти років;

– десяти років;

+ від двох до п’яти років.

ТЕМА 8. «СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МАРКЕТИНГУ»

146. Сучасні проблеми маркетингу пов'язані:

– зі сталою ціннісною орієнтацією споживачів;       

+ із кризами світової економіки;

– з поліпшенням стану довкілля;

– із послабленням  конкуренції у глобальних масштабах.

   

147. Основними аргументами критики маркетингу щодо впливу на
окремих споживачів є:

– зменшення ціни товарів;

+ використання засобів, що вводять споживачів в оману;

– криза світової економіки;

– поліпшення стану довкілля.

148. Організований громадський рух, спрямований на підвищення прав та
впливу покупців на продавців продукції, який зародився у США, – це:

– франчайзинг;

+ конс’юмеризм;

– дискримінація;

– інвайронменталізм.

149. Права, які споживачам пропонує рух захисту прав споживачів, – це:

– не купувати товар, що виставляється на продаж;     

– розраховувати на безпечний товар;

– розраховувати на те, що товар відповідає інформації, яка про нього поширюється;

+ право на захист від сумнівних виробів та методів продажу.

150. Організований громадський рух, спрямований на захист та поліпшення стану довкілля – це:

– консюмеризм;

– франчайзинг;  

+ інвайронменталізм;

– дискримінація.

151. Перевагами використання комп’ютерних технологій для споживачів є:

– наявність величезного обсягу довідкової інформації;

– збільшення різноманітності товарів і послуг, спрощення взаємодії із продавцем;

+ можливість порівнювати відгуки про продукти і послуги, наявність величезного обсягу довідкової інформації, збільшення різноманітності товарів і послуг, спрощення взаємодії із продавцем;

– наявність величезного обсягу довідкової інформації, збільшення різноманітності товарів і послуг.

152. Основні складові цілісного маркетингу:

+ внутрішній, інтегральний, соціально-відповідальний маркетинг та маркетинг стосунків;

– внутрішній, протидіючий, соціально-відповідальний маркетинг та маркетинг персоналу;

– внутрішній, соціально-відповідальний маркетинг та маркетинг стосунків;

– внутрішній, операційний маркетинг та маркетинг персоналу.

153. Сучасні види маркетингу:

– екологічний, ремаркетинг, віртуальний;

– глобальний, промисловий, політичний;

– емоційний, багатонаціональний, масовий;

+ глобальний, латеральний, емоційний.

154. Маркетинг, що базується на пошуку нових можливостей шляхом звернення до одного або кількох бажань споживача, які відкривають нові ринки, називають:

– споживчий;

+ латеральний;

– віртуальний;

– інтернет-маркетинг.

155. Маркетинг, в основі якого лежать інноваційні, нестандартні рішення, що дозволяють досягати значних результатів без кардинальних змін існуючих можливостей, називають:

+ креативний;

– емпіричний;

– прихований;

– інтерактивний.

156. Щоб маркетингова діяльність фірми була ефективнішою, фактори комплексу маркетингу мають:

+ вдало доповнювати один одного;

– вдало замінювати один одного;

– бути незалежними один від одного;

– зв'язок між факторами є несуттєвим.

157. Допущені у процесі прогнозування помилки негативно відіб’ються на діяльності:

– транснаціональних компаній;

– великих національних компаній;

– підприємствах малого та середнього бізнесу;

+ будь-якого суб’єкта господарювання незалежно від його масштабів.

158. Планування в маркетинговій діяльності підприємства включає:

– стратегічне планування і контроль;

+ стратегічне і тактичне планування;

– тактичне планування і контроль;

– організацію маркетингу та контроль.  

159. Моніторинг у маркетингу – це:

– «скачування» інформації з монітора комп’ютера;

+ замір змін різних характеристик ринку в динаміці;

– модель, що описує ринкову ситуацію;

– контроль маркетингової діяльності.

160. Дослідження правових норм, вимог та обмежень, що суттєво можуть вплинути на управлінське рішення у сфері маркетингу, є:

– частиною поглибленого дослідження;

+ спеціальним дослідженням;

– змістом тесту;

– предметом попереднього дослідження.

ТЕМА 9. ГЛОБАЛЬНИЙ (МІЖНАРОДНИЙ) МАРКЕТИНГ

161. Глобальні маркетингові стратегії – це:

– вузька товарна спеціалізація;

– сегментація;

+ інтернаціоналізація;

– „зняття вершків”.

162. Розширення діяльності підприємства за допомогою об’єднання або взяття під контроль інших підприємств – це:

– інтенсивний розвиток;

+ інтеграційний розвиток;

– диверсифікація;

– спеціалізація.

163. Основна перешкода експорту послуг – це:

+ митні бар’єри країн-імпортерів;

– місцеві традиції країн, куди експортують послуги;

– прородні фактори;

– соціально-економічні фактори.

164. Кожна одиниця «місцевої» економіки на шляху до «глобальної», як правило, проходить такі стадії і інтернаціоналізації:

– експортна експансія, консолідація із закордонним ринком, глобалізація діяльності;

– спорадичний експорт, експортна експансія, розвиток закордонних філій, глобалізація діяльності;

+ спорадичний експорт, нестабільний експорт, експортна експансія, розвиток зарубіжних філій, консолідація із закордон­ним ринком, транснаціоналізація діяльності, глобалізація діяльності;

– інвестиційна діяльність.

165. Залежно від геополітичних меж діяльності суб'єктів ви­діляються два типи маркетингу:

– експортний та глобальний;

– місцевий та глобальний;

+ внутрішній та міжнародний;

– мікромаркетинг та макромаркетинг.

166. Група підприємств, що функціонують у різних країнах, але контролюються штаб-квартирою, яка міститься в одній конкретній країні, – це:

– акціонерні товариства;

– концерни;

+ ТНК;

– трест.

167. Девіз глобальних компаній «Весь світ — мій ринок!» означає, що:

– більшість країн світу є ринком збуту продукції (послуг компанії, завдяки розгалуженій мережі філій, дистриб'юторів то­що);

+ весь світ потенційно є ринком збуту продукції (послуг компанії, завдяки наявності спільних потреб споживачів у різних країнах);

– для кожної країни існує свій ринок збуту;

– це девіз „місцевої” економіки.

168. Найвищий природний рівень глобальності мають такі товари:

+ сировина, високотехнічне обладнання, унікальні товари;

– універсальні споживчі товари;

– продукція харчової промисловості;

– послуги.

