МАРКЕТИНГОВЕ
ЦІНОУТВОРЕННЯ
ТЕСТИ
з навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР
«Бакалавр»
напряму підготовки 6.030507 «Маркетинг»
у вищих навчальних закладах ІІ-ІV
рівнів акредитації
Міністерства аграрної політики та продовольства України
Київ
«Агроосвіта»
2014
ТЕМА 1
«ВВЕДЕННЯ В ЦІНОУТВОРЕННЯ»
1. Ціна – це:
+ вартісна
категорія;
– інструмент розподілу;
– засіб контролю;
–
ревізія.
2. За економічною природою ціна – це:
+ засіб
конкурентної боротьби;
– інструмент отримання прибутку;
– іновація
товару;
–
диверсифікація.
3. Ціноутворення – це:
+ процес визначення рівня ціни на всіх стадіях виробництва і реалізації
продукції виробництва;
– процес визначення реакції
покупців на підвищення чи зниження цін;
– виробнича програма підприємства, яка охоплює обмежену кількість, що
визначає можливість обґрунтування рівня цін кожного окремого виду продукції;
–
процес виробництва.
4.Ціна
являє собою економічну категорію:
+ що визначає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а
покупець готовий купити товар;
– що функціонує на
базі взаємодії попиту та пропозиції;
– що визначає
купівельну спроможність продавця;
– що визначає
купівельну спроможність покупця.
5. Елемент організаційного
механізму, який включає такі складові, як види, структуру, величину, динаміку:
+ ціна;
– ціноутворення ;
– організаційний механізм;
– цінова політика.
6. Елемент цінового механізму, який включає такі складові, як способи
встановлення цін, правила формування цін, зміни нових і діючих цін:
– ціна;
+ ціноутворення ;
– організаційний
механізм;
– цінова політика.
7. Процес формування цін на
товари і послуги – це:
– цінова політика;
+ ціноутворення;
– державне регулювання цін;
– ціновий механізм.
8. Загальноекономічні
критерії, що визначають відхилення рівня цін від споживчої вартості товару:
– макроекономічні і зовнішні;
– мікроекономічні і внутрішні;
+ зовнішні і внутрішні;
– макроекономічні і мікроекономічні.
9. У
ринкових умовах виділяють дві системи ціноутворення:
+ ринкове і державне;
– ринкове і монопольне;
– ринкове і вільне;
– державне і монопольне.
10. Елемент,
який не відносять до внутрішніх загальноекономічних критеріїв формування цін:
– обсяг ринку;
+ обсяг попиту;
– наявність і рівень конкуренції;
– особливості виробничого процесу.
11. Ціна кожного окремого товару збігається з його
вартістю:
– обов’язково;
– лише на товари промислового
призначення;
– лише на продукти харчування;
+ необов’язково.
12. Фактори ринку, залежно від яких ціна може відхилятися
від вартості:
+ попиту і пропозиції;
– конкурентоспроможності
продукції і підприємства;
– собівартості продукції;
– внутрішніх і зовнішніх
факторів.
13. Сукупність методів формування цін –це:
– методологія ціноутворення;
– фактори ціноутворення;
+ методика
ціноутворення;
– принципи ціноутворення.
14. Постійно діючі основні положення, характерні для
всієї системи цін і покладені в її основу – це:
– методологія ціноутворення;
– фактори ціноутворення;
– методика ціноутворення;
+ принципи ціноутворення.
15. Функція
ціни, яка виступає інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу:
– облікова;
– стимулююча;
+ розподільна;
– вимірювальна.
16. Розподільча функція ціни
реалізується за рахунок включення до її складу:
+ ПДВ;
– торгових знижок;
– прибутку;
– посередницьких надбавок.
17. Базисна ціна на ринку чистої конкуренції
встановлюється:
+ визначається на ринку;
– визначається
на підприємстві, виходячи із собівартості;
– визначається
на основі таємної змови підприємств-виробників;
– виходячи з нормативної норми рентабельності.
18. Інфляція впливає на ціни
таким чином:
+ ціни підвищуються;
– ціни знижуються;
– ціни не змінюються;
– ціни змінюються згідно зі змінами кон’юктури ринку.
19. «Цінова
дискримінація» застосовується за умови, що:
– товари різні;
– ринок товару недосконалий;
+ товари однакові;
– позиція продавця на ринку сильна.
20. Етапи розрахунку
ціни:
– вибір мети і визначення завдань ціноутворення та вибір
методу ціноутворення;
– вибір мети, завдань, аналізу діяльності конкурентів;
– вибір мети завдань, оцінювання
витрат і встановлення кінцевої мети;
+ вибір мети, завдань, визначення попиту, оцінювання витрат, методу
ціноутворення і встановлення кінцевої ціни.
ТЕМА
2
«ФОРМУВАННЯ
ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ»
1. Використовуючи стратегії
єдиних цін фірма:
+ встановлює однакову ціну для всіх споживачів;
– диференціює ціни залежно від змін витрат на виробництво чи реалізацію
продукції;
– встановлює різні ціни для різних споживачів;
– використовує стратегію «зняття вершків».
2. Базові моделі ціноутворення
базуються на:
+ витратах виробництва, конкуренції, попиті;
– валовому прибутку, пропозиції, постачальниках;
– попиті, дискримінації;
– теорії трудової вартості.
3. Метод аукціону є різновидом
моделі ціноутворення, яка базується на:
+ конкуренції;
– попиті;
– пропозиції;
– витратах підприємства.
4. На цінову еластичність не
впливає:
– чинник часу;
– соціальна значущість
товару;
– питома вага товару в
бюджеті споживача;
+ вартість виробничих ресурсів.
5. Попит вважається
нееластичним, якщо коефіцієнт еластичності:
+ менше
1;
– менше 0;
– більше 1;
– дорівнює 1.
6. До основних передумов
функціонування ринку досконалої конкуренції не належить:
– відсутність цінової
дискримінації;
+ державне
регулювання цін;
– свобода вступу і виходу
з нього;
– виробництво однорідної продукції.