169. Суб'єкти міжнародного маркетингу виділяються за такими критеріями:

– юридичний статус фірми;

– галузева належність;

– національна належність;

+ необхідність ураховувати особливості світового ринку.

170. Основною відмінністю міжнародного маркетингу від внутрішнього є:

+ можливість вибору ринку або виходу з нього;

– проблема збереження частки ринку;

– необхідність ретельнішого дотримання принципів та методів теорії маркетингу;

– стратегічний маркетинг.

171. Метою як внутрішнього, так і міжнародного маркетингу є:

– поліпшення результатів діяльності фірми;

– збільшення прибутку;

– задоволення потреб споживача;

+ створення довгострокових конкурентних переваг шляхом задоволення потреб споживачів.

172. За метою дослідження та впливу чинників міжнародне середовище поділяють на:

– макро- та мікро-середовище;

– національне, регіональне, глобальне середовище;

+ національне, множинно-національне, регіональне, глобальне середовище;

– глобальне середовище.

173. Концепція транснаціонального маркетингу передбачає розробку:

– стратегії для кожного ринку;

– єдиної стратегії для всіх ринків;

+ декількох субстратегій;

– стратегії диверсифікації.

174. Чинники міжнародного макросередовища є:

+ неконтрольованими з боку фірми;

– переважно неконтрольованими;

– контрольованими;

– контрольовані в окремих випадках.

175. Чинники міжнародного мікросередовища є:

+ переважно контрольованими з боку фірми;

– переважно неконтрольованими;

– цілком контрольованими;

– цілком неконтрольованими.

176. Збільшення експортної квоти свідчить про:

– збільшення частки імпорту у ВВП;

+ перевищення обсягів експорту над імпортом;

– лібералізацію торгівлі в аспекті кількісних обмежень експорту (квот);

– сальдо торговельного балансу.

177. Зменшення експортної квоти свідчить про:

– збільшення частки імпорту у ВВП;

– зменшення частки експорту у ВВП;

+ перевищення обсягів імпорту над експортом;

– сальдо торговельного балансу.

178. Національне виробництво товару плюс імпорт мінус експорт – це формула:

– зовнішньоторговельного обігу;

– потенційної місткості зарубіжного ринку;

+ реальної місткості зарубіжного ринку;      

–експортної квоти.

179. Польові дослідження в міжнародному маркетингу можуть  проводитися:

+ під час міжнародних виставок, ярмарків, зарубіжних відряджень;

– шляхом аналізу друкованих джерел інформації;

– шляхом пошуку даних в Інтернеті;

– шляхом знання національного ринку.

180. Основною перевагою непрямого експорту є:

+ вихід на закордонний ринок завдяки досвіду та кваліфікації посередника;

– економія фінансових ресурсів;

– можливість передати посереднику частину маркетингових функцій;

– незмінність організаційної структури управління.

181. Модель виходу на закордонний ринок, за якої обидві сторони безпосередньо фінансують спільний проект без створення юридичної особи, називається:

– альянсом;

– франчайзингом;

+ спільним підприємством;

– управлінням за контрактом.

182. До безпосередніх методів міжнародної маркетингової комунікації належать:

– переговори, презентації, реклама;

– стимулювання продажу, виставки-ярмарки, відрядження;

+ презентації, переговори, відрядження;

– реклама.

183. Позиціонування у міжнародній маркетинговій діяльності – це:

– зміцнення конкурентної позиції товару на ринку;

– досягнення певної конкурентної позиції товару таким чином, щоб він посів у свідомості покупця таке місце, яке відрізняє його від товарів-конкурентів;

+ розробка та створення іміджу товару так, щоб він посів у свідомості покупця таке місце, яке відрізняє його від товарів-конкурентів;

– зменшення ризику на міжнародному ринку.

ТЕМА 10. ІНТЕРАКТИВНИЙ МАРКЕТИНГ

184. Найсучаснішими формами прямого маркетингу є:

– телевізійний маркетинг та маркетинг прямого відгуку;

– телевізійний та інтерактивний маркетинг;

+ телевізійний маркетинг, маркетинг прямого відгуку та інтерактивний маркетинг;    

– маркетинг прямого відгуку та інтерактивний маркетинг.

185. Телевізійна реклама прямого відгуку відрізняється від звичайної телевізійної реклами тим, що:

– значно менша за обсягами;        

– присвячена кільком товарам;

+ має вигляд 15–30 хвилинної програми, присвяченої одному товару;

– застосовується в основному для продажу фінансових послуг.

186. Електронна торгівля – це:

– «торговельні зали», в яких продавці, користуючись новими електронни­ми технологіями, пропонують, свої товари та послуги, а покупці відшукують інформацію, яка їх цікавить;

+ процес купівлі та продажу,  що підтримується електронними технологіями;

– глобальна система комп'ютерних мереж;

– компанії, які надають інформацію і маркетингові послуги абонентам за певну щомісячну плату.       

187. Купівля товарів через Інтернет дає споживачам такі переваги:

+ мінімізація часу;

– відсутність доступу до порівняльної інформації про подібні товари та компанію;
– неможливість замовлення товару безпосередньо вдома;  

–  інформаційна перевантаженість мережі.

188. На ринку інформації можна виділити такі основні складові:

– сектор ділової активності;

– сектор закритої інформації;       

+ сектор інформації для спеціалістів;

– сектор комерційної інформації.

189. Користуватися послугами з ремонту комп'ютерної техніки доцільно, якщо вартість ремонту не перевищує:

– 30% від вартості устаткування:

– 40% від вартості устаткування; 

+ 50% від вартості устаткування; 

– 60% від вартості устаткування.

190. Необхідність сегментації ринку інтерактивних послуг пояснюється
такими причинами:

– ринкові сегменти, щодо яких легко сформулювати чіткі характеристики та доступні для охоплення їх інтерактивними послугами:

– ринкові сегменти однотипні і не вимагають сегментації;

+ орієнтація на певні ринкові сегменти перспективніша за орієнтацію на ринок взагалі;

– однорідність ринку.

191. Можна виділити такі сегменти ринку інформаційних послуг:

+ споживацький;

– високий; 

– пасивних споживачів;

– низький.

192. Розрізняють такі стратегії маркетингу, що використовуються на інформаційному ринку:

– індивідуального підходу;

+ масового ринку;

– глибокої ніші;

– лідера.

193. Розвиток та широке використання комп’ютерних технологій в економіці дало підстави для виникнення поняття:

+ «інтернет-маркетинг»;

– «інтерактив»;

– «бізнес»;

– «торгівля».

194. Інтернет-бізнес передбачає широке застосування:

– тематичних парків;

– маркетингової служби;

+ електронних засобів;

– бренду.

195. Найефективніші комунікаційні засоби інтернет-маркетингу:

+ власні веб-сторінки;

– плакати;

– журнали;

– реклама.

196. Діяльність із продажу товарів і послуг, яка передбачає використання Інтернету, називається:

– ціноутворення;

– дослідження;

+ інтернет-торівля;

– глобальний маркетинг.

197. Для обміну інформацією з приводу тих чи інших товарів і послуг та підприємств, що їх пропонують, використовують:

– повідомлення;

+ форуми;

– магазини;

– супермаркети.

198. Сайт, який об’єднує кілька інтернет-магазинів різних компаній, називається:

– форум;

+ мережевий супермаркет;

– магазин;

– компанія.

199. Можливість купувати через Інтернет – це прагнення до:

– знижки;

– асортименту товарів;

+ максимального комфорту;

– прибутку.

200. Для виробників ексклюзивних товарів вихід в Інтернет став:

– прибутковим;

– витратним;

+ новим джерелом доходів;

– перспективним.

201. Найефективніший Інтернет на ринку споживчих товарів у напрямі:

+ «підприємство-споживач» ;

– «підприємство-підприємство» ;

– «споживач-споживач»;

– «ринок-ринок».

202. Для обміну інформацією та думками з приводу товарів у напрямі «споживач-споживачеві» використовують:

+ блоги та форуми;

– повідомлення;

– аукціони;

– рекламні заходи.

ТЕМА 11. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ

203. Основна перевага прямого продажу для споживача:

– здійснення покупки у незручний час;

– широкий спектр та асортимент товарів;

+ консультація та демонстрація відповідно до індивідуальних потреб;

– неможливість спробувати чи протестувати продукцію перед купівлею.

204. Причини, які спонукають купувати продукцію методом прямого продажу:

– неможливість розпочати власний бізнес і побудувати кар'єру;

– витрачання часу на покупки;

+ наявність особистого консультанта, індивідуальний підхід до клієнта;

– можливість отримати додатковий дохід.     

205. Прямі (індивідуальні) продажі – це:

– спеціалізовані замовлення поштою;

+ реалізація продукції або послуг безпосередньо споживачу, що здійснюється шляхом проведення безкоштовних класів, консультацій і презентацій; 

– продаж без доставки додому безпосередньо клієнту;

– реалізація продукції або послуг безпосередньо споживачу, що здійснюється шляхом продажу за каталогом.

206. Кодекс професійної етики в галузі прямою продажу має на меті:

– пояснення продавцям умови повернення продукції та приймання її назад;

+ сприяння більш повному задоволенню потреб споживачів і захисту їх інтересів;

– встановити ділові стосунки з продавцями на етичних та законних засадах;

– забезпечити точною і повною інформацією стосовно продукції, можливостей, прав та зобов'язань, цін і витрат.

   

207. Основні форми прямого маркетингу включають у себе:

+ індивідуальний продаж;

– бренд-маркетинг;

– маркетинг закупівлі;

– франчайзинг.

208. Один із видів маркетингу, який забезпечує товарообіг через багаторівневу мережу агентів збуту (дистриб'юторів) фірми-виробника називається:

+ мережевим;

– індивідуальним;

– однорівневим;

– груповим.

209. До методу прямого продажу належать:

+ індивідуальний  продаж;

– електронний бізнес;

– продаж групі клієнтів;

– продаж через Інтернет.

210. Принцип партнерського маркетингу полягає в тому, що:

+ компанія працює безпосередньо зі споживачем, партнери спільно шукають способи поліпшення результатів співпраці;

– через невеликий термін часу після продажу виробник цікавиться, чи відповідає якість продукту очікуванням споживача, довідується про його пропозиції щодо удосконалювання товару чи послуг;

– компанія-виробник продає свої товари і пропонує споживачеві негайно звертатися до неї у разі виникнення яких-небудь питань, пропозицій чи скарг;

– торгові представники компанії час від часу звертаються до споживачів, пропонуючи досконаліші чи нові корисні продукти.

211. Концепція, відповідно до якої пропонування, послуги і комунікації формуються з урахуванням окремих клієнтів, носить назву:

– концепція інтерактивного маркетингу;

– концепція виробничого маркетингу;

+ концепція індивідуального маркетингу;

– концепція удосконалення.

212. Один з інструментів у залученні та утриманні споживачів є:

+ програми лояльності;

– масова реклама;

– масовий розподіл;

– ефект масштабу.

213. Ціль компанії згідно з концепцією індивідуального маркетингу:

– потреби і цінності клієнта;

– індивідуальна інтеграція маркетингу і ланцюг цінностей;

+ рентабельність і стабільне зростання завдяки заволодінню сталою часткою витрат клієнта;

– індивідуальний клієнт.

214. Орієнтація компанії згідно з концепцією індивідуального маркетингу є:

+ потреби і цінності клієнта;

– індивідуальна інтеграція маркетингу і ланцюг цінностей;

– рентабельність і стабільне зростання завдяки заволодінню сталою часткою витрат клієнта;

– індивідуальний клієнт.

215. Головний чинник прибутковості компанії:

– товар;

+ сукупна цінність клієнтської бази компанії;

– звернення і засоби;

– реклама.

216. Найбільшою характеристикою задоволеності споживачів є:

+ рівень продажу;

– низькі ціни;

– великі знижки;

– асортимент товару.

ТЕМА 12. ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ

217. Орієнтація виробництва і збуту на задоволення екологічно-орієнтованих потреб споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні товари:

– концепція ситуаційного маркетингу;

+ концепція екологічного маркетингу;

– концепція орієнтованого виробництва;

– концепція орієнтованого збуту.

218. Найбільш індустріально розвинені країни мають шанс вижити за рахунок накопичення в своїх стратегічних резервах максимальної кількості ресурсів. Їх населення буде процвітати,  у той час як решту людства буде поставлено на межу фізичного виживання – це:

– «концепція екологічного маркетингу»;

– «концепція соціально-етичного маркетингу»;

+ «концепція зoлотого мільяpдy»;

– «концепція індустріального маркетингу».

219. Комплекс екологічного маркетингу формується під впливом:

+ законодавчих обмежень і регламентації;

– збитковості;

– думки споживачів;

– сезонності.  