7. Особливості якого ринку полягають в існуванні великої
кількості продавців і покупців певного
товару:
+ вільної конкуренції;
– монополістичної конкуренції;
– монополістичного ринку;
– олігополістичного ринку.
8. Зовнішні
ознаки, що не характерні для ринку монополістичної конкуренції:
– легкість проникнення на ринок;
– диференціація
товарів;
+ вільний вхід і вихід
на ринок продавців і покупців;
– висока інтенсивність конкуренції між підприємствами за умов значної ролі
нецінової конкуренції.
9. Ринок, на якому товари різняться між собою торговельною
маркою або фірмовим знаком:
– чистої монополії;
– чистої конкуренції
+ монополістичної
конкуренції;
– вільної конкуренції.
10. Диверсифікація цін – це:
– сукупність загальних правил,
принципів і методів розробки концепції ціноутворення;
– створення й підтримка
оптимальної структури і динаміка зміни
за часом товарів і ринків;
– грошовий вираз вартості товару;
+ свідоме встановлення різних рівнів цін на той самий товар для різних
покупців.
11. Встановлення різних сезонних знижок для покупців є
прикладом :
+ диверсифікації цін за часом;
– диверсифікації цін залежно від обсягу споживання;
– добровільної диверсифікації цін покупцями;
– диверсифікації цін за категорією товарів.
12. Ринок, який складається з безлічі
продавців і покупців схожого товару:
+ ринок чистої конкуренції;
– ринок монополістичної конкуренції;
– олігополістичний ринок;
– ринок чистої монополії.
13. Концепція, що описує збут товару з моменту надходження його на ринок і
до моменту зняття з продажів, визначає
+ життєвий цикл товару:
– стимулювання збуту;
– комунікацію продукту;
– позиціонування товару.
14. На підвищення цін впливають
такі чинники:
– за відносно стабільних доходів споживачів
пропозиція перевищує попит;
– підвищення продуктивності праці;
+ неефективне використання капіталу,
устаткування, робочої сили;
– зниження купівельної спроможності населення.
15. На зниження ціни впливають
такі чинники:
– ажіотажний попит;
+ за відносно стабільних доходів
споживачів пропозиція перевищує попит;
– заробітна плата збільшується швидшими темпами, ніж продуктивність праці й виробництво
товарів і послуг;
– низька ефективність використання основного капіталу, устаткування,
робочої сили.
16. Маркетингова цінова політика –
це:
+ процес формування цін
на товари, послуги і системи цін загалом;
– вибір ціни реалізації в межах
між ціною виробництва і ринковою ціною залежно від стану ринку збуту і цілей
фірми на ньому;
– заходи щодо визначення
витраченої на виробництв товару (послуги) суспільної праці ;
– процес установлення цін таким чином, щоб отримати прибуток, що становить
необхідну частку від обсягу продажу.
ТЕМА 3
« ЦІНА ЯК ІНСТРУМЕНТ МАРКЕТИНГОВОЇ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ»
1. Максимальна ціна товару
визначається:
+
величиною попиту на товар;
– цінами
конкурентів на аналогічний товар;
– найвищим
рівнем сукупних витрат;
– монопольним статусом виробника.
2. Мінімальна ціна товару
визначається:
–
місткістю ринку товару;
+ рівнем сукупних витрат підприємства;
–
коефіцієнтом еластичності попиту;
– наявністю конкурентів.
3. Функція ціни, у якій виявляється соціальна роль держави:
– облікова;
– бюджетна;
+ розподільна;
–
економічна.
4. Суть розподільної функції ціни визначається:
+ можливістю відхилення ціни від вартості товару;
– визначенням ціни "як копійчаного вираження вартості
товару”;
– здатністю перерозподілу капіталу у виробничій сфері;
– мікросередовищем.
5. Функція ціни, яка є основним чинником регулювання
пропозиції товарів на ринку:
– облікова;
+ балансуюча;
– стимулююча;
– розподільча.
6. Функція ціни, яка лежить в основі оцінювання ефективності
виробництва:
– стимулююча;
– балансуюча;
– раціонального розміщення виробництва;
+ облікова.
7. Концепція ціни, на якій базується "гранична ціна»:
– психологічне
сприйняття ціни;
+ відшкодування затрат;
– конкурентне ціноутворення;
– стимулювання збуту.
8. Вид ціни, до якого відносять біржова ціна:
+ оптова ціна підприємства;
– роздрібна ціна;
– оптова ціна промисловості;
– індикативна.
9. Складові елементи структури оптової ціни підприємства –
це:
– собівартість
продукції, нормативний прибуток;
– собівартість
продукції, нормативний прибуток, ПДВ;
+ собівартість продукції, нормативний прибуток, ПДВ, акциз;
– собівартість.
10. Методологія ціноутворення – це:
– система
стандартних правил визначення цін для типових умов продажу;
– основне
початкове положення формування початкової ціни;
+ процес формування рівнів, структури, динаміки цін;
– система
розподільчих правил.
11. Принципи ціноутворення – це:
– система
стандартних правил визначення цін для типових умов продажу;
+ основне початкове положення формування початкової ціни;
– процес
формування рівнів, структури, динаміки цін;
– система розподільчих правил.
12. Політика ціноутворення – це:
+ система стандартних правил визначення цін для типових умов продажу;
– основне
початкове положення формування початкової ціни;
– процес
формування рівнів, структури, динаміки цін;
– процес
розподілу.
13. Між ціною та попитом існує така залежність:
+ з підвищенням ціни попит знижується;
– з
підвищенням ціни попит підвищується;
– з
підвищенням попиту ціна підвищується;
– не
існує закономірності.
14. Під час укладання контракту та визначення ціни сорту і якості
виробу віддають перевагу такій ціні:
– твердій;
– індикативній;
– монопольній;
+ базисній.
15. Цінова знижка — це частина:
– собівартості
торговельного підприємства;
– торговельної
надбавки;
+ відпускної ціни виробника, що передається торговельному підприємству;
– податку
на додану вартість.