220. В Україні екологічне підприємництво формується за такими напрямами:

– використання застарілих технологій для хімічної промисловості;

+ інформатизації виробництва і збуту;

– використання традиційних джерел енергії;

– використання застарілих технології виробництва продуктів харчування.

221. Основними категоріями екологічного маркетингу є:

– обмін;

– екологічні проблеми;        

– екологізація довкілля;

+ екологічні товари.

222. Екологічні товари – це товари, які поділяють на:

– екологічно позитивні;

– екологічно негативні;

+ екологічно спрямовані;

– екологічно орієнтовані.

223. За ставленням до екологічних товарів можна виокремити такі групи споживачів:

– споживачі з негативним ставленням до таких товарів;

– споживачі в минулому;

– платоспроможні споживачі;

+ споживачі, готові до придбання товару цього найменування за повною ціною з певними споживчими якостями.

  

224. Екологічна сертифікація виконує такі завдання:

– зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

+ захист споживачів від товарів, які загрожують їх здоров'ю, життю, а також навколишньому середовищу в процесі їх використання та утилізації;

– неврахування негативного виливу на життя і здоров'я людини та стан довкілля факторів, пов'язаних із процесом виробництва, утилізацією, споживанням, розробкою і використанням природних ресурсів;

– протидія інтеграції економіки країни у світовий ринок.

225. Екологічний маркетинг землекористування доцільно підрозділяти за такими основними напрямами:

– маркетинг забруднення земельно-ресурсного потенціалу землі;

– індивідуальний маркетинг;

+ маркетинг екологічно-орієнтованого інноваційно-інвестиційного забезпечення;

– комерційний маркетинг.

226. Економічно ефективні, екологічно безпечні у їх виробництві товари відносять до:

– стандартних;

+ екологічних;

– економічних;

– професійних.

227. Формування і розвиток ринку екологічних товарів відносять до:

+ завдань екологічного маркетингу;

– принципів екологічного маркетингу;

– чинників екологічного маркетингу;

– ринку екологічного маркетингу;

228. Основними категоріями екологічного маркетингу є:

– ціни та товари;

– екологічна сировина та матеріали;

+ екологічні потреби та екологічні товари;

– упаковка.

229. Товари, виробництво та споживання яких позитивно змінює довкілля, називаються:

– екологічно нейтральні;

+ екологічно спрямовані;

– прості;

– складні.

230. Екотуризм, життєохоронні системи, водяний та повітряний контроль є напрямами:

– індивідуального маркетингу;

– креативного маркетингу;

– глобального маркетингу;

+ екологічного маркетингу.

231. Орієнтація виробництва на задоволення екологічно-орієнтованих потреб і запитів споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні товари лежить в основі концепції:

+ екологічного маркетингу;

– індивідуального маркетингу;

– масового маркетингу;

– Інтернет-маркетингу.

232. Мета субсидування екологічних товарів полягає в тому, щоб:

+ збільшити обсяги споживання екологічних товарів через зниження їх цін;

– зменшити обсяги продажів неекологічних товарів;

– пропонувати знижки всім, хто бере участь у продажу екологічних товарів;

– збільшити дохід виробників екологічних товарів.

233. Основними категоріями екологічного маркетингу, є:

+ екологічні потреби й екологічні товари;

– попит та пропозиція екологічних товарів;

– «органічна» їжа та нові технології її вирощування;

– вирішення екологічних проблем та підвищення добробуту населення.

234. Суб'єкти ринку, під впливом інтересів яких відбувається просування на ринок екологічних товарів, – це:

+ споживачі, виробники, суспільні та державні інститути;

– виробники та держава;

– споживачі та виробникі;

– екологічні товари просуваються на ринок незалежно від інтересів суб’єктів ринку.

ТЕМА 13. РИЗИКИ В МАРКЕТИНГУ

235. Загроза збитків або недоотримання прибутків у результаті реалізації конкретних рішень чи видів виробничо-збутової діяльності, що спираються на рекомендації маркетингу – це:

– маркетингові дослідження;

+ ризики в маркетингу;

– політика розподілу;

– концепції маркетингу.

236. Маркетингові ризики виявляються у вигляді:

– високого прибутку;

– знижок;

+ нереалізації чи зменшення обсягів реалізації продукції і цін на неї;

– реклами.

237. Маркетингові ризики поділяються на:

– міжнародні та національні;

+ об’єктивні та суб’єктивні;

– внутрішньогалузеві та зовнішньогалузеві;

– основні та другорядні.

238. Маркетингові об’єктивні ризики – це:

+ комбінація певної події, яка впливає на реалізацію цілей компанії у сфері маркетингу, її можливостей та наслідків;

– певна подія, яка впливає на реалізацію цілей компанії;

– можливість певної події, яка впливає на реалізацію цілей компанії;

– сприймані ризики, з якими стикається споживач, купуючи товар.

239. Ситуація, в якій  необхідно обов'язково проводити пробний маркетинг – це:

+ на випадок невпевненості в успіху нового товару на ринку;

– у разі випуску на ринок товару, аналогічного товарам конкурентів;

– у разі випуску на ринок товару, що являє собою модифікацію товару, реалізованого фірмою на ринку;

– у разі випуску застарілого товару.

240. Економічний ризик спричинений діями факторів:

– мікросередовища;

– споживача;

+ макросередовища;

– підприємства.

241. Із зміною економічної ситуації в країні чи світі пов'язаний такий вид ризику:

– політичний;

– соціальний;

+ економічний;

– традиційний.

242. Політико-правовий ризик виявляється у вигляді:

– конкуренції;

+ зміни політико-правового середовища господарювання;

– розвитку НТП;

– дій криміналітету.

243.  Ризик, який спричиняється різницею інтересів різних соціальних груп населення – це:

– екологічний ризик;

– правовий ризик;

– політичний ризик;

+ соціально-демографічний ризик.

244. Зменшити дію маркетингових ризиків, пов’язаних із впливом макросередовища, можна в результаті:

– знижок;

+ диверсифікації виробництва і збуту;

– розроблення реклами;

– підвищення цін.

245. Ризики, які визначаються особливостями діяльності служби маркетингу підприємства, є:

+ суб’єктивними маркетинговими ризиками;

– економічними ризиками;

– політичними ризиками;

– соціальними ризиками.

246. Метод аналогій передбачає використання даних про:

– знижки;

– конкурентів;

+ ризики аналогічних проектів, які виконували в аналогічних умовах;

– постачальників.

247. Коефіцієнт ризику за статистичного методу розраховується як:

– сума витрат;

+ відношення втрат до запланованого результату;

– сума втрат до запланованого результату;

– сума чистого прибутку.