16. Якщо ціна встановлюється нижчою, ніж у конкурентів, на
короткий термін, пропонується така стратегія:
– "збирання вершків";
– психологічного впливу;
– лідера на ринку;
+ просування на ринок.
ТЕМА 4
«СИСТЕМА ЦІН ТА ЇХ
КЛАСИФІКАЦІЯ»
1. Ціни, які зазначаються у
ф’ючерсних угодах:
– монопольні;
+ біржові;
– індикативні;
– комісійні.
2. Розподільча функція
ціни реалізується за рахунок включення до її складу:
– посередницьких надбавок;
+ ПДВ;
– прибутку;
– торгових знижок.
3. Стимулююча функція
ціни для виробника нової продукції переважно проявляється через:
+ встановлення в ціні більш високого рівня
прибутку;
– збільшення самої ціни;
– зменшення ставки ПДВ;
– збільшення ставки акцизного збору.
4. Фактори маркетингового ціноутворення – це:
+ зовнішні і внутрішні;
– фактори попиту і пропозиції;
– фактори виробництва і продажу;
– фактори мікро – і макросередовища.
5. До факторів попиту не належить:
– смаки споживачів;
– якісні характеристики товару;
– споживчі властивості товару;
+ рівень інфляції.
6. Види державного регулювання цін:
+ пряме і непряме;
– пряме і державне;
– державне і ринкове;
– пряме і ринкове.
7. Сільськогосподарські
підприємства розраховуються з підприємствами переробної промисловості за такими
цінами:
+ закупівельними;
– розрахунковими;
– роздрібними;
– гнучкими.
8. Ціни, які встановлюються в
рамках стратегії неокруглених цін або стратегії цінових лімітів
– престижні ціни;
+ психологічні
ціни;
– гнучкі ціни;
– єдині ціни.
9. Ціни, які використовують у
торгівлі :
+ роздрібні;
– прейскурантні;
– порівняльні;
– середні.
10. Ціни, які встановлюються
державою в особі будь-яких органів влади і управління:
+ фіксовані
ціни;
– вільні ціни;
– закупівельні ціни;
– зовнішньоторговельні цени.
11. Ціна, яка встановлюється в договорі купівлі – продажу і
не підлягає зміні:
+ тверда;
– ринкова;
– номінальна;
– кована.
12. Ціна, що дорівнює витратам
виробництва плюс прибуток на весь авансований капітал:
+ виробництва;
– оптова;
– базисна;
– ринкова.
13. Ціна на ринку покупця:
+ ціна попиту;
– ціна виробництва;
– ринкова;
– вільна.
14. Ціна, яка встановлюється
договором залежно від певних умов на певну дату:
– тверда;
+ змінювальна;
– ринкова;
– оптова.
15. Державою планується,
рекомендується і стимулюється така ціна:
– вільна, договірна;
– фіксована;
+ індикативна;
– регульована.
16. Держава купує продукцію у
сільськогосподарських виробників за
такими цінами:
– виробничими;
+ закупівельними;
– оптовими;
– роздрібними.
17. Ціни світового
товарного ринку, які найбільш об’єктивно враховують ринкові фактори:
– розрахункові ціни;
+ біржові ціни;
– прейскурантні ціни;
– ціни пропозицій.
ТЕМА 5. «ФАКТОРИ МАРКЕТИНГОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ»
1. Категорія факторів, що впливає
на формування ціни нового товару у фазі зрілості:
+ фактори конкуренції;
– вартісні фактори;
– ринкові фактори;
– споживачі.
2. Ціна, характерна для товару на стадії зрілості:
+ гнучка;
– прориву на ринок;
– ступінчастих премій;
– знижки.
3. Ціна, характерна для нових іміджних товарів:
– гнучка;
+ зняття вершків;
– домінантна;
– націнки.
4. Мета маркетингової цінової політики, що реалізується
за рахунок зменшення ціни на одиницю товару:
+ забезпечення
збуту;
– утримання ринку;
– максимізація прибутку;
– взаємозв’язок з постачальниками.
5. Залежність між ціною і відповідним їй рівнем попиту
характеризується:
+ кривою
попиту;
– кривою пропозиції;
– співвідношенням попиту
і пропозиції;
– ціною рівноваги.
6. Фактор, що не впливає на величину попиту:
– потреба в товарі;
– платоспроможність
потенційних споживачів;
+ наявність
заміни або конкурентів;
– конкуренти.
7. Валові витрати виробництва визначають:
+ мінімальну величину ціни;
– максимальну величину
ціни;
– середню величину ціни;
– початкову величину ціни.
8. Фактор ціноутворення який контролює фірма:
– уряд, законодавчі органи;
– конкуренти;
– учасники каналів розповсюдження;
+ рівень витрат.
9. Фактори, що впливають на
формування ціни нового товару у фазі зрілості –це:
+ фактори конкуренції;
– вартісні фактори;
– ринкові фактори;
– споживачі.
10. Ціна характерна для товару на стадії зрілості:
+ гнучка;
– прориву на ринок;
– ступінчастих премій;
– тверда.
11. Ціна, характерна для нових іміджних товарів:
– гнучка;
+ зняття вершків;
–
домінантна;
– фіксовані.
12. Залежність між ціною і відповідним їй рівнем попиту
характеризується:
+ кривою
попиту;
– кривою пропозиції;
– співвідношенням попиту
і пропозиції;
– ціною рівноваги.
13. Попит на товар визначає:
+ верхній
рівень ціни, який може встановити підприємство;
– нижній рівень ціни,
який може встановити підприємство;
– початковий рівень ціни,
який може встановити торгівля;
– кінцевий рівень ціни, який може встановити торгівля.
14. Валові витрати виробництва визначають:
+ мінімальну
величину ціни;
– максимальну величину
ціни;
– середню величину ціни;
– початкову величину цени.
15. Рівень ціни, що формується з урахуванням як витрат
виробництва, так і споживчого попиту:
– максимальний;
+ оптимальний;
– мінімальний;
– початковий.
16. Метод ціноутворення, для якого особливо важливою є
цінова еластичність попиту:
– повних витрат
виробництва;
– структурної аналогії;
+ аналіз беззбитковості
й одержання цільового прибутку;
– на основі «цінності товару» для споживача.
17. Метод ціноутворення, основою якого є побудова графіка
беззбитковості:
– метод повних витрат;
+ метод
одержання цільового прибутку;
– структурної аналогії;
– метод «цінності товару»для споживача.
18. Верхню межу „можливої
ціни” на товар формує:
+ ціни конкурентів;
– собівартість продукції;
– ринковий попит на товар;
– ринкова пропозиція.
ТЕМА 6
« МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО
ЦІНОУТВОРЕННЯ В СИСТЕМІ МАРКЕТИНГУ»
1. Перевага встановлення ціни за методом визначення споживної
вартості полягає в тому, що ціна:
– позбавлена впливу випадкових
ринкових факторів;
+ найповніше відображає усі види корисності
товару;
– не позбавлена впливу держави;
–
позбавлена впливу держави.
2. Недоліки, властиві методу визначення ціни товару відповідно
до рівня конкуренції на ринку:
– невисока надійність;
– по суті, це метод спроб та помилок;
+ потребує попередніх
ґрунтовних досліджень стану конкуренції;
– є недостатньо оперативним.
3. Знижки, що являють собою
зменшення ціни для споживачів, що купують велику кількість товару, – це:
– торгові знижки;
+ знижки за кількість придбаної
продукції;
– сезонні знижки;
– функціональні знижки.
4. Знижки, що надаються
посередникам, що безпосередньо займаються реалізацією продукції (торговельним
організаціям, ділерам, дистриб’юторам):
– торгові знижки;
– знижка на оборот;
+ сконто;
– сезонні знижки.
5. Знижки, що надаються
споживачам у вигляді надання безкоштовних послуг, безкоштовних зразків тощо:
+ торгові знижки;
– знижка за оборот;
– сезонні знижки;
– приховані знижки.
6. Бонусна знижка –це:
– сезонна знижка;
– оптова знижка постійним клієнтам;
– функціональна знижка;
+ кількісна знижка.
7. Кумулятивні знижки:
+ це накопичувальні знижки;
– можуть бути засновані лише в оптовій торгівлі;
– є кількісними знижками;
– можуть бути використані як знижки за лояльность.
8. Концепція
ціноутворення, що враховує маркетингові витрати та фіксовані націнки на
прибуток:
+ орієнтація на витрати
– орієнтація на попит
– орієнтація на конкурентів
– орієнтація на державу.
9. Концепція
ціноутворення, що враховує доходи клієнтів
і умови завоювання ринку:
– орієнтація на витрати;
+ орієнтація на попит;
– орієнтація на конкурентов;
– орієнтація на державу.
10. Знижка,що
надається покупцям не під час активного продажу товару:
– прогресивна;
– бонусна;
+ сезонна ;
– звичайна.
11. Знижка,
заснована на загальній сумі купівель клієнта за певний період:
– прогресивна;
+ бонусна;
– сезонна ;
– звичайна.
12. Метод ціноутворення, який базується на
обліку цін конкурентів:
+ на основі поточного рівня
цін;
– на базі закритих торгів;
– на основі цінності товару;
– нарахування визначеної націнки на собівартість
товару.
13. Метод установлення ціни, який
відштовхується від очікуваних цінових пропозицій конкурентів:
+ тендерне ціноутворення
– на базі закритих торгів
– на основі цінності товару
– нарахування визначеної націнки на собівартість
товару.
14. Метод розрахунку початкової (вихідної)
ціни, який є найпростішим:
+ ціна, установлена за принципом «середні витрати + прибуток»;
–
ціна, установлена залежно від рівня конкуренції;
–
ціна, установлена на підставі вивчення попиту і пропонування;
– ціна, установлена залежно
від споживчої вартості.
15. Методи ринкового
ціноутворення:
– максимізація прибутку;
+ «витрати плюс»;
– максимальне збільшення обсягу
продаж;
– проникнення на ринок.
16. Маркетинговий підхід
ціноутворення формується на основі:
– витрат;
+ оцінювання
споживчої вартості;
– обсягу збуту;
– пропозиції.
17.
Основні аспекти ціни в маркетингу пов’язані з:
– конкуренцією, попитом,
пропозицією;
– умовами зовнішнього
середовища, кон’юнктурою ринку;
– конкуренцією, попитом, пропозицією, умовами
зовнішнього середовища, кон’юнктурою ринку;
+ зі споживчою вартістю товарів,
оцінками тих, хто виробляє/обмінює товар, тим, що ціна прямо пропорційна від
виробника до кінцевого споживача.
ТЕМА 7
«ПРОЦЕДУРА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ
ЦІНИ»
1.
Зменшення ціни товару на ринку призводить до:
– зменшення
потрібної кількості товару;
+
збільшення потрібної кількості товару;
–
аж ніяк не позначається на потрібній кількості товару;
– збільшення або зменшення пропонованої кількості
товару залежить від інших умов.
2. “Ініціативна зміна цін” як маркетинговий прийом ціноутворення передбачає:
– зниження цін на товари;
– підвищення цін на товари;
+ як зниження, так і підвищення цін на товари;
– аналіз конкуренції.
3. В Україні діють такі ціни на споживчі товари:
– фіксовані;
– регульовані;
– вільні;
+ регульовані та вільні.
4. Умови постачання товарів
відбивають такі ціни:
– закупівельні;
+ франко;
– роздрібні;
– базисні.
5. Для товару, виробництво якого скорочується або
припиняється, застосовується стратегія:
припиняється, застосовується стратегія:
– гнучкої
ціни;
–
сегмента ринку;
– довгострокової
ціни;
+ ціноутворення на
товари, зняті з виробництва.
6. Торговельна надбавка – це:
– частина податку на додану
вартість;
– частина
собівартості продукції виробника;
– витрати
торговельного підприємства;
+ витрати торговельного
підприємства та податок на додану вартість.
7. Цінова
стратегія, яку використовують виробники, що прагнуть підробляти товар відомих
марок:
– стратегія «зняття вершків» ;
– стратегія підвищеної ціни;
+ стратегія пограбування;
– стратегія показового блиску.