248. Ризики прийняття і реалізації неадекватних стратегічних маркетингових рішень пов’язані з визначенням:

– іміджу підприємства;

– іміджу конкурента;

+ місії і цілей підприємства;

– рекламною політикою.

249. Сутність ризику, можливі наслідки, чинники ризику є:

+ схемою аналізу ризику;

– методикою ризику;

– системою ризику;

– таблицею ризику.

250. Чинники ризику під час розробки конструкторського задуму товару:

+ недостатній досвід і кваліфікація конструкторів;

– недостатня поінформованість;

– низька трудова дисципліна;

– поява нових товарів.

251. Із впливом макросередовища пов'язані такі види ризиків:

+ економічні, політико-правові, соціально-демографічні, екологічні, технологічні;

– фінансові, постачальницькі, конкурентні;

– економічні та фінансові;

– постачальницькі, конкурентні, правові, екологічні.

252. До стратегій зменшення політичного ризику належать:

+ прямі зарубіжні інвестиції;

– маркетингове дослідження;

– вертикальна інтеграція;

– ліцензування.

ТЕМА 14. МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ОСНОВА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

253. Маркетингове дослідження – це:

–       вивчення теорії маркетингу;

+ дослідна діяльність, спрямована на задоволення інформаційно-аналітичних потреб маркетингу;

– розробка маркетингових планів і стратегій щодо управління різноманітними ринковими явищами і процесами;

– вивчення практики маркетингу.

254. Перший крок в алгоритмі процесу маркетингових досліджень – це:

+ визначення проблеми;

– збір та систематизація інформації;

– формування цілей і задач маркетингових досліджень;

– оцінювання конкурентоспроможності підприємства.

255. Останній етап процесу маркетингових досліджень – це:

– розробка дослідницького проекту;

– збір і систематизація інформації;

+ прийняття маркетингових рішень;

– визначення проблеми.

256. Етап процесу маркетингових досліджень, який потребує найбільших витрат, – це:

– розробка дослідницького проекту;

+ збір  та систематизація інформації;

– оцінювання інформації;

– визначення  проблеми.

257. Сучасна маркетингова інформаційна система – це:

– сукупність програмних засобів та інформації;

+ організаційно-технічна система збору, систематизації та обробки маркетингової інформації;

– система, спрямована на забезпечення процесів прийняття рішень у процесі управління підприємством;

– система, що діє в комплексному та безперервному режимі.

258. Переваги первинної інформації – це:

+ цілеспрямованість, конкретність;

– низька вартість, швидкість отримання;

– достатня кількість;

– висока вартість.

259. Вид маркетингової інформації залежно від міри відкритості – це:

+ відкрита інформація;

– тактична інформація;

– оперативна інформація;

– внутрішня інформація.

260. Останній етап процесу збору та інтерпретації маркетингової інформації – це:

– збір первинної інформації;

– визначення проблеми;

– обробка зібраних даних;

+ презентація.

261. Джерела збору внутрішньої маркетингової інформації – це:

– друковані видання;

+ балансові звіти підприємства;

– виставки, ярмарки;

– постачальники.

262. Зовнішня інформація в наведеному переліку – це:

– дані про товарні запаси фірми;

– дані про структуру штатів фірми;

+ дані про динаміку доходів населення;

– дані про якість товарів, що надходять за контрактами. 

263. Епізодична інформація – це:

– інформація, яку нагромаджують і використовують для прийняття рішень та планування постійно повторювальних операцій маркетингу;

+ інформація, що використовується в особливих випадках, а потреба в ній виникає тому, що без неї важко передбачити майбутнє в повному обсязі;

– інформація, яка вимагає обмеженого пошуку, оскільки її можливі джерела не численні і включає дані про обсяги збуту, суми витрат, обсяги матеріальних запасів та інше;

– інформація, яка передбачає широкий пошук внаслідок значної кількості джерел і включає вимірювання у тій чи іншій формі обсягів продажу та витрат на маркетинг інших підприємств.

264. Методи збирання інформації, які застосовують тільки за оптового продажу – це:

+ дані електронної обробки руху товарів на складах;

– сканери, ввімкнені до терміналів контрольно-касових апаратів;

– інтерв’ювання відвідувачів;

– метод прямого рахунку проданих товарів.

265. Тип досліджень, до якого доцільніше застосовувати поняття «спостереження», – це:

– виявлення факторів, що зумовлюють купівлю товарів;

– визначення рівня забезпеченості домогосподарств холодильниками;

– виявлення причин різного обсягу споживання цукерок;

+ виявлення процедури вибору соку покупцями в крамниці.

266. Анкетування – це:

+ опитування у формі письмових відповідей, які дають самі респонденти;

– вивчення біографічних даних респондентів;

– розробка переліку питань для опитувального листа;

– спостереження за поведінкою споживачів.

267. Перший крок в алгоритмі розробки анкет – це:

– формування анкети;

– розробка питань;

– попереднє тестування анкети;

+ визначення цілей опитування.

268. Стандартне інтерв'ю – це:

+ структуроване;

– напівструктуроване;

– довільне;

– особисте.

269. Експеримент як метод збору інформації – це:

– вивчення і фіксування поведінки суб'єктів;

– відтворення дії маркетингових чинників за допомогою математичних моделей;

+ одержання інформації стосовно взаємозв'язків між залежними і незалежними змінними;

– спостереження за технологічним процесом.

270. Титульний аркуш звіту про маркетингове дослідження включає:

– основну інформацію, вагомі результати та рекомендації;

+ тему звіту, назву організації;

– перелік усіх розділів та параграфів;

– детальні матеріали дослідження, його метод.

271. Основна функція банку моделей системи маркетингу – це:

+ обробка статистичних даних;

– допомога менеджеру в прийнятті маркетингових рішень;

– збір статистичних даних;

– дослідження ринку.

272. Метод збору первинної інформації, який дає найбільш якісну інформацію і потребує найбільших витрат, – це:

– телефонне опитування;

+ особисте інтерв’ю;

– аналіз аналогічних ситуацій;

– спостереження.   

ТЕМА 15. «ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ»

273. Стадія життєвого циклу товару, на якій у рекламному зверненні робиться акцент на якості, престижності товару, – це стадія:

– зрілості;

+ зростання збуту;

– виведення товару на ринок;

– спаду.

274. Впровадження нових послуг на ринок необхідно здійснювати:

– як тільки намітився спад обсягу продажів найбільш ходових послуг;

+ на основі дослідження ринку;

– на основі інтуіції;

– на основі діяльності конкурентів.

275. Життєвий цикл товару – це крива динаміки товару, представлена в координатах:

– тип клієнта – збут;

+ час – прибуток, збут;

– час – кількість конкурентів;

– час – збиток.

276. Фактори конкурентоспроможності товару, які перебувають за межами впливу фірми – це:

– ціна товару;

+ політика митного регулювання;

– рівень технічної складності товару;

– рівень енергоспоживання.

277. «Чорна скринька» свідомості покупця включає:

– фактори економічного характеру;

– фактори політичного характеру;

+ характеристики покупця, процес прийняття рішення про купівлю;

– фактори мікросередовища підприємства.

278. Юнак виявлятиме переважно попит на:

– путівку в санаторій;

+ товари спортивного призначення;

– меблі;

– медичне приладдя.

279. Мета першого етапу розроблення товару-новинки – це:

– відібрати найперспективніші ідеї;

+ зібрати якомога більше будь-яких ідей;

– класифікувати ідеї за значенням;

– розрахування витрат.

280. Графік класичного життєвого циклу товару нагадує криву у вигляді:

+ параболи;

– гребінцевої кривої;

–кривої з повторним циклом;

– прямої.

281. Рішення купити товар індивід здійснює в послідовності: 1 – реакція на купівлю; 2 – усвідомлення потреби; 3 – пошук інформації; 4 – оцінка варіантів; 5 – рішення купити:

– 5, 4, 3, 2, 1;

– 1, 2, 3, 4, 5;

+ 2, 3, 4, 5, 1;

– 2, 4, 3, 5, 1.

282. Перший рівень товару в маркетингу (товар за задумом виробника) – це:

– якість, властивості, дизайн, марочна назва, упаковка;

– методи стимулювання збуту;

+ потреба, задля задоволення якої товар створюється;

– надання споживачеві додаткових послуг.

283. Ефективність виробництва, життєвого циклу товару характеризується невеликим збутом, незначним прибутком, максимальними затратами на маркетинг та невеликою кількістю конкурентів – це етап:

– спаду;

– зрілості;

+ виведення на ринок;

– зростання.

284. Характеристики, що притаманні етапу  занепаду життєвого циклу товару:

– період повільного зростання збуту;

+ період уповільнення темпів зростання збуту;

– період швидкого сприйняття товару ринком;

– період, коли настало зниження збуту товару.

285. Модифікація комплексу маркетингу, зокрема, за рахунок зниження ціни, найбільш характерна для етапу життєвого циклу товару:

– виведення на ринок;

+ зрілості;

– зростання;

– спаду.

286. Товарний асортимент характеризують  за допомогою ознак:

+ ширини, глибини, насиченості, гармонійності;

– глибини, ширини, стабільності, насиченості, безпеки;

– ширини, насиченості, безпеки, нешкідливості;

– глибини, ширини, стабільності, насиченості.

287. Поняття «товари повсякденного попиту» – це товари:

+ які купуються часто, без роздумів і з мінімальним зусиллям на їх порівняння з іншими;

– купуючи товар, споживач порівнює їх з іншими за показниками придатності, якістю, ціною та зовнішнім оформленням;

– марочні товари, на придбання яких покупець згоден витратити додаткові зусилля;

– які споживач не збирався їх купувати.

288. Ринок товарів споживчого призначення складається з:

– компаній, які купують товари для подальшої реалізації споживачам;

+ покупців, які купують товари для особистого користування;

– людей, які купують товари для продажу;

– підприємств, які купують промислові товари.

289. Перший етап у процесі створення нового промислового продукту – це:

– управлінський аналіз;

– конструювання;

+ створення ідей;

– оцінка і вибір ідей.

290. Показники промислового товару в реальному виконанні – це:

+ конструкція та дизайн упакування;

– гарантійні зобов’язання виробника;

– обслуговування перед продажем та після нього;

–  рівень товару.

291. Забезпечення лояльності споживачів стає одним із головних завдань маркетингових комунікацій на такому етапі ЖЦТ:

– впровадження;

– зростання;

+зрілість;

– спадку.

292. Складання плану розвитку господарського портфеля в процесі стратегічного планування передбачає:

– прогнозування перспективних дій фірми, напрямів діяльності, виходячи з можливостей ринку;

+детальний аналіз існуючих виробництв, товарів, торгових марок та вибір найвигідніших для фірми за конкретних умов;

– збирання заявок від потенційних клієнтів на виконання робіт, продаж товарів;

– формування плану дій фірми на підставі комплексного маркетингового дослідження ринку.

293. Конкуренція між різними товарами, які задовольняють одну і ту саму потребу, – це:

+   функціональна;

– предметна;

– видова;

– цінова.

294. Вихідний етап процесу прийняття рішень про  купівлю – це:

– пошук інформації;

– оцінка  альтернатив;

+ розуміння проблеми;

– розробка плану.

295. «Чорна скринька» споживача включає:

– соціокультурний вплив;

+ потреби, цінності, особистість;

– вибір товару, марки;

– поведінка після купівлі.

296. Чинники зовнішнього впливу на споживача – це:

+ культура, субкультура, соціальний клас;

– потреби, цінності, побажання споживача;

– пошук інформації;

– особистість, спосіб життя покупця.

297. Молоді одинокі покупці віддають перевагу :

– предметам розкоші, товарам для дому;

+ товарам короткотермінового використання, харчуванню за межами дому, одягу, розвагам;

– меблям, страхуванню життя, продуктам для дітей;

– медичному обслуговуванню, подарункам для родичів.

ТЕМА 16. «ЗАСАДИ МАРКЕТИНГОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ»

298. Ціна лідера – це:

– висока ціна на продукти і послуги особливої якості;

+ ціна, яка встановлюється відповідно до ціни головного конкурента;

– переважно висока ціна під час просунення нового продукту, пов’язана з розрахунком на відповідне коло споживачів;

– ціна конкурента.

299. Кількісний показник еластичності – це:

– коефіцієнт кореляції;

– коефіцієнт детермінації;

+ коефіцієнт еластичності;

– коефіцієнт Спірмена.

300. Ціна рівноваги товару на ринку – це ціна, яка:

– урівноважує витрати на виробництво та корисність товару;

– балансує витрати на виробництво та якість товару;

+ пропонує кількість товару, що дорівнює потрібній ринку кількості товару;

– балансує запити покупців та їх доходи.