8. Під час розробки другого етапу
цінової стратегії необхідно:
– визначити потенційних
конкурентів;
– уточнити маркетингову
стратегію;
– уточнити фінансові цілі;
+ проаналізувати
сегментний ринок і конкуренцію.
9. У першу чергу постачальники великих партій продукції орієнтуються:
+ на конкуренцію;
– споживчу вартість;
– на витрати;
– рекламу.
10. Розпочинається
розрахунок початкової ціни із:
+ формування завдання ціноутворення з
урахуванням довгострокової мети;
– встановлення верхньої та нижньої меж ціни;
– порівняння ціни з цінами товарів конкурентів;
– вибору методу ціноутворення.
ТЕМА 8
«
КОРИГУВАННЯ ЦІНИ»
1. Вільними цінами не можна
вважати ціни, які:
+ встановлюються відповідними органами державного
управління;
–
встановлюються виробниками продукції і послуг на власний розсуд;
– встановлюється виробниками на підставі витрат;
– встановлюється з урахуванням обмеження на націнку.
2. Якщо будь-яка кількість
товару продається за однаковою ціною, то попит на цей товар є:
+ абсолютно еластичним;
– абсолютно нееластичним;
– еластичним;
– попитом одиничної еластичності.
3. Постійні витрати фірми – це
+ витрати,
які несе фірма навіть у тому випадку, якщо продукція не виробляється;
– витрати на
ресурси за цінами, що діяли у момент їх придбання;
– мінімальні
витрати виробництва будь-якого обсягу продукції за найбільш сприятливих умов
виробництва;
– витрати на відрахування заробітної плати працівникам.
4. Непрямий податок, що
стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон – це:
+ мито;
– акцизний збір;
– ПДВ
– податок на прибуток.
5. Одиниці виміру, в яких може
встановлюватися акцизний збір:
– у відсотках до митної вартості імпортованих товарів;
+ в твердих сумах з одиниці товарів, що імпортуються;
– у відсотках до обороту, що включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір;
– не існує одиниця виміру.
6. Ставка
оподаткування, що згідно із Законом «Про податок на додану вартість» застосовується
в Україні:
– 20% і 17%;
– 0% і 17%;
– 20% і 10%
+ 20% і 0%.
7. Непрямий
податок, що включається до ціни товару, має назву специфічний акциз:
+ акцизний збір;
– ПДВ;
– мито;
– податок на прибуток.
8. До прихованих цінових знижок
зараховують такі:
– для постійних партнерів;
+ на страхування;
– для іноземних партнерів;
– за продаж несезонного товару.
9. Торгова надбавка установлюється,
як правило, у відсотках до:
+ вільної відпускної ціни (без ПДВ);
– трансфертної ціни;
– індикативної ціни;
– ціни придбання товару (без ПДВ).
10. Дисконтна знижка з ціни
товару – це:
– знижка за позасезонну покупку;
– знижка для постійних покупців;
– знижка за прискорення оплати товару;
+ знижка під час комплексної закупівлі товаров.
11. Виділяють такі види
коригування цін:
– знижки повернення;
– знижки;
– цінові стимули, знижки, не
округлені ціни;
– знижки, не округлені
ціни, географічні коригування, цінові стимули, повернення.
12. Виплати покупцям з
боку продавців – це:
+ повернення;
– уцінка;
– зниження;
– метод стимулювання збуту.
13. Ціни, що закінчуються
на непарну цифру, називаються:
– гнучкими;
– непарними;
– спадними;
+ не округленими.
14. До групи «тимчасові знижки з ціни» не належать умови повязані
з:
– сезонним розпродажем товарів;
– терміновістю купівлі товарів;
+ терміновістю споживання, використання
товарів;
– терміновістю оплати за товар.
15. За комерційною
природою знижка може бути одна з двох типів:
+ планова, тактична;
– кумулятивна, некумулятивна;
– тимчасова, функціональна;
– функціональна, планова.
16. Знижка на замовлення
– це знижка:
– на товари-новинки;
– на останню партію;
+ коли вартість
замовлення перевищує обумовлену суму;
– на товари-новинки, на останню партию.
17. До тактичних знижок
відносять:
– кількісні, функціональні;
– касові, фінальні;
– планові, сезонні;
+ кількісні, функціональні, касові, фінальні.
18. Планові знижки
формуються за рахунок:
+ накладних витрат;
– прибутку;
– накладних витрат, прибутку;
– резервного фонду.
ТЕМА 9
«ОСОБЛИВОСТІ
ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКОВОЇ КОН’ЮНКТУРИ У ЦІНОУТВОРЕННІ»
1. Використання патентів на
винаходи є наслідком:
– сумлінної конкуренції;
– несумлінної конкуренції;
+ досконалої конкуренції;
– цінової конкуренції.
2. Загальні (прості) знижки
являють собою:
– знижки для посередників;
– знижки за оплату готівкою;
– знижки з базової ціни;
+ знижки з прейскурантної або
довідкової ціни.
3. Підприємство використовує
дискримінаційні ціни для того, щоб реалізовувати товари чи послуги:
– за однаковими цінами;
+ за різними цінами без врахування відмінностей у витратах;
– за різними цінами з врахуванням відмінностей у витратах;
– за однаковими цінами без врахування відмінностей у витратах.
4. Ознаками монополізованого
ринку є:
+ панування одного підприємства, яке господарює і встановлює ціни на товар;
– товар або послуга певного підприємства є диференційованим, отже,
підприємство має деяку монополію у встановленні цін на свій товар, але водночас
ця монополія обмежена наявністю конкурентних замінників товару;
– існує вільний вхід і вихід як на ринку виробників, так і на ринку
покупців;
– таємні змови між підприємствами.
5. Якщо, незважаючи на зміни
ціни товару, загальна виручка не змінюється, коефіцієнт цінової еластичності:
– більше 1;
+ рівний 1;
– менше 1;
– рівний 0.
6. Ринок товарів і послуг
знаходиться в рівноважному стані, якщо:
– попит дорівнює пропозиції;
– ціна дорівнює витратам плюс прибуток;
– рівень технології змінюється поступово;
+ обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.