301. Фактор ціноутворення, який повністю контролює фірма – це:

– уряд, законодавчі органи;

– конкуренти;

– учасники каналів поширення;

+ рівень витрат.

302. Найнижча ціна товару фірми залежить від:

+ собівартості виробу, складовою якої є виробничі витрати;

– частки, яку займає фірма на ринку;

– мети фірми на ринку;

– рівня конкуренції на регіональному ринку.

303. «Ініціативна зміна цін» як маркетинговий прийом ціноутворення – це:

– зниження цін на товари;

– підвищення цін на товари;

+ як зниження, так і підвищення цін на товари;

– урівноваження цін.

304. Альтернатива, що доповнює поняття «валові витрати»:

– присутні завжди, незалежно від рівня виробництва;

– їх загальна сума змінюється залежно від кількості виготовлених одиниць товару;

+ являють собою суму двох видів витрат за кожного конкретного рівня виробництва;

– витрати на транспортування продукції.

305.  Зоологічний музей продає студентам, дітям та дорослим квитки за різними цінами. Цей метод цінової дискримінації має назву:

+ модифікація цін залежно від споживчого сегмента;

– залежно від іміджу продукту;

– залежно від місця продажу;

– залежно від часу.

306. Сутність методу ціноутворення «розрахунок на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку» – це:

– основним чинником ціноутворення вважають не витрати продавця, а купівельне сприймання товару;

– еластичність попиту не піддається заміру і уособлює собою колективну мудрість всієї галузі;

– спрощує систему ціноутворення, не потрібно часто коригувати ціни залежно від коливань попиту;

+ розгляд фірмою різних варіантів цін, їх впливу на обсяг збуту для подолання рівня беззбитковості.

307. Витратний метод ціноутворення застосовується у таких ситуаціях:

– виведення нового бренда;

+ існування ринку продавця;

– поглиблення асортименту бренда;

– відсутність попиту на ринку.

308. Переваги стратегії цінового прориву – це:

– легко помилитися;

– імідж низькоякісних товарів;

+ можливість охоплення великої частини ринку, великих обсягів продажу;

– небезпека недоотримання прибутку.

309. Якщо у підприємства добре фінансове становище та високий імідж, то в боротьбі з конкурентами використовують:

– цінову конкуренцію;

+ нецінову конкуренцію;

– нечесну конкуренцію;

– комерційну конкуренцію.

310. Стратегія «доступних цін» застосовується:

+ за невпевненості в ринковому успіху товару;

– у разі виходу на новий ринок;

– для презентації товару ринкової новизни;

– за низької якості товару.

311. На процес ціноутворення в маркетингу впливають такі товарні чинники:

– стадія життєвого циклу товару, урядові дії, витрати на розробку ринку;

– торговельні бар'єри, макроекономічний стан, конкуренція;

+місце в товарній номенклатурі, характеристики товару, стадія життєвого циклу товару;

– політична ситуація в країні.

312. Сутність стратегії «цільових цін» полягає в:

+ установленні ціни, яка забезпечить стабільність на 2-3 роки;

– установленні невисокої ціни в розрахунку на обсяги продаж;

– установленні максимальної ціни;

– підвищенні якості під час збереження рівня ціни.

ТЕМА 17. ТЕОРІЯ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ

313. Кодування в маркетингових комунікаціх – це:

– процес, у ході якого одержувач надає значення символам, які передав відправник;

+ процес представлення думки у символічній формі;

– набір символів, які передає відправник;

– немає правильної відповіді.

314. Direct-mail – це:

– зовнішнє оформлення буклета;

+ пряма поштова розсилка;

– логотип підприємства;

– бренд.

315. Під час виготовлення рекламних щитів необхідно враховувати, що оком швидше і краще запам’ятати:

+ зображені образи;

– текстову інформацію;

– написи;

– адреси та телефони.

316. Найменше охоплення нецільової аудиторії відбувається під час:

– реклами по телебаченню;

+ прямої поштової реклами;

– реклами в метрополітені;

– радіореклами.

  

317. Маркетинговий відділ універмагу «Україна» розробляє комунікаційну програму, останнім етапом у плануванні якої є:

+ визначення критеріїв оцінки комунікативної та економічної ефективності програми;

– розрахунок бюджету комунікаційної програми;

– планування медіа-плану;

– розробка комунікаційних звернень.

 

318. Пропаганда – це:

– короткочасні спонукальні заходи заохочення купівлі (продажу) товару (послуги);

+ не особисте й неоплачуване спонсором стимулювання попиту на товар, послуги шляхом поширення відомостей у друкованих засобах інформації, по радіо, телебаченню чи зі сцени;

– усна рекомендація товару в ході бесіди з одним чи кількома потенційними покупцями;

– мистецтво розташування товарів на полицях супермаркетів.

319. «Рекламний слоган» – це:

– мистецтво створювати сприятливий клімат, сприятливе ставлення до фірми-продавця не тільки потенційних клієнтів, але й широких мас публіки;

– реклама методом прямої поштової розсилки, засіб виходу на ринок із мінімальними витратами;

+ заголовок рекламного послання, його важлива складова частина;

– радіореклама.

320. Розрахунок рекламного бюджету здійснювали за методом, за якого затрати на рекламу визначали залежно від динаміки продажу товарів – це:

– метод обчислення від наявних можливостей;

+ метод обчислення у відсотках від суми продажу;

– метод конкурентного паритету;

– метод рівня затрат у минулому періоді.

321. Основна стадія здійснення комерційної реклами – це:

– вивчення звичок споживачів;

– паблік рилейшнз;

+ складання бюджету рекламної кампанії;

– особистий продаж. 

322. Пряма реклама – це:

+ вручення рекламних матеріалів;

– рухомий рядок на панно;

– реклама, розміщена на транспортних засобах;

– вітрина в магазині.

323. Найдорожчий різновид реклами – це:

– через газету;

+ на телебаченні;

– по радіо;

– у журналі.

324. Реклама як складова стратегії просування промислового товару – це:

– форма презентації, надання інформації про товар, послугу;

+ оплачувана спонсором форма знеособленого надання інформації про товар;

– неоплачувана форма поширення інформації про товар;

– оплачувана та неоплачувана форми поширення відомостей про товар.

325. «Паблік-рилейшнз» у рамках маркетингової стратегії просування промислових товарів – це:

– форма пропагування товарів підприємства за певну плату;

– зв’язок підприємства із широким колом комівояжерів, дилерів, дистриб’юторів, брокерів;

– певна методика збільшення доходів та прибутку за рахунок залучення нової клієнтури;

+ популярізація підприємства, його товарів через установлення зв’язків із громадськими організаціями та особами.