7. Якщо ринкова ціна нижче
рівноважною, то:
+ виникає дефіцит товарів;
– з'являються надлишки товарів;
– формується ринок покупця;
– падає ціна ресурсів.
8. Закон попиту припускає, що:
– перевищення пропозиції
над попитом викликає зниження ціни;
– якщо прибутки у споживачів ростуть, вони зазвичай
купують більше товарів;
– крива попиту зазвичай має позитивний нахил;
+ коли ціна товару падає, обсяг
запланованих закупівель росте.
9. Цінова еластичність попиту
буде вищою:
– на товари першої необхідності, ніж на предмети розкоші;
– чим більше альтернативні витрати;
+ чим менше потрібний товар споживачеві;
– на предмети розкоші, ніж на товари першої необхідності.
10.
Статистична залежність між обсягами продажу і цінами – це:
+ функція попиту;
– функція пропозиції;
– функція цени;
– функція ринку.
11. Час
існування товару від початку його виробництва до морального старіння і виходу з
ринку називається:
– кон'юнктура
ринку;
+ життєвий цикл товару;
– розподіл товару;
– інноваційна политика.
12. Етап
ЖЦТ, на якому стабілізується попит, знижуються витрати, підвищуються ціни:
– етап впровадження;
+ етап зростання;
– етап зрілості;
– етап спаду.
13.
Функція, яка визначає ціну як грошовий вираз вартості товару:
– стимулююча;
+ облікова;
– розподільча;
– збалансування попиту і пропозиції.
14. До
кількісних показників облікової функції ціни належить:
+ національний дохід;
– рентабельність ;
– продуктивність праці;
– собівартість.
15. Функція
ціни, яку посилює стимулююча функція:
+ балансування попиту і пропозиції;
– засобу раціонального розміщення виробництва;
– облікову;
– стимулюючу.
16.
Результативність маркетингових досліджень залежить від дотримання умов:
– науковості, пріоритетності;
– систематичності, науковості, гнучкості політики;
– комплексності,
науковості;
+ комплексності,
систематичності, науковості та відповідні до принципів чесної конкуренції.
17. Сукупність умов, що
склалися на ринку в певний момент часу – це:
+ кон’юнктура;
– комплекс;
– конкуренція;
– система.
18. Риси кон’юнктури:
+ мінливість;
– науковість;
– послідовність;
– комплексність.
ТЕМА 10
«МАРКЕТИНГОВІ
СТРАТЕГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ»
1.
Стратегія високих цін найефективніша у випадках, коли основну частку ціни
становлять:
+ змінні витрати;
–
постійні витрати;
–
прибуток;
– маржинальний дохід.
2. Цінова стратегія ціноутворення
передбачає визначення:
–
конкретної ціни;
+ рівня й динаміки цін;
–
діапазону зміни ціни.
– маржі.
3. Економічні умови, необхідні
для використання стратегії преміального ціноутворення:
– попит еластичний;
+ є патентний захист товару;
– є
високе завантаження виробничих потужностей;
– нееластичний пропит.
4. Цінова стратегія, що
передбачає умову наявності низького ефекту масштабу:
+ преміальна;
– нейтральна;
–
прориву;
– знижки.
5. Якщо підприємство з метою отримання найбільшого
прибутку тимчасово встановлює найвищу ціну, застосовується така стратегія:
+ "збирання вершків";
–
психологічного впливу;
–
просування на ринок;
– лідера на ринку.
6. Якщо ціна встановлюється відносно сталою на деякий
час, пропонується така стратегія:
–
плинної спадної ціни;
+ довгострокової ціни;
–
сегмента ринку;
– гнучкої ціни.
7. За
перетину кривих попиту і пропозиції утворюється точка:
+ рівноваги;
– беззбитковості;
– прибутку;
– попиту.
8. Цінова
еластичність показує:
– ступінь чутливості попиту на один товар до зміни
ціни на інший;
– відсоткову зміну однієї змінної як результат
одновідсоткової зміни іншої змінної;
+ відсоткову зміну попиту за зміни ціни
на 1% ;
– відсоткову зміну попиту за зміни ціни на 100%.
9. Характер
попиту, якщо при підвищенні ціни обсяг купівель практично знижується до нуля:
+ абсолютно еластичний;
– відносно еластичний;
– абсолютно нееластичний;
– відносно нееластичний.
10.
Підприємство виходить на ринок з великою партією товару, який збуває за низькою ціною, стратегія яку
використовує підприємство:
+ стратегію низьких цін;
–
стратегію диференційованих цін;
–
стратегію цін масових закупок;
– стратегію стабільних цін.
11. На підприємствах, що виробляють
модні вироби високої якості, застосовується така стратегія:
– психологічного впливу;
– лідера на ринку;
+ престижної ціни;
– просування на ринок.
12. Якщо ціна встановлюється
відповідно до змін кон’юнктури ринку,
пропонується стратегія:
– сегмента ринку;
– довгострокової ціни;
+ гнучкої
ціни;
– “збирання вершків”.
13. Встановлення ціни «за географічним принципом», як правило, передбачає
таку стратегію:
– дорожче
пропонуються товари місцевим та дешевше — віддаленим покупцям;
– дешевше
пропонуються товари місцевим та дорожче — віддаленим покупцям;
+
ціна встановлюється залежно від зони (віддаленості) розміщення торговельних
закладів;
– визначається одна ціна на території всієї держави.
ТЕМА 11
«ЦІНОУТВОРЕННЯ
В МІЖНАРОДНОМУ МАРКЕТИНГУ»
1. До цін, що діють у зовнішній торгівлі, відносять:
+ контрактні;
– вільні;
– оптові;
– роздрібні.
2. Індикативні ціни
встановлюються:
– на продукцію монопольних утворень;
– на продукцію підприємств державного сектору;
+ на товари експорту-імпорту;
– на побічні товари.
3. Демпінговою вважається ціна,
яка:
– суттєво більш висока, ніж за звичайних операцій;
– обмежує право окремих споживачів;
+ суттєво більш низька, ніж за звичайних операцій;
– не змінюється.
4. У структуру імпортної ціни на
продукцію входить:
– ввізне мито;
– вивізне мито;
– транспортні витрати;
+ ввізне мито,
вивізне мито, транспортні витрати.
5. З метою повноти сплати податків на окремі
імпортні товари встановлюється:
– індикативна ціна;
+ мінімальна митна вартість;
– тверда ціна;
– демпінгова ціна.
6. Ціни світового товарного
ринку, які найбільш об’єктивно враховують ринкові фактори:
– розрахункові ціни;
– ціни фактичних угод;
+ біржові ціни;
– ціни пропозицій.
7. Передача товарів між
підрозділами фірми здійснюється за цінами:
– гнучкими;
– оптовими;
+ трансфертними;
– закупівельними.
8. Ціна, що вказана в рахунках-фактурах у міжнародній
комерційній діяльності називається:
– ціною експорту;
+ інвойсною;
– ціною імпорту;
– світовою ціною.
9. Ціна, що відображає найбільші представницькі угоди з
певного товару на міжнародному ринку, називається:
+ світовою;
– інвойсною;
– ціною міжнародних бірж;
–
ціною міжнародних торгів.
ТЕМА 12
«ОЦІНЮВАННЯ ПОМИЛКИ І РИЗИКУ В ЦІНОУТВОРЕННІ»
1. Дія цінового ризику орієнтує
керівництво підприємства на:
– пошук нових ринків збуту продукції;
+ підвищення конкурентоспроможності;
– диверсифікацію;
– втрати частини прибутку.
2. Під
ризиком прийнято розуміти:
– загрозу втрати суб'єктам господарювання частини
прибутку унаслідок здійснення певної діяльності;
– ситуативна характеристика діяльності, що може мати
невідомий результат і несприятливі наслідки в разі неуспіху;
– збиток;
+ загрозу втрати суб'єктам
господарювання частини прибутку унаслідок здійснення певної діяльності,
ситуативна характеристика діяльності, що може мати невідомий результат і
несприятливі наслідки в разі неуспіху.
3. Першим етапом оцінювання ступеня
цінового ризику є:
+ визначення ймовірності виникнення ризику;
– оцінка можливих утрат при ризиковій ситуації;
– установлення граничного значення рівня ризику;
– аналіз мікросередовища.
4. Наслідки
якісного оцінювання цінового ризику рекомендується класифікувати як:
– внутрішні, зовнішні;
– постійні, тимчасові,
збутові;
– економічні, соціальні,
фінансові;
+ фінансові,
збутові, тимчасові, соціальні.
5. Процес
оцінювання ризиків складається з етапів:
– підготовчий, основний;
+ виявлення варіантів вирішення
проблеми, визначення негативних наслідків, визначення інтегральної, якісної,
кількісної сторони ризику;
– експертний,
розрахунково-аналітичний, статистичний;
– економіко-статистичний,
експертний.
6. Оцінювання
цінових ризиків здійснюється за допомогою методів:
– економіко-статистичних,
експертних;
+ розрахунково-аналітичних,
економіко-статистичних, аналогових, експертних;
– абстрактно-логічних, економіко-статистичних,
розрахункових, економіко-статистичних;
– експертних,
розрахунково-аналітичних, статистичних.
7.
Класифікація ризиків за сферами операційної діяльності включає:
+ виробничий, комерційний ризик;
– ринковий, специфічний ризик;
– ціновий, економічний ризик;
– структурний, економічний ризик.
8. До
факторів прямого впливу на ризик належать:
+ законодавство, податкова система, конкуренція;
– політичне,
економічне та екологічне оточення;
– стратегія
підприємства, сукупні витрати, цілі підприємства;
– ресурси і їх
використання, якість і рівень використання маркетингу.
9. Ціновий ризик – це:
– загроза неотримання бажаних
результатів;
– загроза втрати суб’єктом господарювання
частини прибутків внаслідок здійснення виробничої діяльності;
– загроза отримання бажаних
результатів;
+ загроза втрати суб’єктом господарювання
частини прибутків внаслідок здійснення цінової політики.
ТЕМА 13
«ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ЦІНОУТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ»
1. Антимонопольне регулювання
передбачає різні заходи у разі порушення підприємствами ділових відносин, а
саме:
– дискримінацію щодо інших підприємств;
– відмову надавати окремим клієнтам, особливо посередникам і підприємствам
роздрібної торгівлі;
+ встановлення будь-яких примусових умов під час укладення договорів на
постачання товарів, сировини, що насамперед неприйнятні для споживача;
– антимонопольне регулювання не передбачає примусових умов.
2. Державному регулюванню у сфері
ціноутворення насамперед піддаються:
+ ціни на продукцію недержавних підприємств;
– ціни на продукцію підприємств державної власності;
– ціни на продукцію підприємств, які займаються роздрібною торгівлею;
– ціни на продукцію підприємств, які займаються дрібнороздрібною торгівлею.
3. Загалом регулювання цін може
бути:
– пряме;
– непряме;
+ пряме і непряме;
– державне.
4. Регулювання, що здійснюється
через встановлення певних правил ціноутворення:
+ пряме;
– непряме;
– примусове;
– добровільне.
5. До економічних методів державного регулювання
цін зараховують такий:
– встановлення граничного рівня ціни;
+ надання податкових пільг;
– встановлення граничного рівня торговельної
надбавки;
– встановлення фіксованої ціни.
6. До регульованих цін відносять:
+ ціни, встановлені федеральними або регіональними органами ціноутворення,
що функціонують при відповідних органах влади;
– граничні ціни;
– ціни, які встановлюються відповідними державними органами та
затверджуються Управлінням з питань цінової політики;
– ціни, що встановлюються підприємствами на ринку монополістичної
конкуренції.
7. Вільними цінами не можна
вважати ціни, які:
+ встановлюють відповідні органи державного управління;
– встановлюють виробники продукції і послуг на власний розсуд;
– встановлюють виробники на підставі витрат;
– встановлюють з урахуванням обмеження на націнку.