326. Елемент маркетингової стратегії просування, який дає змогу охопити за короткий час найбільшу аудиторію – це:

+ реклама;

– пропаганда;

– персональний продаж;

– стимулювання продажу.

327.  Для щойно створеного підприємства метою реклами є:

– переконати потенційних покупців у перевагах продукту;

– переконати купити цей продукт;

– спонукати до придбання продукту;

+ інформувати про підприємство і його продукт. 

328. Робота над рекламним зверненням потребує розв’язання трьох завдань:

– добору виконавця звернення, визначення обсягу звернення, опрацювання змісту звернення;

+ визначення змісту, структури та форми звернення;

– забезпечення чіткості адресності та доступності звернення;

– розрахунку вартості публікації звернення в засобах масової інформації, можливої сили впливу та ефективності звернення.  

329. Короткостроковими заходами, що не розв'язують проблему кардинально, є:

– рекламування;

+ стимулювання продажів;

– персональні продажі;

– зв'язки з громадськістю.

330. Найвищий ступінь орієнтації на цільовий сегмент забезпечує такий канал комунікації:

–телебачення;

– радіо;

– газети та журнали;

+ розсилання рекламних матеріалів поштою.

331. Неконтрольованість і неможливість повторення рекламних текстів є характерними рисами:

– персональних продажів;

– стимулювання продажів;

+ зв'язків із громадськістю;

– реклами.

332. Оперативність, помірна ціна, можливість збереження інформації, широка аудиторія – є перевагами такого каналу поширення рекламної інформації:

–телебачення;

– радіо;

+ газети;

– рекламні щити.

ТЕМА 18. ТЕОРІЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ РОЗПОДІЛУ

333. Смисловий синонім терміну «промоушн» – це:

– формування іміджу;

+ просунення;

– розподіл;

– виробництво.

334. Фірми користуються послугами маркетингових посередників, щоб:

+ позбутися багатьох обтяжливих функцій процесу виробництва та продажу товарів;

– ефективніше виконувати основну функцію фірми – виготовляти вироби;

– розширити коло фірм-учасників бізнесу і тим самим знизити конкуренцію;

– збільшити зайнятість населення, його купівельну спроможність та обсяги закупівель ним товарів фірми.

335. Прямим каналом називається той, за допомогою якого товар продається:

+ виробником – кінцевому споживачеві (користувачеві);

– роздрібним торговцем – кінцевому споживачеві;

– гуртовим торговцем – роздрібному торговцю;

– виробником – гуртовому торговцю. 

336. Розкрити особливості   підприємств роздрібної торгівлі:

+ вони зручніші для споживача, бо трапляються практично скрізь;

– вони приділяють менш уваги стимулюванню та розміщенню свого торговельного підприємства;

– мають справу здебільшого з професійними клієнтами;

– їх угоди і торговельна зона зазвичай більші.

337. Виробникові доцільно використовувати прямі канали збуту в разі якщо:

+ споживачі сконцентровані географічно;

– споживачі купують товар дрібними партіями;

– виробник виходить на новий ринок;

– товар складний, потребує спецналагодження і монтажу.

338. Якщо підприємство-виробник планує продавати свій товар через мережу власних магазинів, то різновид каналу розподілу товарів,  який воно за цього планує, – це:

– однорівневий;

– дворівневий;

– трирівневий;

+ канал прямого маркетингу.

339. Закупівля з модифікацією має місце, коли:

+ з’являються нові завдання;

– є повний перелік постачальників;

– необхідно переобладнати підприємство на старій технічній основі або відновити запаси матеріалів;

– споживачі мають досвід взаємовідносин із постачальниками, тому додаткова інформація не потрібна.       

340. Довжина каналу розподілу – це:

– кількість посередників між виробником і споживачем плюс один;

– кількість посередників між виробником і споживачем мінус один;

+ кількість проміжних рівнів каналу розподілу;

– кількість дистриб’юторів у виробника.

341. Найбільш точне визначення поняття «бренд» – це:

– юридичний термін, що засвідчує право власності;

+ умовний цілісний образ, що складається з низки асоціацій;    

– перевага або вигода товару для споживача;

– систематичний процес управління торговою маркою.

342. Рішення про створення марочних позначень вводяться з метою:

+ підвищення впізнавання товару;      

– обґрунтування системи знижок;

– обґрунтування високої ціни;

– гарантії повернення бракованого товару.

343. Широкий кругозір із проблем виготовлення, продажу і експлуатації повинен мати торговий агент з продажу:

– споживчих товарів;

+ продукції виробничо-технічного призначення;

– послуг;

– по телефону.

344. Торговий агент («дизайнер») виконує функції, пов’язані:

– зі створенням товару, зручного в користуванні, з високими естетичними характеристиками;

– з доведенням товару до кондиції з огляду на потреби споживача і використанням у праці елементів творчої прикладної діяльності;

+ з вивченням товару у сфері споживання, користування і використання результатів для розроблення нового товару;

– із процесом виготовлення тільки нових споживчих товарів.

345. Торговий апарат, який працюватиме ефективніше, – це:

– апарат, орієнтований на збільшення збуту;

+ апарат, орієнтований на запити ринку;

– апарат, орієнтований на імідж підприємства;

– апарат, орієнтований на задоволення власних егоїстичних інтересів.

346. Посадові особи, які беруть участь у прийнятті рішення про закупівлю, входять до:

– ініціативної групи;

– центру прийняття рішень;

+ закупівельного центру;

– відділу постачання. 

347. Одне із семи правил мерчендайзингу – це:

+ просувати «правильні» товари;

– просувати в «неправильний час»;

– просувати в «неправильних»торговельних закладах;

– розташовувати продукцію в «неправильних» місцях.

348. Порівняно з ліцензуванням для франчайзингу характерний:

– економія витрат;

+ менший ризик та більший контроль ринку;

– нижчий рівень інтернаціоналізації;

–       набуття досвіду.

349. Професійні вимоги, які визначають діловий рівень торгового агента, – це:

– якість та рівень знань, інтелект;

– такт, увічливість, товариськість;

– уміння працювати в колективі;

+ висока інженерна, торговельна та гуманітарна підготовка.

350. Професійні вимоги, які визначають діловий рівень торгового агента, – це:

– якість та рівень знань, інтелект;

– такт, увічливість, товариськість;

– уміння працювати в колективі;

+ висока інженерна, торговельна та гуманітарна підготовка.