8. До форм прямого втручання
держави в процес ціноутворення не відносять:
+ встановлення фіксованих цін і тарифів;
– декларування цін;
– застосування пільгового оподаткування;
– загальне заморожування цін.
9. До адміністративних методів державного
регулювання цін зараховують такий:
– установлення податкових пільг;
– насичення ринку товарами;
+ установлення граничного рівня
торговельної надбавки;
– регулювання фіксованих цін.
10. Закон України, який регулює
питання ціноутворення:
– Закон України « Про
ціни в Україні»;
– Закон України «Про
ціноутворення в Україні»;
+ Закон України
«Про ціни і ціноутворення»;
– Закон України « Про ціни і ціноутворення в Україні».
11. 3а
способом впливу методи державного регулювання цін діляться на:
+ прямі,
непрямі;
– економічні, соціальні;
– адміністративні,
нормативні;
– зовнішні, внутрішні.
ТЕМА 14
«ЦІНОУТВОРЕННЯ
БРЕНДІВ»
1. Як визначення марки може бути використано:
– марка – це заголовок;
– марка – це форма;
– марка – це персонаж;
+ марка – як
заголовок, як форма, як персонаж.
2.
Середня цінова премія на провідні марки продовольчих товарів становить:
– 100%;
+ 40%;
– 19%;
– 50%.
3. Торговельні
марки є:
– одним з найдорожчих
активів фірми;
– більше, ніж просто
товари і послуги;
– нематеріальний, але
надзвичайно важливий компонент діяльності фірми;
+ одним з
найдорожчих активів фірми, надзвичайно важливий компонент діяльності фірми.
4. Найбільш точним визначенням марочного ціноутворення є:
– традиційне ціноутворення;
– використання гнучких цінових
стратегій;
+ використання
інтегрованих з позицією марки складових її портрета, для визначення цін на
пропоновані під її ім’ям товари і послуги;
– традиційне ціноутворення,
використання гнучких цінових стратегій.
5. Бренд
– це:
– марка, але з повними властивостями;
+ марка, що сприйнята логікою і серцем
покупця, споживача внаслідок цілеспрямованих, високозатратних дій фірми;
– поняття, яке якби його
не було, то слід було придумати;
– марка, але
з повними властивостями, марка, що сприйнята логікою і серцем покупця,
споживача внаслідок цілеспрямованих, високозатратних дій фірми.
6.
Створення бренда:
– бажано для кожної
фірми, але воно не завжди може бути підкріплене можливостями;
+ дорога, трудомістка, клопітка
кваліфікована праця, яку можуть собі дозволити крупні, фінансово стійкі
компанії;
– необов’язкове для всіх
фірм, оскільки передбачає виникнення ризику;
–
бажано для всіх товарів.
7.
Назвіть найпоширеніші недоліки методів розрахунку капіталу бренда:
– не враховують результату
від застосування бренда, а тільки витрати на нього;
– нездатні враховувати
обсяги продажу під певним брендом;
– важко підібрати небрендовий товар, з яким можна
було б порівняти обсяги продажу брендового;
+ не враховують результату від
застосування бренда, а тільки витрати на нього, не здатні враховувати обсяги
продажу під певним брендом.
8.
Кількість рівнів чинників лояльності до торговельних марок:
– 2;
+ 3;
– 4;
– 5.
ВСЕ ЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗАВДАННЯ НА ЯК ВІДПОВІДАЮТЬ МОЮ КРЕДИТУ З ЛЕГІТОВОЇ ТА ДОБРОВОЇ КРЕДИТНОЇ КОМПАНІЇ Мене звуть Керстін Ліс, я шукав кредит, щоб погасити свої борги, усі, кого я зустрів, шахраювали і брали гроші, поки нарешті не зустріли пана, Бенджаміна Брейль Лі Він міг дати мені позику в розмірі 450 000,00 R. Він також допоміг деяким моїм колегам. Я сьогодні говорю як найщасливіша людина у всьому світі, і я сказав собі, що будь-який позикодавець, який рятує мою родину від нашого бідного становища, я скажу ім'я всьому широкому світові, і я так радий сказати, що моя родина повертається назавжди, тому що мені була потрібна позика, щоб почати своє життя на всьому протязі, оскільки я єдина мама з 3 дітьми, і весь світ здавався, що він висить на мені, поки я не мав на увазі, що Бог послав позикодавця, який змінив моє життя і що в моїй родині, БОГ, що побоюється кредитора, містер, Бенджамін, він був Спаситель БОГ, посланий рятувати мою сім'ю, і спочатку я думав, що це стане неможливим, поки я не отримаю позику, і запросив його до своєї сім'ї -Усім учаснику, від якого він не відмовився, і я пораджу будь-кому, хто справді потребує позики, звернутися до пана Бенджаміна Брейля Лі електронною поштою за адресою (lfdsloans@outlook.com), оскільки він є найбільш розуміючим і добрим сердечним кредитором I коли-небудь зустрічалися з турботливим серцем. Він не знає, що я роблю це, поширюючи свою доброзичливість у відношенні до мене, але я вважаю, що я повинен поділитися цим питанням з усіма вами, щоб звільнити себе від аферистів, будьте обачливими з імперсонаторів і зв’яжіться з правильною кредитною компанією. Надішліть нам електронну пошту через: lfdsloans@outlook. com або whatsapp + 1-989-394-3740. .
ОтветитьУдалитьшо
ОтветитьУдалитья хочу поділитися своїм свідченням про те, як пан. Бенджамін допоміг мені позику у розмірі 2 000 000,00 доларів для фінансування мого проекту вирощування марихуани. Я дуже вдячний і пообіцяв поділитися цією законною фінансовою компанією з усіма, хто шукає спосіб розширити свій бізнес-проект. . фінансова компанія. всі, хто звертається за фінансовою підтримкою, повинні зв’язуватися з ними за адресою 247officedept@gmail.com. Пан Бенджамін також працює у WhatsApp + 1-989-394-3740, щоб полегшити завдання будь-якому заявнику.
ОтветитьУдалить